Канадський адвокат бореться за впорядкування місця масового поховання в Україні

Адвокати, що скорочують обсяг своєї практики наприкінці кар’єри, відводять частину свого часу на консультування, навчання, посередництво у спорах або просто на відпочинок. Марк Фрейман, який залишив свою юридичну фірму в Торонто, пропрацювавши в ній вісім років, присвячує свої зусилля впорядкуванню місця масового поховання в Україні.

Він планує застосувати свій адвокатський хист, щоб розрядити напруженість, яка наросла довкола місця поховання за майже 19 років.

З 2009 року М. Фрейман, колишній заступник Генерального прокурора Онтаріо й президент Канадського єврейського конгресу, приїжджав до єврейського кладовища в західноукраїнському місті Самбір аж 20 разів. Він сподівається, що до весни 2019 року буде зроблено великий крок, щоб владнати болюче питання в цьому місті.

У Самборі, що розташований за 70 км на південний захід від Львова, є два місця масового поховання періоду нацистської окупації. Суперечка навколо одного з них розгорілася ще у 2000 році, коли там було встановлено велику кам’яну Зірку Давида, щоб позначити місце, де напередодні Пасхи 1943 року німецькі війська розстріляли 1200-1500 євреїв.

Роботи з ландшафтного дизайну та встановлення Зірки Давида проспонсорував Джек Ґарднер, уродженець Самбора, єврейсько-канадський філантроп із канадського міста Вікторія. Він отримав дозвіл на відновлення кількох колишніх єврейських місць, зокрема місця масового поховання.

Однак місцеві жителі зруйнували єврейський символ і замінили його трьома 10-метровими хрестами, встановленими посеред кладовища.

Попри підтримку на всіх рівнях влади та з боку греко-католицької та української православної церков у питанні перенесення хрестів, вони досі на місці й увесь цей час залишаються подразниками.

Проте М. Фрейман сподівається, що ситуація близька до розв’язання і що релігійна церемонія, під час якої хрести буде перенесено на інше місце, відбудеться вже найближчим часом.

«Ми виходимо на дуже важливий етап, — повідомив М. Фрейман виданню CJN. — Проект має підтримку центрального уряду (та) двох найважливіших християнських конфесій в Україні».

У центрі уваги зараз перебувають деякі місцеві мешканці, які чинять опір перенесенню хрестів. Наявність хрестів є «важливим тестом на те, чи ситуація змінилася й чи дійсно антисемітизму поменшало, або ж він досі залишається серйозним питанням в цій частині України», — сказав М. Фрейман. Можливо, йдеться про невелику групу людей, «які надто сильно залякали місцевих політиків».

«Ми збираємося провести ще трохи роботи протягом зими, — продовжив він. — Працюватимемо з представниками місцевого духівництва, які готові працювати з нами. Працюватимемо з місцевими політиками, які готові працювати з нами. Це буде перевірка того, змінилася ситуація чи ні. Якщо змінилася — чудово, тоді ми зможемо продемонструвати, що Україна перегорнула нову сторінку й дійсно стала кращою. Якщо ж ні, то ми скажемо світові, що цього не сталося».

М. Фреймана надихає підтримка молодих місцевих євреїв. «Я дізнався, і це насправді стало для мене відкриттям, що мої зусилля знаходять значний відгук, — сказав він. — У Західній Україні є молоді євреї, які відкривають для себе своє єврейське коріння, співпрацюють зі мною в цьому проекті як добровольці. Існують також інші подібні проекти: відновлення синагог, впорядкування місць масових поховань. Вся ця діяльність заряджає мене енергією».

М. Фреймана має особистий зв’язок із Самбором. Тут у 1943 році на свято Шавуот було вбито багато членів його родини. Їх поховано в іншому місці масового поховання, розташованому на околиці міста.

«Нацисти мали нездорове відчуття доречності й скоювали велику частку своїх злочинів, зокрема, на єврейські свята», — зазначив він.

У тій акції було розстріляно бабусь і дідусів М. Фреймана, двох тіток і дядька по батьковій лінії, а також двох дядьків, тітку, зведеного брата й племінника з боку матері. Загалом поховано 3-4 тисячі євреїв.

На місці поховання встановлено меморіал із граніту, але саме воно заросло й перебуває в «жалюгідному стані». У списку справ М. Фреймана це поховання наступне за черговістю. «Це менш спірний проект. Спершу я хочу завершити справу з кладовищем, бо вона складніша», — сказав він.

З його слів, хрести можна перенести в одне з двох можливих місць: на кладовище, де поховано українських добровольців, що брали участь у повстанні 1918 року, або до місцевої церкви, де їх розмістили б поряд із меморіальними дошками з посвятою українським патріотам, що загинули під час Другої світової війни.

Місцеві перекази послужили потужним чинником, що зумовив встановлення хрестів на єврейському кладовищі.

За одним переказом, нацисти розстріляли й поховали там 17 членів української націоналістичної організації. Це спірний, здебільшого непідтверджений наратив, але, за словами М. Фреймана, «замість того, щоб боротися з ним, ми прийняли цю історію … і не збираємося її заперечувати».

За словами М. Фреймана, за погодженням із провідними рабинами можна було б відмежувати частину кладовища без єврейських поховань і дозволити встановити там пам’ятний знак.

М. Фрейман має прагматичне налаштування щодо місцевих настроїв. «Повинен бути хоча б мінімальний рівень консенсусу на місці, інакше ми залишимося з оскверненими кладовищем і меморіалом», — розмірковує він.

Єдиним можливим виходом із ситуації є кладовище без символів. «Наше прагнення — створити гідний меморіал, який дасть людям змогу зрозуміти, що сталося на кладовищі, — каже М. Фрейман. — Релігійні символи не є ключовим елементом. Ми здаємо собі справу з того, що  завжди знайдеться кілька осіб, готових скористатися можливістю щось накоїти, спробувати вчинити акт вандалізму або інакше осквернити [меморіал], тому ми хочемо звести можливість вандалізму до мінімуму».

До того ж М. Фрейман діє не сам, а, з його слів, має «чудову» співпрацю й спонсорську підтримку проекту облаштування кладовища з боку «Українсько-єврейської зустрічі», канадської неприбуткової організації, яка працює задля поглиблення розуміння між українською та єврейською громадами в Канаді та в Україні.

Євреї колись становили до 40 відсотків населення Самбора. Сьогодні ж серед близько 30 тисяч самбірців є лише кілька євреїв. М. Фрейман демонструє властиву адвокатам рішучість, коли говорить про майбутнє проекту: «Я не відмовлюся від нього. Я повернусь. Ми будемо й далі приїжджати сюди й діяти або як позитивна сила, або як докори сумління».

Матеріал первісно опубліковано англійською мовою @ Canadian Jewish News.

Переклав з англійської В. Старко.