Запропонований Єврейський музей в Україні змальовано натхненням із Польщі

Як Ви переказуєте історію?

Музеї вважаються основними місцями, де розповідають історії про нації та культури. Але в цих місцях історія може висвітлюватись не повною мірою, або ж її доводиться переповідати.

Глобальний бум відбувся з появою нових музеїв. Впроваджуються нові технології з експонування та вводяться нові шляхи переказів історії, особливо в інтерактивному мультимедійному форматі, де відвідувачі музеїв вже є не просто пасивними споживачами інформації.

Музейний бум тепер осягає Східну Європу, де свіжі уявлення про музеї стикаються із новими викликами у швидкозмінному суспільстві цього регіону. У пост-комуністичних суспільствах значно ускладнюється передача історії, її переосмислення та переповідання, що є суперечливим та часто досить болісним у сприйманні.

Нещодавно, організація “Центр міської історії Центрально-Східної Європи” у Львові ” вирішувала проблеми музеїв, які розповідали, чи не розповідали цю історію. З якими проблемами стикаються українські музеї, коли це стосується єврейської історії в домінуючому наративі їх експозицій?

Публічна програма під назвою: “Єврейські дні у Ратуші: (Не) Показане минуле у музеях Східної Європи” об’єднала дослідників та експертів  музейної справи з України, Польщі, Ізраїлю, Росії та Сполучених Штатів Америки. Увага зосереджувалась на першочергових тенденціях музейної практики. Вирішальним питанням стало обговорення сприяння інклюзивного наративу в суспільствах із багатокультурною спадщиною. Приклади було окреслено на історії та можливостях Єврейських музеїв у Східній Європі.

Один переконливий приклад представив Марцін Водзінскі. Він є істориком та професором єврейських студій Вроцлавського університету західної Польщі. Його сферами зацікавлення є єврейська матеріальна культура та соціальна історія євреїв Східної Європи дев’ятнадцятого сторіччя.

Лекція Водзінського була присвячена музею історії польських євреїв, відкритого у 2014-му році у Варшаві. Він пояснив, якими принципами керувався музей та форми обмірковування історії. Він також окреслив як виник музей завдяки публічних дебатів про євреїв та польсько-єврейські взаємини на університетському та загальнопоширеному рівнях. Все це стосується безпосередньо українських музеїв, які власне зараз справляються зі схожими проблемами.

Водзінські зазначив, що запропонований музей розпочався завдяки перевагам відсутності колекції. Він почався з розповіді. З потужного сюжету. Історія повинна була стати музеєм єврейського життя, а не пам’ятником на могилі. Він підкреслив те, що музей уникав плаксивого підходу, де єврейська історія представлена лише як жертва. Єврейська історія – це не лише страждання.

Протягом року музей консультувався з істориками та фахівцями щоб вдосконалити історію, яку хотіли розповісти перед відкриттям. Тисячу років польсько-єврейської історії було поділено на розділи. Музейний простір було поділено на частини цих капітулів й відображено експозицію у структурованих галереях. Там представлено розповідь про події, які базуються на документах того часу. Але історія розповідається в дусі істориків XXI-го сторіччя.

Водзінскі зауважив, що музей не повинен базуватись на об’єктах дисплею. Історія не походить від об’єктів. Але історичні артефакти приносять до музею істотне відчуття справжності. Хитрість полягає в тому, щоб ефективно інтегрувати артефакти до музейного простору.

Одне із найбільш складних проблем музею стосується досить слизького та мінливого значення ідентичності. Польські євреї жили так само як і українські євреї серед неєвреїв, що протягом тривалого часу поділяли різні імперії, держави та пануючі мови. Так званого “Польського єврея”, що жив у Берліні, можна було ідентифікувати за “традиційним” єврейським вбранням, яке він носив. Так само, як і так званого “Німецького єврея”, що жив у Лемберзі - місті колишньої Австрійської імперії, яке сьогодні носить назву Львів, називали так тому, що вони носили сучасний міський одяг.

Проблема ідентифікації є складною, яку важко класифікувати.

Пошук відповідей є нелегким завданням.  Водзінського запитали, яку пораду він би запропонував тим, хто створює майбутній Музей українських євреїв. Він відповів, що будуть критикувати в будь-якому випадку, що б Ви не обрали. Але також він наголосив на те, що польський Музей намагався здійснити, щоб не обирати найменш суперечливого підходу, а навпаки - вони демонструють проблему тлумачення.

Водзінскі підкреслив, що це складний вибір, проте він більш захоплюючий для вивчення та подання. Він нагадав нам, що люди не продуковані за одним вибором. Люди руйнують ідентичності, утримуються від справжності та змінюють індивідуальність. Саме з цієї причини Водзінскі вважає, що Музей українських євреїв може стати захоплюючою розповіддю.

Зі всього вище сказаного, та зі слів Водзінського на початку його лекції в Центрі Міської історії, ми можемо зробити висновок, що сучасні музеї – це “дзеркала, що несуть на собі навантаження найдовшого шляху”. Так само, як і романи, що відображають шляхи бачення сучасних людей та суспільства, як вони трактують себе та як описують один одного. Й коли змінюються часи, так само змінюється й дзеркало, як і ті, хто дивиться в дзеркало щоб побачити себе.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos

Текст та розповідь, Пітер Бейґер
Переклад:   Іванна Проць, Торонтський Університет

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.