Контакт TV: Д-р Віталій Нахманович провідний науковий співробітник Музею історії Києва, розкриває загальну уяву Бабиного Яру

Д-р Віталій Нахманович описує проблему в загальних рисах: немає бажання у різних верствах населення для створення спільної уяви про Бабин Яр. Історично, Бабин Яр виник як приклад масових розстрілів київських євреїв, і, таким чином, як символ Голокосту. Такий погляд стосовно неофіційної пам’яті існував протягом усього радянського періоду. Спочатку радянська влада ігнорувала цю точку зору, а згодом представляла Бабин Яр, як символ знищення «мирних громадян», не вказуючи   етнічну приналежність. Проте, Бабин Яр був символом Голокосту в свідомості євреїв та світової спільноти. Бабин Яр був також місцем знищення й інших народів, які були вбиті у Бабиному Яру, або ж були доставлені туди для поховання , будучи вбитими в іншому місці. Невідомо точну цифру кількості загиблих в Бабиному Яру, але за обліком нараховано від дев’яносто до ста тисяч жертв, з яких більше однієї третини не були євреями.

Серед жертв були військовополонені, комуністи, роми, пацієнти психіатричних лікарень, заручники з цивільного населення, включаючи радянських та українських націоналістичних підпільників (ред.: партизанів), а також ув’язнених із сусіднього Сирецького (анг.: Serets) концтабору. Все це відомо в Україні у Києві, але часто випущено з уваги поза межами України. Бабин Яр – так само, як і Освенцим (анг.: Auschwitz) – є символом Голокосту. Оскільки сам Бабин Яр не зорганізовано у меморіяльний простір – там немає єдиного меморіалу. Всі бажаючі можуть звести будь-який пам'ятник, який вони хочуть.

Важливо відзначити, що Бабин Яр – це не тільки те, що трапилось у 1941 році. Бабин Яр існував до «Бабиного Яру», оскільки там було розташовано не лише безіменні могили, а й кладовища різних конфесій: православних, євреїв та католиків, що також є історичною частиною Бабиного Яру. Бабин Яр повинен перетворитись у меморіальний простір, але спочатку громадськість мусить усвідомити цю необхідність. Людям слід показати, як сáме виглядатиме меморальний простір. Місце самé по собі має стати меморіалом, щоб ті, хто увійшов до цього простору, зрозуміли, куди вони прийшли. Простір має викликати у відвідувачів відображення того, що тут трапилось, і чому це тут сталось.

Переклад:
Іванна Проць
редактор, перекладач
Торонтський Університет