Чути серцем: взаємодопомога слабочуючих Ізраїлю та України під час війни

«Я підтримую Україну в її війні, оскільки вона завжди прагнула незалежності, розвитку та інтеграції у Західний світ. Фашистська Росія веде агресивну війну проти України. Між Ізраїлем та Україною існує повна ідентичність у їхній спільній боротьбі проти ворожих сил», — каже мені Ерез Дрезнер.

Ерез (46) — ізраїльський «селебріті», зірка телевізійного шоу «Старший брат», модель та тренер з фітнесу. У лютому 2024 року він залишив гламур і глянець і поїхав потягом через Варшаву в Україну, яка воювала вже два роки і зазнавала жорстоких ракетних ударів Росії.

Він приїхав на запрошення голови УТОГ (Українського Товариства Глухих) Ірини Чепчини. Виступав мовою жестів з лекціями у Рівному, Львові та Києві для українських людей, які погано чують. «На лекціях я розповідав про справедливу війну Ізраїлю з терористами в секторі Гази після звірячого нападу ХАМАСу та масового вбивства ізраїльтян 7 жовтня 2023 року. Я щиро хотів покращити імідж Ізраїлю серед українців, показати їм, що наші країни схожі, бо ведуть боротьбу за свободу. Сподіваюся, що мені це вдалося», — розповідає Ерез.

«Без сумніву, я бачу багато спільного між Ізраїлем та Україною: сіонізм як любов до своєї землі, повага до армії та глибокий патріотизм. На свій подив, я виявив, що українці — дуже сердечні, теплі та гостинні люди, і ці якості додають внутрішньої сили цієї нації», — зазначає Ерез.

Перша поїздка в Україну мала романтичне продовження: на одному зі своїх виступів Ерез познайомився з Олександрою — фотохудожницею та дизайнером. Заради неї Ерез приїхав до України вдруге у липні 2024 року — вже на кілька місяців. Вони одружилися у Львові.

Міський телеканал Рівного навіть зробив сюжет про романтичну історію Ереза та Олександри.

Наскільки тісний світ: батько Олександри — український офіцер та викладач із Острога, — був близьким другом голови єврейської громади міста Григорія Аршинова та допомагав йому у відновленні Великої Синагоги Острога.

Ерез Дрезнер дізнався багато нового про Україну та культуру відносин між людьми. «Завжди, коли заходиш із жінкою до кафе, ресторану чи будь-якого іншого місця, прийнято відкривати їй двері і пропускати першою, як джентльмену. Крім того, жінці прийнято знімати пальто і вішати його на вішалку — це елегантний жест, що нагадує стиль 1950-х років. Це справило на мене велике враження», — ділиться зі мною Ерез.

«Я також навчився мистецтву вживання алкоголю, що супроводжується промовами під час застілля — це цікава соціальна традиція. Також я навчився вішати одяг після прання на мотузки для білизни, а не користуватися сушильними машинами, які в Україні не дуже поширені. Для мене це був захоплюючий досвід, який наголошує на унікальній гібридизації радянського стилю та сучасності в місцевій культурі», — продовжує Ерез розповідь про своє занурення в українські реалії.

Перебуваючи в Україні, Ерез Дрезнер відвідав з подарунками дитячу онкологічну лікарню у Рівному та спілкувався з пораненими українськими воїнами у лікарні міста Здолбунів.

«Ерез служив медиком і фармацевтом в ізраїльській армії, незважаючи на те, що він не чує, спілкується мовою жестів і читає по губах. Єрез відвідав українських воїнів, які проходять лікування у нашому закладі, побажавши їм швидкого одужання, подякував за тяжку боротьбу, висловивши слова щирої підтримки. Найбільше Ереза цікавили потреби обласного центру бойової травми та кістково-гнійної хірургії. Ерез поділився бажанням допомогти у залученні коштів на закупівлю обладнання для операційної», — йдеться на сайті міської ради Здолбуніву.

Дідусь Ереза — годинниковий майстер із Кракова Оскар Дрезнер, — у 1940-му році втік від нацистських переслідувань у СРСР, але був репресований сталінською каральною системою. Він провів кілька років на каторжних роботах у таборах ГУЛАГу — як і його майбутня дружина Блюма. Після війни він повернувся до Польщі, а потім разом із дружиною вони приїхали до Хайфи. Магазин годинників та ювелірних прикрас «Оскар», відкритий дідом у Хайфі, й досі управляється як сімейний бізнес Дрезнерів.

Старший брат Ереза — Томер Дрезнер, — є одним із лише двох практикуючих в Ізраїлі адвокатів з обмеженнями на слух.

Доступність без кордонів
Про історію взаємин Ереза Дрезнера з Україною та українцями розповів мій двоюрідний брат Лев Бріман — один з активістів ізраїльської спільноти глухих та голова громадської організації «Доступність без кордонів» («Негішут лело гвулот» івритом, Accessibility Without Borders англійською).

Лев — не лише організатор спорту серед слабочуючих Ізраїлю, а й талановитий художник та творець відеокліпів. Мозаїчні панно на теми стародавнього Єрусалима, які він створив своїми руками, прикрашають старовинну вулицю Кардо у Старому місті столиці Ізраїлю.

«Після початку війни Росії проти України, до нас до Ізраїлю приїхали тисячі та тисячі українських біженців, з них, я думаю, кілька сотень — це люди з обмеженнями на слух. В одному тільки місті Бат-Ям проживає 60 глухих біженців з України. Їм доводиться особливо важко у новій країні; багато хто з них втік від війни дій без документів, або їхні паспорти прострочені», — розповідає Лев Бріман.

Він намагається допомогти таким людям: супроводжує як дипломований перекладач мовою жестів до ізраїльських відомств, сприяє у вирішенні консульських проблем через посольство України в Ізраїлі. «Якби на сайті посольства України була б опція діалогового чату, це полегшило б спілкування людей, які погано чують, з дипломатами України», — каже Лев.

У грудні 2024 року Лев і Ерез звернулися від імені громадської організації «Доступність без кордонів» до посла Ізраїлю в Україні Михайла Бродського з проханням підтримати творчу ініціативу у сфері мистецтва між глухими Ізраїлю та України. Проект «Чути серцем» передбачає спільну виставку картин та інших художніх робіт, створенних слабочуючими двох країн, — з експозиціями в Україні та в Ізраїлі.

Мета проекту: показати, як обмежені на слух двох країн переживають і бачать війну, як вони хочуть мирного життя та любові, як мова живопису та мистецтва об'єднує народи Ізраїлю та України. Частину картин цієї виставки планується продати в Ізраїлі на благодійному аукціоні, а виручені гроші пожертвувати дитячій лікарні в Україні.

Посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський підтримав цей проект і зараз обговорює його деталі з Ерезом Дрезнером та Левом Бріманом.

Замість фіналу
Коли Бог запропонував біблійному цареві Соломонові попросити будь-який подарунок, той попросив «серце чуюче, щоб відрізняти добро від зла». Всевишній відповів: «Я зробив за твоїм словом і дав тобі серце мудре». З цих рядків видно, що «серце чуюче» і «серце мудре» — тотожні поняття, бо говорять про одну й ту саму людську якість — вміння відрізняти добро від зла.

Чути можна не лише вухами, а й серцем. І коли Ізраїль та Україна обирають партнерство — як між державами, так і між людьми — цим самим два наші народи роблять правильний і мудрий вибір між добром і злом. Обираючи спільний для Ізраїлю та України бік світового Добра.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фотографії: з приватного архіву Ереза Дрезнера.