До світла

Пітер Бейґер

У зв'язку з тим, що зима - найтемніша пора року, в багатьох культурах виникли святкові ритуали, котрі позначають плин часу та засвідчують надію на повернення світліших днів. 9 грудня 2015 у Каліфорнійському університеті у Берклі відбувся непересічний святковий концерт, що став унікальною нагодою для спільного виступу декількох ансамблів. Ще прикметнішим є те, що на цьому концерті під назвою «Різдво! Свято українських зимових пісень і колядок» виступили здебільшого співаки різних національностей, котрі не мали жодних українських коренів і не знали української мови, та попри це виконали з приголомшливим успіхом багато складних українських музичних композицій.

Маріка Кузьма ось уже двадцять п'ять років керує хоровою програмою на Кафедрі музики Каліфорнійського університету в Берклі, має шалений успіх як викладач і передала багатьом своїм учням любов до музичної культурної спадщини України. Разом з нею учасниками цього незвичайного виступу були п'ятеро гастролюючих колядників з високогірного карпатського села Криворівня на заході України й американський бандурист у третьому поколінні Юліан Китастий, майстер традиційної гри на бандурі, наділений виразною чутливістю до сучасного музичного контексту.

Концерт розпочався з хвилюючої гри двох колядників на трембіті, гірського духового музичного інструменту, виготовленого з видовбаної сосни, в яку влучила блискавка, й оздобленого берестом. Слідом за тим на сцену вийшла процесія камерного хору, головного університетського концертного хору на тридцять вісім голосів. Хор виконав традиційні колядки. Після цього заспівали карпатські народні колядки, а інший університетський хор на вісімдесят голосів виконав «привітання». Щороку в січні, під час різдвяних днів, коли свято відзначають за старим (юліанським) календарем, ці самі колядники, які відвідали штат Каліфорнія, мандрують через глибокі сніги по своєму регіону, навідуючись до сусідніх сіл, аби принести людям музичну вість. Їх дохристиянські пісні, пов’язані зимовим сонцестоянням та святом Водохрестя, сповнюють радістю, наснагою та вдячністю.

Розділ концерту «Музика для міста» включав класичні твори Дмитра Бортнянського й Олександра Кошиця. Українець Бортнянський, сучасник Моцарта і Бетховена, писав хорові концерти для російської імператорської капели у Санкт-Петербурзі; його музичний стиль зазнав значного впливу італійських композиторів, з якими він навчався. Кошиць вивчав хорове диригентство та композицію у Києві та працював зі церковними слов'янськими мелодіями.

Далі прозвучали інтерлюдія для народних інструментів у виконанні Китастого на бандурі та колядників на цимбалах; аранжування традиційних колядок для концертного хору композиторів Василя Барвінського, Якова Яциневича та Богдана Ганушевського; та на завершення — популярна богоявленська щедрівка «Щедрик», тепер відома як «Колядка дзвонів» Миколи Леонтовича.

Гурт «True Life Trio», жоден із учасників якого не є українцем, виступив у другій частині концерту з добіркою хрещенських і новорічних колядок, заспівавши їх так званим традиційним «різким голосом», який можна зустріти у різних регіонах України; деякі з цих колядок були співані не українською, а на суміші діалектів і мов. Тріо спеціалізується на ретельному вивченні народної музики, яка надається до тричастинної вокальної гармонії, та розширенні меж традиційних стилів.

Загадкові та містичні тексти багатьох українських хрещенських щедрівок ведуть своє походження з дохристиянської доби і не мають аналогів на Заході. У цих невибагливих, але експресивних текстах соколи прилітають на підвіконня, або ластівки — на палі тину, а молоді люди сідлають коней. Водохресний святвечір («Щедрий вечір») в Україні відрізняється від римсько-католицького свята Богоявлення на Заході, так само, як і пов'язана з ним легенда про зірку на Сході та прибуття трьох царів до ясел. В Україні Хрещення святкують за дванадцять днів після Різдва; це свято пов'язане з історією хрещення Христа у річці Йордан. Прояв божественного у цій історії — це явлення Святого Духа у вигляді голуба і голос Бога, звернений до Христа. Українські богоявленські звичаї пов'язані з водою: у селах часто вирубають ополонки у вигляді хрестів на замерзлих річках або ставках.

На концерті віддали належне новим творчим напрямкам: сучасну українську богоявленську музику було представлено творами Лесі Дичко, професора композиції у Київській консерваторії, і харківського театрального режисера Юрія Алжнєва.

Після кількох додаткових народних інструментальних композицій у виконанні колядників і Китастого всі виконавці зібралися на сцені та представили динамічний музичний колаж — аранжування «Неба і землі» — і виголосили завершальне благословення з «Зими» Дичко: «Хай лунає пісня наша: пісня миру, дружби і щастя».

Знову пролунали голоси трембіт на завершення цієї незвичайної музичної мандрівки. Гості-колядники незабаром повернуться до свого карпатського села, щоб виконати звичай, який сьогодні є різдвяним компонентом, але за своїм походженням, традицією та символікою є набагато старшим. Вони навідаються до кожної господи, граючи та співаючи пісні, дібрані окремо для кожного з членів сім'ї, як живих, так і нещодавно померлих. Ці древні пісні мають магічну силу. Весна не прийде, поки їх не заспівають.

Тож сьогодні ми зичимо нашим читачам — і тим, хто святкує різноманітні свята цієї пори року, і тим хто не святкує, — гарної зими.

Переклад: Мірям-Фейґа Бунімович, перекладач