Соня Делоне (1885–1979)

Соня Делоне (нар. Сара Штерн, 1885–1979) — легендарна фігура паризького авангарду й перша художниця, яку за життя вшанували виставкою-ретроспективою в Луврі (1964 р.). Народилася в сім’ї українських євреїв — очевидно, в Градизьку на Полтавщині, хоча в деяких джерелах місцем народження вказано Одесу. Її батько був управителем градизького цвяхового заводу.

У віці п’яти років Сару забрав до себе заможний дядько з боку матері Анрі Терк, який переїхав до столиці Російської імперії Санкт-Петербургу після того, як його дружину визнали безплідною. Сара виросла, здобула освіту в Петербурзі й прибрала собі ім’я Соня Терк. Тепер вона мала можливість їздити Європою та відвідувати музеї й художні галереї.

Вчитель гімназії в Санкт-Петербурзі помітив, що Соня добре рисує, й порекомендував відправити її в Академію мистецтв у Карлсруе (Німеччина), щоб там вона змогла розвинути свій дар. Соня переїхала до Парижу, а 1910 року вийшла заміж за французького художника Робера Делоне, від якого народила сина. Разом з Делоне та іншими митцями вона створила рух орфізм, який також називають симультанізмом, — це художній стиль, що вирізняється застосуванням насичених кольорів і геометричних фігур.

Творчість Соні Делоне охоплювала малярство, текстильний дизайн і сценографію. У 1918 році вона створила свої перші костюми для знаменитої трупи «Російський балет» С. Дягілєва. Делоне також співпрацювала з кутюр’є та розробляла інтер’єри магазинів. Вона створювала абстрактні рисунки для тканин, і її матеріали були популярні в модних колах епохи артдеко в 1920-х роках. У 1937 році подружжя Делоне створило масштабні стінописи для Повітряного й Залізничного павільйонів на Всесвітній виставці в Парижі.

Коли під час Другої світової війни німецькі армії вдерлися у Францію, Делоне разом із чоловіком виїхала з Парижа на південь. Роберт Делоне помер у Монпельє 1941 року, а Соня провела решту війни з художником, скульптором та поетом Жаном (Гансом) Арпом та його дружиною Софі Тойбер-Арп.

Соня Делоне ніколи не полишала творчу роботу й не виходила з моди. Вона й далі зміцнювала репутацію свого чоловіка, і в 1960-х роках спільні виставки їхніх робіт пройшли у Франції, Італії, Канаді та інших місцях. Великі виставки її робіт відбулися в  Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі 1967 року й знову 1975 року, а також в лондонській галереї «Тейт Модерн» 2015 року.

Роботи Делоне сьогодні зберігаються, зокрема, в колекціях Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музею мистецтв Карнегі в Пітсбурзі та Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Упродовж своєї блискучої кар’єри вона поверталася до дитячих вражень від України й згадувала про «чистий» колір та яскраві костюми на весіллях в українських селах.

У найразючішому спогаді про ранні впливи на її творчість Соня Делоне сказала: «Приблизно 1911 року в мене виникла ідея зшити для свого щойно народженого сина ковдру з клаптиків тканини, подібну до тих, що я бачила в хатах українських селян. Коли я закінчила роботу, розташування клаптиків матеріалу нагадало мені кубістичні побудови, і тоді ми спробували застосувати той самий процес до інших предметів і картин».