Карл-Еміль Францоз (1848–1904)

Плідний єврейський письменник, журналіст і редактор Карл-Еміль Францоз народився поблизу маленького містечка Чорткова на території сучасної західної України, а міжнародну популярність здобув наприкінці XIX століття своїми німецькомовними казками про євреїв, поляків, українців та інших людей у землях, що їх його читачі вважали «екзотичними» околицями Європи. Він подорожував по східних прикордонних країнах імперії Габсбургів, а також Росією та Румунією з 1874 по 1876 рік. Ця подорож надихнула його на чи не найуспішнішу книжку «Aus Halb-Asien» («З пів Азії», 1876).

У 1877 році він видав свою першу збірку оповідань «Die Juden von Barnow» («Євреї Барнова»), що зображує життя в штетлах. Другий том його циклу «З пів Азії» «Vom Don zur Donau» («Від Дону до Дунаю») вийшов друком 1878 року. Історія єврейського солдата з невеликого галицького містечка зображено у творі «Moschko von Parma» (Мошко з Парми, 1880). Дія роману «Ein Kampf ums Recht» («Боротьба за право», 1882) розгортається серед жителів Східних Карпат. Складні особисті стосунки між християнською та єврейською громадами автор дослідив у двох відомих працях: «Юдит Трахтенберг» (1890) та «Ляйб Вайнахтскухен та його дитина» (1896).

Францоз виріс у багатокультурному й багатомовному середовищі Галичини та Буковини, а пізніше вивчав право у Відні та Граці, перш ніж розпочати надзвичайно успішну письменницьку й видавничу кар’єру в столиці Австрії, а потім у Берліні. Він був відданий німецькій культурі та ліберальному німецькому націоналізму — позиція, яку він вважав освіченою та прогресивною, але пізніше піддавав сумніву через посилення антисемітизму. А проте Францоз виступав проти сіонізму й розглядав майбутнє єврейських громад з погляду культурної асиміляції з західноєвропейськими націями, де євреїв від їхніх сусідів зрештою відрізнятиме лише релігія.