Забутий український герой – захисник євреїв

У XX сторіччі перед Голокостом, рівно 100 років тому в місті Проскурів стався трагічний єврейський погром – масова розправа євреїв. У цій сумнозвісній “Проскурівській різні” були кати, проте був і справжній український герой, який сьогодні майже забутий.  

Понад 1600 євреїв було закатовано козаками Запорізької бригади Української Народної Республіки імені Симона Петлюри. За наказом отамана Івана Семесенко  козаки не грабували, а чинили масове вбивство єврейських сімей, у тому числі старих, жінок та дітей. Пік масової розправи припав на Шабат, коли євреї відпочивали 15 лютого 1919-го року, який тривав три з половиною години. Поодинокі напади ще відбувались протягом наступних двох днів.

Проти цієї розправи мирних мешканців повстав місцевий український громадський діяч Трохим Федорович Верхола (1883-1922) – український соціал-демократ, вчитель, художник й освітній діяч. Верхола був на початку українського національного відродження Проскурова. Після революції 1917 року його було обрано депутатом міської ради, головою товариства «Просвіта» та депутатом Установчих зборів Росії. Деякий час він був навіть міським головою.

Верхола багато років мав добрі стосунки з місцевими євреями. Вони згадують кумедний епізод: “Після повалення царизму, він готував першу українську демонстрацію в березні 1917-го року. Приготування до демонстрації відбувалося в суботу, коли всі магазини міста були закриті на Шабат, проте Верхола домовився з місцевими євреями про те, щоби вони видали тканини жовтого та блакитного кольору для пошиття українських прапорів”.

За правління гетьмана Скоропадського він був заарештований австро-угорською військовою владою і відправлений на суд до Львова. Після скасування гетьмана і встановлення влади Симона Петлюри, Трохим Верхола повертається в Проскурів 12 лютого 1919 – за три дні до погрому.

Коли Верхола почув про масове вбивство євреїв, він вийшов на вулиці міста. Він побачив зарізаних людей біля багатьох будинків. Верхола терміново почав збирати медикаменти для поранених в аптеках міста.

Вранці наступного дня, 16 лютого, Верхола скликав екстрене засідання міської ради, на яке прийшли отаман Семесенко та його помічник військовий комендант Ківерчук. Прямо біля будівлі мерії Верхола побачив, як козаки вбивають єврея. Верхола наказав негайно припинити різанину в Проскурові, а воякам Семесенко повернутися з сусіднього містечка Фельштин, куди вони були відправлені для нової масової розправи євреїв.

Трохим Верхола заявив прямо в очі командиру погрому: «Що ви витворяєте, отамане?! Ви не українець і не український козак!»

Верхола наказав припинити погром “заради честі України”.

Семесенко заперечував сам факт різанини. Він сказав: ”Я наказав винищити більшовиків, і якщо серед жидів старі, жінки та діти – більшовики, то це їх вина, а не моя”. Отаман Семесенко заарештував Верхолу й хотів розстріляти його, але потім за вимогою місцевих українських політиків депутата відпустили на волю.

Варто відзначити, що погром в Проскурові було припинено після того, як місцеві українські активісти відправили термінову телеграму Євгену Коновальцю – командиру корпусу української армії. Майбутній голова ОУН відправив терміновий наказ отаману Семесенко негайно припинити різанину.

На жаль, глава УНР Симон Петлюра не покарав отамана Семесенко за масове вбивство євреїв. Семесенко був розстріляний на початку 1920 року за невиконання наказів Петлюри.

Трохим Верхола залишався українським громадським діячем в Проскурові у 1919-1920 роках. Євреї завжди з вдячністю згадували про те, як Верхола надав допомогу постраждалим від погрому та захищав євреїв. Рятуючись від більшовиків, Верхола втік до Львова в 1921-му році. Місцеві євреї допомагали йому фінансово, але Трохим був вже важко хворим на туберкульоз. Він помер в 1922 році у Львові у віці 39 років.

Спогади про Верхолу належать українській громадсько-просвітницькій діячці Наталії Дорошенко-Савченко (1888-1974). Вона у 1913-17 роках мешкала в Проскурові, разом із Трохимом Верхолою брала активну участь у національному житті. У 1921 році переїхала до Львова, де була бібліотекарем товариства «Просвіта» до 1939 року. Пізніше разом із родиною емігрувала до США. Спогади були надруковані в часописі «Свобода» (Нью-Йорк, 25.12.1955) та мали назву “Початки національної революції на Проскурівщині”.

“Т.Верхола став душею Громади. Це був чоловік неймовірної енергії, надзвичайно рухливий, а до того ще й цілковито відданий справі. Був він ще й видатний артист-маляр. Крім того, він користувався популярністю серед селян Проскурівщини, бо сам походив із селян Сатанова. До нього також добре ставилося жидівське населення. Коли раптом у 1919-му році спалахнув жидівський погром у Проскурові, Верхола приклав багато зусиль щоб зупинити його. Вдячне жидівство допомагало йому в еміграції у Львові, коли він вже був важко хворий”.

Ім’я Трохима Верхоли вказано на єврейському пам’ятнику жертвам погрому в Проскурові.

Київський рабин Моше Реувен Асман провів поминальну молитву біля цього пам’ятника жертвам погрому, а потім звернувся 21 лютого 2019 року з листом до мера Хмельницького Олександра Симчишина.

Рабин Асман запропонував присвоїти вулицям в місті ім’я Трохима Верхоли та інших українських героїв, які захищали євреїв. «Імена цих людей повинні бути увічнені в вашому місті, щоб благородні вчинки цих праведників, які рятували життя інших людей, були прикладом для майбутніх поколінь в ім’я миру і процвітання України», – підкреслив Асман.

На жаль, до сих пір ніде не знайдена фотографія цього кращого представника українського народу. Я сподіваюся, що вулиця в сучасному місті Хмельницький буде коли-небудь названа на честь праведника і українського інтелігента Трохима Верхоли.

Автор дякує фахівцю по архівах Надії Ліпес і львівському історику Андрію Усачу за надану інформацію про Трохима Верхолу.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль)
Фото: архівні документи про погром
з Державного архіву Хмельницької області; пам’ятник жертвам погрому
Редактор: Іванна Проць (Торонто)