(UA) Подорож рабина з Лонг-Айленду для доправлення допомоги перетворилася на місію з врятування українських біженців

Стюарт Ейн

3 березня 2022 року

Американський рабин, який живе в Польщі, планував допомогти українцям — євреям і неєвреям — але з безпечної польської території.

Однак цього тижня, прямуючи до кордону, щоб роздати їжу та ліки, він зрештою в’їхав на територію України, розвантажив свої фургони у Львові, а потім посадив у них 60 українців і вивіз у Польщу.

«Ми напакували їх, як оселедців», — каже Аві Баумоль, ортодоксальний рабин з Лонг-Айленду, який живе в Ефраті, ізраїльському поселенні неподалік від Єрусалиму, а в Польщі працює з 2014 року разом із головним рабином країни. Баумолю 51 рік і родом він із Грейт-Неку, що на північному березі Лонг-Айленду.

«Я трохи нервував, не знаючи, що проїду 100 кілометрів територією України», — продовжує він. Тисячі українців за минулий тиждень втекли до Львова, щоб уникнути наступу російських військ зі сходу, півночі й півдня.

У Кракові, де Баумоль живе неповний робочий день, він організував збір, окрім їжі та ліків, ще підгузків, засобів для жінок, іграшок та інших товарів. Він виїхав із міста у вівторок з п’ятьма великими, доверху наповненими фургонами.

Вони зупинилися на кордоні й вивантажили частину припасів. Тоді польський волонтер, який працював із ним, запропонував перетнути кордон і проїхати ще 90 хвилин до Львова.

Цей волонтер — християнин, який кілька днів працював на кордоні, — переконав його, що вони можуть безпечно дістатися до міста Лева й повернутися до Польщі, каже Баумоль.

Через війну подорож тривала довше, ніж зазвичай.

«Були великі затори, люди їхали хто куди, — пояснює Баумоль. — І протягом першої години їзди дороги були не найкращі».

Баумоль розповідає, що коли він і його волонтери прибули до Львова, то планували вивантажити всю допомогу в одному місці, однак виявили, що в тому районі вона не потрібна, тож вантажівки поїхали в різних напрямках: три — до церкви у Львові, а дві інші вивантажили свій вантаж у громадському центрі «Хесед», який обслуговує потреби 2000 євреїв міста.

«Ми наповнили цілий склад, і люди були дуже вдячні, — розповідає Баумоль. — У підсумку в нас було п’ять порожніх вантажівок. Тоді в Ромека виникла інша ідея — посадити у вантажівки біженців і відвезти їх у Польщу. Я не знав, що ми це робитимемо», — пояснює Баумоль.

Після цього транспорт скерували до залізничного вокзалу Львова, куди прибували біженці зі сходу. До Польщі потягів не було.

«Це була сцена з якогось апокаліптичного фільму, — розповідає Баумоль. — Там були тисячі людей. Надворі нуль градусів за Цельсієм, тут і там багаття, навколо яких групками зібралися погрітись люди. Для біженців організували безплатне харчування, а з поїздів і далі сходили люди».

Баумоль і Ромек увійшли в цей хаос. «Ми просто взяли жінок і дітей і сказали їм: “Сідайте у фургони”. На кожному фургоні були надруковані слова “Гуманітарна допомога”».

Розповідь Наталії

Одну жінку, яка прийняла пропозицію Баумоля про вивезення, звати Наталія. Вона виїхала разом із 14-річною донькою та 9-річним сином. Наталя сказала Баумолю, що вони щойно приїхали з Києва і що поїздка тривала 10 годин. Розповіла також, що у неї нова квартира в Києві, але коли почали падати бомби і її дочка побачила, як у будинок влучила ракета, вона зрозуміла, що треба виїжджати.

Наталія також розповіла йому, що її чоловік — британець, викладач англійської мови в Бахрейні, і що він планує зустрітися з ними у Варшаві, а сім’ю переселити в Бахрейн.

«Але Наталія, яка уособлює дух багатьох українців, сказала, що війна скоро закінчиться, вони переможуть Путіна і вона хоче повернутися додому», — каже Баумоль.

Всі 60 осіб, яких рабин привіз до Польщі, — це жінки та їхні діти. Два фургони мали сидіння. У трьох інших біженці сиділи на матрацах. «Люди були дуже раді, що змогли знайти шлях до безпеки», — ділиться враженнями Баумоль.

Баумоль, який працює представником головного рабина Польщі Міхаеля Шудриха в Кракові, сказав, що носив кіпу під час поїздки й зустрів кількох ізраїльтян на кордоні.

«Я поїхав туди з наміром допомогти людству і не зважав на расу чи релігію, — каже він. — Я просто хотів допомогти їм подолати це божевілля».

На зворотному шляху вантажівки зупинилися один раз, щоб взяти більше жінок і дітей-біженців. Вони перетнули кордон у польському селі Корчова, а після того, як біженці пройшли прикордонний контроль, фургони попрямували до різних міст, куди вони хотіли потрапити.

Баумоль сказав, що під час подорожі росіян не було видно. «Я бачив, як країна готується до неминучого, не змирившись, а приготувавшись воювати», — каже він.

«Дехто з них мав гвинтівки, які виглядали так, ніби вони з часів Першої світової війни, — продовжує він. — Вони були організовані й перекрили магістральні артерії. На в’їзді й виїзді з кожного міста стояли блокпости. Вони налаштовані перемогти ворога, і ми молимося, щоб їм це вдалося».

Про автора

Стюарт Ейн — відзначений нагородами досвідчений журналіст, що висвітлює життя єврейської громади.

Спочатку з'явився англійською @Forward