Волинь: Українська студентка досліджує Голокост у своєму селі

У Рівненській області команда активістів під керівництвом Григорія Аршинова з Острога тільки в липні 2020 року встановила чотири нові пам'ятники на місцях масових розстрілів євреїв у період Голокосту. У цій групі ентузіастів спільно діють євреї і українці. І якщо зрозуміло, чому ця тема хвилює, наприклад, Максима Хорева - єврея і ветерана АТО, то чому ця тема виявилася важливою для місцевих українців?

Щоб розібратися в цьому, я звернувся до Катерини Кривко - студентки третього курсу Острозької Академії. Вона навчається на відділі романо-германської філології, але дослідження з історії Голокосту стали її неформальною другою спеціальністю.

Дівчина допомагає Григорію Аршинову в проекті увічнення пам'яті євреїв її рідного села Деражне Костопільского району Рівненьщини.

В інтерв'ю для порталу Ukrainian Jewish Encounter Катерина розповіла, що її інтерес до цієї теми розпочався з покинутого кладовища в селі. Дівчину завжди турбував той факт, що на кладовищі діти взимку каталися на санках, а в більш теплий період року люди спокійно влаштовували пікніки на цьому місці, прекрасно знаючи, що це старий єврейський цвинтар. «Мені було боляче усвідомлювати, що спокій мертвих порушується незнанням історії з боку людей, які все своє життя прожили тут», - каже вона.

Ще в старшому класі місцевої школи Катерина почала фотографувати єврейські мацеви і публікувати їх в соціальних мережах - з надією, що знайдеться хтось, хто може допомогти упорядкувати це кладовище.

Вдалося знайти мацеви у дворі знайомих її батьків, а також отримати з фундаменту старого будинку відламок мацеви з івритським написом. «Батько перевіз мацеви на кладовище. Мати розповідала про мою витівку своїм знайомим, і таким чином вдалося дізнатися більше єврейських історій. Віра батьків в мене завжди мотивує не опускати руки», - каже Катерина.

Наступним етапом стали збір інформації з єврейської історії села Деражне і пошуки людей, чиї предки жили тут. Ідея написання наукової роботи по цій темі виникла спонтанно. Дівчина дізналася про конкурс «Історія і уроки Голокосту» від Українського Центру Вивчення Історії Голокосту під керівництвом д-ра Анатолія Подольського.

Участь в цьому конкурсі принесла їй важливий досвід і дала можливість більш детально ознайомитися з іншими історіями тієї кривавої епохи. Під час написання роботи вдалося знайти нащадка вихідця з Деражне - Філліс Гроссман, яка раніше приїжджала сюди для вивчення історії своєї сім'ї.

Зараз Кривко дописує цю дослідницьку роботу, додаючи туди більше нових історій і спогадів людей, які жили там. У цьому їй допомагають Філліс Гроссман, Дорі Кох, Хаїм Шалев і Ілан Троен. Багато інформації про Деражне вона отримує з «Яд Вашем». «Зараз я намагаюся зібрати якомога більше інформації для того, щоб представити чесну історію села», - зазначає студентка.

Дівчина записала на відео спогади свідків Голокосту в Деражне. «Перше, що я завжди чула - це про дружбу між українцями, євреями і поляками. Вони завжди допомагали один одному, ділилися їжею і речами, разом працювали. Всі жили в мирі та злагоді», - говорить вона.

За даними Катерини Кривко, коли в Деражне було створено гетто, багато українців таємно носили їжу і воду для євреїв, хоча це їм було заборонено під загрозою смерті. На жаль, не залишилося інформації про тих, хто ховав євреїв у себе вдома. Але такий факт точно був, оскільки одна з місцевих мешканок показала фотографію з двома єврейськими дітьми, яких після війни відправили до родичів у Вінницьку область.

«Під час інтерв'ю всі свідки тих років говорили про розстріли євреїв зі сльозами на очах. Вони досі пам'ятають звуки автоматних черг і кажуть, як всім було страшно і шалено шкода ні в чому не винних людей», - розповіла Катерина.

Катерина впевнена, що внесок Григорія Аршинова в збереження єврейської історії та пам'яті про Голокост на Волині просто неоціненний.

Сьогодні відомо про загибель 1868 євреїв з гетто Деражне і сусідніх селищ. За інформацією The Encyclopedia of Camps and Ghettos, німецька жандармерія і українська поліція пізніше зловили і розстріляли 152 втікачів з того гетто.

«Страшно усвідомлювати, що ці події відбувалися за все 80 років тому. Адже це не так багато насправді. Але найголовніше пам'ятати про це і ні в якому разі не допускати повторення такої жахливої, абсолютно антигуманної історії. Не має значення національність або віросповідання - головне залишатися людьми в будь-якій ситуації», - підкреслила Катерина Кривко.

Стаття про Деражне в українській Вікіпедії взагалі не містить ні слова про євреїв в історії села; там також немає жодної згадки про Голокост. Може бути, у майбутньому Катерина Кривко напише чесну історію свого села і розповість про закатованих єврейських сусідів.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: Катерина Кривко та Григорій Аршинов (Україна).