(UA) У синагозі, перетвореній на бункер, українські євреї відкривають двері «всім людям»
Ребека Райт та Ольга Коновалова, CNN
3 березня 2022 року
Первісно опубліковано англійською мовою @CNN
Умань, Україна (CNN) Коли в маленькому українському місті Умань, розташованому приблизно за 200 км на південь від Києва, залунали сирени повітряної тривоги, імпровізоване бомбосховище під центральною синагогою заповнили сім’ї.
До того, як Росія почала своє вторгнення в Україну минулого тижня, підвал храму використовувався як міква — приміщення для ритуального омивання євреїв перед молитвою.
А тепер синагога брацлавських хасидів відкриває свої двері для всіх місцевих жителів, які шукають притулку від загрози російських військ. Умань зазнала ракетних обстрілів у перший день вторгнення, але серйозних боїв там поки що не було. А проте місто на межі, а мешканці, що залишилися, готуються до найгіршого.
«Ми запрошуємо всіх людей, усіх українців, усіх хасидів, не має значення, хто ви, — каже Ірина Рибницька, юристка американського фонду, який керує синагогою. — Ми готуємо це місце спеціально для них, щоб вони сховалися (коли) буде тривога».
Тимчасове сховище вставлене дерев’яними лавами й укомплектоване матрацами, ковдрами й гарячими напоями. Мешканці прибули зі своїми цінними речами та сумками з одягом на випадок, якщо їм доведеться просидіти в сховищі кілька днів або довше.
«Тут безпечно, тому я тут», — каже 16-річна Даша Борщ, неєврейка, яка ховається в підвальному приміщенні.
Єврейський квартал Умані зазвичай заповнений відвідувачами могили рабина Нахмана з Брацлава, засновника брацлавського хасидського руху, який помер у 1810 році. Щороку у вересні вулиці перетворюються на святкове дійство — збираються десятки тисяч євреїв, паломники приходять до меморіального комплексу, щоб відсвяткувати Рош га-Шана, єврейський Новий рік.
Однак відтоді, як Умань потрапила під удар в перший день російського вторгнення 24 лютого, багато жителів втекли. Магазини закриті віконницями, а вулиці всіяні сміттям. На блокпостах, якими керують українські військові, тепер охороняють периметр міста і суворо перевіряють документи в кожному транспортному засобі, який їх проїжджає.
За словами юриста синагоги, від початку російського вторгнення єврейська громада в місті скоротилася з приблизно 600 членів до менше ніж 60.
«Всі люди бояться бути тут, — каже Єгуда Тургіман, вірянин у синагозі. — Припиніть війну, припиніть бої, припиніть ненависть».
Позаду залишилися ті, хто не може — або не хоче — покинути свої домівки, а також ті, хто залишається з релігійних переконань.
«Я не поїхала до Болгарії, бо вважаю, що раббі Нахман піклується про нас, і ніхто не може зробити те, чого Бог не хоче, — каже Шула, вірянин у синагозі, який народився в Ізраїлі, але живе в Умані вже 21 рік. — Путін сюди не прийде, і солдати сюди не прийдуть».
Інші жителі вирішили залишитися в Умані, щоб дати відсіч росіянам.
Цві Аріелі, колишній військовослужбовець Армії оборони Ізраїлю, який живе в Україні десять років, розповів CNN, що він допомагає навчати цивільних користуватися зброєю та надавати першу допомогу в бою. Він каже, що більшість із них бізнесмени, які ніколи раніше не тримали зброї в руках.
Тиждень тому взяти в руки зброю було немислимо для більшості людей в Умані. «У нас немає зброї, ми не хочемо воювати», — каже Тургіман.
Загроза Умані та священному похованню рабина Нахмана потрапила у фокус уваги у вівторок, коли Росія атакувала київську телевежу неподалік від святині Бабиного Яру — місця жалоби, де 1941 року нацистські загони розстріляли понад 30 тис. євреїв, що стало одним із найстрашніших масових вбивств євреїв під час Голокосту.
«Вся громада, всі, кожна людина були шоковані, — сказала Рибницька. — Я навіть не знаю, як пояснити стан (єврейської) громади після цього дня».
У телевізійному зверненні в середу президент України Володимир Зеленський, єврей за походженням, сказав про цю атаку, що «знову вбивають жертв Голокосту», й додав, що цей удар демонструє бажання Росії «стерти нашу історію. Стерти нашу країну. Стерти всіх нас». Під час Голокосту загинули власні родичі Зеленського.
Президент Росії Владімір Путін бездоказово заявив, що українська влада є «бандою наркоманів і неонацистів», і закликав до «демілітаризації та денацифікації української держави».
Однак єврейська громада в Умані непохитна у своєму переконанні, що Україна є для них підтримкою, і відкидає заяви Путіна про будь-яку загрозу з боку неонацистів. За останні кілька років відзначення Рош га-Шана, єврейського Нового року, в Умані перетворилося на найбільше єврейське святкування за межами Ізраїлю.
«Вони не створюють нам проблем», — каже Тургіман.
«Не було антисемітизму, я це знаю, бо про нас зазвичай піклуються», — додає Рибницька.
«Я живу тут сім місяців. Вони дивовижні, дуже люблячі й дуже турбуються про єврейський народ», — ділиться Авірам Даймонд з Нью-Йорку.
В імпровізованому бомбосховищі під синагогою на одній із лав сиділа, притискаючи сумки, 76-річна етнічна росіянка Ірина, яка назвалася лише на ім’я.
Вона вважає, що вторгнення Путіна в Україну має на меті вбити клин між релігійними громадами, а також між росіянами та українцями. Ірина народилася в Україні, розмовляє лише російською, але каже: «До мене тут ніхто ніколи не ставився з упередженням».
«Різниці між росіянами та українцями не було, — каже вона. — Ми всі були рівні. Ми ніколи не були ворогами».
З англійської переклав В. Старко
