Дослідження спадку Голокосту в Україні

Провина, правосуддя та родинні зв’язки.

Сьогодні пригадались ці хвилюючі теми, завдяки нещодавно опублікованій україномовній книзі під назвою: «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», презентував автор – Філіп Сендс, на «Міжнародному книжковому Форумі» 2017 у Львові.

Україномовне видання надзвичайно відомої книги Сендса нагадує палітру дискусій стосовно провини, правосуддя та родинних зв’язків, що відбулась у 2014-му році в неприбутковій організації «Центр міської історії Центрально-Східної Європи» у Львові.

Софія Дяк, яка тоді була модератором панельної дискусії, зауважила, що ми маємо багато інформацій про Голокост та інші звірства, проте, є лише кілька відомостей про злочинців.

Філіп Сендс, автор видання «Східно-Західна вулиця». Фото: Оттербокс, 2015.

Сендс приєднався до дискусії поруч з двома героями тематики його книги. Там був присутній Ніклас Франк, син Ганса Франка – нацистського військового злочинця, який був засуджений у 1945-му році у Нюрнберзі та страчений за військові злочини. Поруч з ним був Хорст фон Вехтер, син Отто фон Вехтера – нацистського губернатора Галичини, який помер у 1949-му році, переховуючись у Римі.

Сендса, Франка та Вехтера поєднують зв’язки зі Львовом, чи з Лемберґом, як тоді називали місто. Дідусь Філіпа Сендса по материнській лінії народився тут до Першої світової війни. У 1942-му році у великому холі Львівського університету, Ганс Франк – батько Нікласа Франка – гучно проголосив сумнозвісну промову у гротескно-гумористичній манері про знищення євреїв цього району. Отто фон Вехтер – батько Хорста – відігравав провідну роль у формуванні дивізії СС «Галичина».

Як зазначив Сендс у своїй книзі, Ніклас Франк ненавидить свого батька, а Хорст фон Вехтер любить свого, аргументуючи, що Отто фон Вехтер був порядним чоловіком, який опинився у пастці неможливого становища. Хорст стверджує, що його батько виступав проти нацистських планів окупувати Львів, щоб він став повністю німецьким містом, очистивши його від не німецьких громадян.

Сендс називає свою книжку розслідуванням того, як син розглядає спадщину батька. Як сказав Сендс: “Звиклим правом є те, що він шанує батька. Проте, також існує право визнання того, що зробив його батько вбиваючи людей.” Сендс хотів дослідити ці взаємини між відповідальністю та любов’ю. “Чесно кажучи”, – продовжив Сендс,: “Я міркую про Хорста й Нікласа так само як про жертви”.

Сендс був здивований відсутністю запитань від львівської аудиторії. Він схилявся до думки, що можливо це відбувалось завдяки, як він назвав: “слона в кімнаті”, який був українським скрутним становищем у звірствах війни. Він казав, що після численних візитів до Львова почував себе тут як вдома, але наголосив: “Ніде не видно взаємодії з тим, що сталось. Яка ваша реакція? Якщо ви причетні, то чому: Або чому ні?”.

Молода жінка з аудиторії мала на це свою відповідь. Вона сказала: “Більшість наших родичів, бабусів, дідусів та прадідів було вбито. Немає в кого запитати про ці події.”  Вона продовжувала говорити, що на її думку, український “дискомфорт – не є через залучення чи приєднання, а через те, що країна перебуває у стані війни [з Росією]”.

Софія Дяк

Модератор Софія Дяк порушила тишу в аудиторії, запропонувавши наступне: “Як багато запитань ви можете задати й наскільки це доречно для наступних поколінь? Яку кількість інформації можна передати? Але ми живемо тут саме зараз і можемо прийняти рішення про те, що на нашу думку є кращим, а що – гіршим, що є актуальним, які питання можемо задати чи не хочемо їх ставити. Ми також думаємо, що можемо задати їх пізніше й про те,  що ніхто не зможе відповісти на ці запитання. Для складних запитань це є не відповідний час, бо вони важкі. В основному ви маєте бути сміливими, щоб почати задавати питання. Запитувати приватно та публічно, що є важливішим”.

Пані Дяк продовжувала розповідати: “На території України є надто багато свідчень війни, які досить важко сформувати в єдину розповідь. Є не лише складні запитання про допоміжну поліцію, важкі запитання про те, яким шляхом Червона армія визволила Україну, чи що відбувалось по всій Україні – здебільшого – суцільній території жертв, але й також є запитання про те, яким чином трактувати героїв”.

Софія Дяк стверджувала, що викликом для України є “мати й знаходити простір – в інтелектуальному чи навіть більш емоційному ракурсі – щоб об’єднати ці різні історії, але власне, вони не пасують одна одній. То ж як нам з цим справитись? Намагатись дізнаватись все більше й більше та не ховатись”.

Сендс відобразив ситуацію Галичини під час війни та про те, що могло спонукати людей до насильства. “Гнів мусів бути надто глибоким”, – сказав він. “Чи це за рахунок влади? Економіки? Релігії? Племінного ладу? Він вказав на одну спільну рису стосовно Голокосту, яку він знайшов у сучасних звірствах Гуанди, Лівії, Конго чи інших місцях. Це була здатність груп розглядати одна одну як “іншу”, наче вони й не поділяли загальновідомого елементу людяності”.

Можливо нові читачі, завдяки україномовному виданню книги Сендса, яке нещодавно вийшло друком, намагатимуться віднайти більше зв’язку з минулим та задаватимуть питання. Сендс нагадав аудиторії, що завжди було необхідним задавати питання. І як він зауважив: “ми могли б, власне, чомусь навчитися та покращити людське становище”.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».  До наступної зустрічі, шалом!

Текст та розповідь: Пітер Бейґер

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos

Переклад:   Іванна Проць
Торонтський Університет

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.