Наталія Федущак: «Наші історії неповні одна без одної», – так говорить девіз UJE»
Пані Наталіє, як Ви охарактеризували б роль недержавних акторів у здійсненні академічних студій у сфері гуманітаристики в Канаді та США?
Недержавні організації у Північній Америці відіграють велику роль. В академічній царині вони часто роблять те, що держава не може робити або чим вона не повинна займатися. Наприклад, у Канаді (країна мого народження) Торонтський університет у 2020 р. проводив регулярні онлайн-діалоги, до яких долучалася велика кількість представників громадянського суспільства. Для участі в них запрошують різноманітних експертів (вчених, журналістів та ін.), які розуміються на окремих аспектах суспільного життя й обізнані з міжнародним виміром своєї проблеми. Найчастіше обговорюються найважливіші для суспільства теми, які держава з різних причин не вирішує (тому що це не її роль або ж у неї бракує можливостей). Це дуже сприяє залученню громадянського суспільства до соціальної роботи.
«Українці та євреї живуть пліч-о-пліч на території сучасної України вже майже два тисячоліття»
Наша організація — «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE, англ. Ukrainian Jewish Encounter) — була створена в 2008 році як недержавна багатонаціональна ініціатива. Її основна мета — розпочати діалог поміж українцями та євреями. Довгий час цей діалог був дуже епізодичним. Йому бракувало перманентного та структурованого характеру. Часто українці та євреї навіть питання українсько-єврейських взаємин обговорювали переважно у своїх середовищах. Звісно, UJE спирається на діалог, який вже відбувався в діаспорах Північної Америки та Ізраїлю, особливо серед науковців і лідерів обох громад. Важливим складником цього діалогу стала знакова конференція, що її ініціювали Омелян Пріцак із Гарвардського університету та Шмуель Еттінгер з Єврейського університету в Єрусалимі. Ця конференція відбулася в Університеті імені Макмастера в Гамільтоні (провінція Онтаріо) 17–20 жовтня 1983 року. Конференція «Українсько-єврейські відносини в історичній перспективі» зібрала провідних дослідників тієї епохи. За її результатами вийшов друком збірник статей, що охоплював десять століть складних відносин. Третє видання цього збірника «Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective» (редактори — Пітер Потічний і Говард Астер) опубліковано за підтримки UJE 2010 року. Цей діалог отримав продовження в одній із найважливіших ініціатив UJE — «Спільному історичному наративі». Починаючи з 2009 року, UJE зініціювала серію круглих столів із залученням науковців та експертів з усього світу для висвітлення ключових питань, що стосуються спільної історії українців і євреїв. На цих заходах розглянуто українсько-єврейські відносини від XVI століття до повоєнного радянського періоду. Заплановано ще кілька круглих столів, які стосуватимуться епохи незалежності України й сучасної політики історії та пам'яті. Отож завдяки академічній діяльності UJE активізуються значно ширші публічні дискусії про спільне минуле. Безумовно, станом на сьогодні Україна й Ізраїль мають тісні політичні взаємини. Але роль нашої організації полягає в ширшій і глибшій розмові про спільне минуле, яку навряд чи хтось забезпечить на політичному рівні.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, як відбувалося створення UJE.
Ініціаторами ідеї створення цієї організації виступили Алті Родал, Берел Родал та Адріан Каратницький. У результаті ділових зустрічей і переговорів виникла ідея необхідності інституціоналізувати українсько-єврейський діалог. Вони залучили до дискусії відомого канадського бізнесмена і філантропа українського походження Джеймса Костянтина Темертея та спільно зконкретизували проєкт та організацію UJE, яка була заснована у 2008 році. Через три роки Дж. Темертей пожертвував Українському католицькому університету у Львові 1,2 млн доларів на програму українсько-єврейських студій. У 2012 році, сидячи по інший від Дж. Темертея бік столу в мінімалістично, проте елегантно оформленому конференц-залі в Торонто й беручи в нього інтерв'ю для газети, я запитала, чому, будучи видатним канадським бізнесменом з українським корінням, він вирішив підтримати ініціативи, пов'язані з українсько-єврейськими відносинами. Зрештою, сучасна Україна — домівка для багатьох етнічних груп.
Відповідь Дж. Темертея була короткою: «Ці дві культури нерозривно переплетені. Я хотів би, щоб єврейська культура мала змогу знову інтегровано процвітати в Україні. Нацисти прийшли й вбили понад 1,5 мільйона євреїв... У нас все ще є [єврейська] громада. Ці люди мають право далі жити й бути дуже великою частиною суспільної тканини України».
Нині, коли Україна наближається до тридцятої річниці незалежності, слова Дж. Темертея резонують з особливою силою. За час, що минув від того інтерв'ю, українсько-єврейські стосунки зміцнилися попри різні перешкоди. Спільні ініціативи та партнерські відносини, що склалися за ці роки між двома громадами як в Україні, так і за її межами, заклали основу, яка є гарним знаком для українсько-єврейських відносин у майбутньому. UJE відіграє в цьому процесі ключову роль. Українці та євреї живуть пліч-о-пліч на території сучасної України вже майже два тисячоліття. Нарізно й спільно вони сплели полотно, яке назавжди увійшло в культурну, мовну й історичну спадщину України. Тривалі періоди мирного співіснування переривалися роками трагедій, які розділяли ці два народи різними історичними переживаннями й суперечливими наративами. Проте нині формується нове розуміння минулого.
Які проєкти вже були підтримані/реалізовані вашою організацією?
Коли створювалася UJE, було підготовлено візію всебічного розвитку цієї організації. Основна її місія полягає в поглибленні розуміння широти, складності та різноманітності українсько-єврейських відносин протягом століть, щоб побудувати взаємовигідне майбутнє. Організація має на меті дати обом народам змогу зрозуміти історичний досвід і наративи один одного, подолати вкорінені стереотипи, сприяти взаємному усвідомленню часто ігнорованих тривалих періодів мирного співіснування, співпраці й міжкультурної взаємодії, пропагувати обізнаність і розуміння кризових періодів, зокрема Шоа, та руйнівних наслідків комунізму, зокрема Голодомору й Великого терору, а також заохочувати до вжиття належних заходів, щоб вшанувати жертв нацизму і радянської влади. UJE також сприяє зміцненню національної ідентичності, побудованої на основі кращого українсько-єврейського розуміння і взаємоповаги. Станом на сьогодні вже можна констатувати, що чимало завдань виконано. Ми маємо дуже інформативний двомовний вебсайт (українською та англійською мовами), який публікує статті й матеріали, присвячені розмаїтій тематиці українсько-єврейських взаємин. Активна книговидавнича програма, часто натхнена й інтегрована з іншими ініціативами, є важливою частиною роботи UJE. Результатом конференції, яка відбулася в Єрусалимі 2010 року, стала публікація «Українсько-єврейська зустріч: культурні виміри» за редакцією Алті Родал, співдиректора UJE тa очільниці проєкту «Спільний історичний наратив», і Вольфа Московича, почесного професора Єврейського університету в Єрусалимі й члена Ради директорів UJE.
У 2020 році вийшов друком том «Їдиш — 110 років єврейської національної мови», сформований із матеріалів Міжнародної пам'ятної конференції з мови їдиш, що відбулася 2018 року у Чернівцях за підтримки Світового єврейського конгресу, ВААД України та UJE й була присвячена 110-й річниці відомої чернівецької конференції 1908 року. Ці дві книги виходять як томи 25 і 26 у серії «Євреї та слов'яни», яку редагує професор Москович і видає Єврейський університет в Єрусалимі з 1993 року.
Ще одну книгу, яку підтримала UJE, — «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» — написали Павло-Роберт Маґочій, завідувач кафедри українознавчих студій Торонтського університету, та Йоханан Петровський-Штерн, професор єврейських студій Північно-Західного університету (США). Видання «Бабин Яр: Історія і пам'ять», що його зредагували професор і член Ради директорів UJE П.-Р. Маґочій та Владислав Анатолійович Гриневич, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, присвячено знаковій події в Україні 2016 року — 75-річчю трагедії Бабиного Яру.
У співпраці зі Світовим єврейським конгресом, урядом України та іншими українсько-єврейськими й діаспорними організаціями UJE проспонсорувала низку публічних заходів на вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру. 29–30 вересня 1941 року в цьому місці було скоєно один із найвідоміших злочинів Голокосту — розстріл майже 34 тисяч київських євреїв. Серед проведених у 2016 році подій — молодіжна конференція, громадський симпозіум, конкурс облаштування меморіального простору та концерт пам'яті жертв Бабиного Яру. Українська Революція гідності 2014 року безперечно стала переломним моментом в українсько-єврейських відносинах. Ця історична подія була актом співпраці і солідарності, що подолав етнічні й релігійні межі. Участь єврейських активістів у Майдані та чітко задекларована підтримка революції в Україні з боку євреїв усього світу відчинили шлях для подальшого покращення й поглиблення відносин. Цей процес спричинився до проведення в червні 2018 року новаторської конференції «Досвід державотворення Ізраїлю: уроки для України». Зустріч, проведена у співпраці з українським центром «Нова Європа», мала на меті поділитися захопливим і дуже успішним ізраїльським досвідом державотворення з українськими державними службовцями та представниками громадянського суспільства. Тематика обговорення охоплювала національну безпеку і права людини, мовну й освітню політику, протидію дезінформації та просування іміджу держави за кордоном, інноваційний досвід Ізраїлю в сфері оборони, взаємодію з діаспорою тощо. Українці прагнуть засвоїти уроки ізраїльського державного будівництва. Однак Друга світова війна та Голокост на українській території залишаються важливою, частково дослідженою темою в українсько-єврейському діалозі. Існує очевидна потреба обговорити співучасть деяких українців у знищенні євреїв, а також зрозуміти масштаби страждань як євреїв, так і неєвреїв під час нацистської окупації, обговорити роль опору нацистському пануванню, документувати зусилля деяких українців, які врятували євреїв та належним чином пам'ятати жертв. Потенційно об'єднуючою постаттю для обох громад є митрополит Андрей Шептицький, який із 1901 року до своєї смерті 1944 року очолював Українську греко-католицьку церкву. Під час Другої світової війни митрополит допоміг врятувати життя понад 150 євреїв. Він із великим ризиком для себе прихистив євреїв у власній резиденції й організував захист понад ста єврейських дітей у церковних монастирях. Жодну дитину не було видано чи втрачено. Митрополит також публічно протестував проти вбивчої політики нацистської Німеччини щодо євреїв, попереджав Папу Пія XII в особистих звітах про масові вбивства та видав пастирське послання «Не убий» у листопаді 1942 року, закликаючи своїх парафіян не брати участь у звірствах нацистів. На честь митрополита Єврейська конфедерація України заснувала відзнаку імені Шептицького, яку присуджують за внесок у справу українсько-єврейського порозуміння та співпраці. Джеймс Темертей став першим лауреатом премії у 2013 році. Наступного року UJE погодилася щороку спільно з Єврейською конфедерацією України присуджувати медаль Шептицького особі з України, Ізраїлю або діаспор, яка зробила важливий внесок в українсько-єврейські порозуміння та співпрацю. Після цього медаль отримали президент Світового єврейського конгресу Рональд Лаудер, український літературознавець і дисидент Іван Дзюба та український бізнесмен Віктор Пінчук. Серед інших проектів, які мали вплив, — спонсоровані UJE панелі та презентації на великих конференціях, мандрівна виставка про довгу спільну історію євреїв та українців, яка гастролювала в Канаді в 2015 році та в Україні з 2019 року, а також участь у культурних фестивалях і книжкових ярмарках. Більше інформації про нашу діяльність можна знайти на веб-сайті організації.
«Сучасний світ швидко змінюється. Ми всіляко намагатимемося розвивати українсько-єврейське партнерство в тренді цих змін»
Розкажіть, будь ласка, детальніше про ті проєкти, які зараз реалізовуються або підтримуються UJE в Україні.
В Україні ми реалізовуємо програму підтримки незалежних ЗМІ. Одним із результатів її функціонування є започаткування на «Громадському радіо» програми про українсько-єврейські взаємини і спільну історію, яка називається «Зустрічі». Він передбачає створення циклу інтерв'ю на увесь спектр тем, присвячених українсько-єврейським взаєминам (історія, культура, література). З 2020 року ми розпочали підтримку функціонування рубрики «Подолання минулого» на сайті Міжнародного інтелектуального часопису «Україна Модерна». У межах цього проєкту українські вчені, які займаються студіями Голокосту та інших проявів тоталітарного насильства на українських землях, публікують результати своїх досліджень. Переклад цих матеріалів англійською та їх розміщення на нашому сайті є необхідною передумовою інтеграції українських дослідників до глобальних академічних дискусій. Минулого року ми започаткували літературну премію «Зустріч». Премія присуджуватиметься за літературні твори у сфері художньої літературі (проза, поезія й драматургія) та нон-фікшн (історичні твори, біографії, мемуари, публіцистику, есеїстику) в яких тією чи іншою мірою відображаються певні аспекти українсько-єврейського досвіду. У 2021 році планується преміювання книг у сфері нон-фікшн. Основна мета цієї премії — стимулювати розвиток україномовної літератури. У 2021 році також планується створення електронної бібліотеки на нашому веб-сайті. Вона міститиме у вільному доступі низку важливих книг, присвячених українсько-єврейським відносинам. Ще один дуже важливий напрям нашої роботи, який ми однозначно будемо продовжувати, — це популяризація спадщини митрополита Андрея Шептицького на міжнародному рівні. Для нас дуже важливо, щоб світ знав про цього історичного діяча та його допомогу євреям під час Голокосту. Чимало людей сприймають його як політичного лідера. Досі тривають дискусії щодо його політичної ролі, а Яд Вашем так і не присвоїв йому звання Праведника. Проте він першочергово цікавить нас як духовний лідер. Андрей Шептицький безпосередньо допомагав євреям під час нацистської окупації, переховуючи їх у своїй резиденції. Як предстоятель Української греко-католицької церкви він також спонукав багатьох інших церковнослужителів прийти на допомогу жертвам Голокосту. Тому для нас дуже важливо, щоб світ знав про цю діяльність митрополита.
Розкажіть, будь ласка, якою є географія роботи організації.
Окрім України наша діяльність поширюється на ареал Північної Америки та Ізраїлю. Звісно, найбільше проєктів ми підтримуємо в Україні. Проте організація активно працює в Ізраїлі з метою налагодження діалогу між ізраїльськими та українськими вченими й журналістами. У грудні 2020 року вже п'ятий рік поспіль відбувався підтримуваний нами Міжнародний семінар із вивчення Голокосту та Голодомору «Часточка світла розвіює найбільший морок». Організатором цих семінарів є ГО «Ізраїльські друзі України». Основна мета їхньої діяльності — створювати платформи для діалогу між українцями та євреями. Також варто відзначити, що питання українсько-єврейських відносин є дуже важливим і для Канади та США. Мільйони громадян з обох країн мають коріння в Україні. Одного разу, відвідуючи конференцію єврейської організації Лімуд FSU в США, я помітила, що більшість присутніх там мали українське походження (організатори просили всіх учасників означити на мапі країну свого походження, і величезну кількість позначок було зроблено саме на карті України). Тому «наші історії неповні одна без одної» — так гласить девіз UJE. Ми тісно пов'язані, але часто досі осмислювали себе нарізно. Я народилася в Канаді, а виросла в США. Спостерігаючи за нашими діаспорами в цих країнах, я постійно помічаю, що ми живемо осібно. Історії свої ми також пишемо осібно. Отож об'єднання наших історичних наративів та кооперація в сьогоденні мають стати першочерговим завданням.
Чи підтримує UJE студії Голодомору 1932–1933 років?
Цю тематику підтримує безпосередньо Джеймс Темертей. Він надає підтримку діяльності Науково-освітнього консорціуму вивчення Голодомору (англ. Holodomor Research and Education Consortium, HREC) й Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine). На сайті UJE є окремий розділ, присвячений Голодомору. Також варто зауважити, що тематика Голодомору включена до циклу семінарів, які організовують «Ізраїльські друзі України» за підтримки нашої організації. Нас цікавлять ті аспекти Голодомору, які стосуються взаємин між українцями та євреями. Наприклад, у 2020 році ми підтримали видання спогадів американського журналіста й прозаїка єврейського походження Менделя Ошеровича, який під час Голодомору перебував у СРСР і записав свої щоденні гнітючі враження від того, що там відбувалося (назва книги — «Як живуть люди в Радянській Росії: враження з поїздки»). Власне студії Голодомору підтримуються безпосередньо Джеймсом Темертеєм і це окремий напрям його діяльності як філантропа.
Чи можуть українські вчені, які займаються студіями українсько-єврейських взаємин, отримати стипендіальну підтримку від UJE?
UJE не є грантовою організацією; індивідуальних стипендій на здійснення досліджень ми як організація не пропонуємо. Час від часу ми надаємо можливість дослідникам брати участь у міжнародних конференціях, які організовуємо. A завдяки родинній фундації Джеймсa Темертейя при Українському католицькому університеті було створено Центр імені митрополита Андрея Шептицького. На завершення я хотіла б зазначити, що наша діяльність сприяє не лише порозумінню українців та євреїв навколо спільного минулого. Ми також прагнемо допомогти українським дослідникам інтегруватися до міжнародних академічних дискусій. У межах своїх проєктів ми і надалі будемо забезпечувати переклади досліджень українських вчених англійською, підтримувати їхню участь у міжнародних конференціях, семінарах та інших академічних дискусіях. Сучасний світ швидко змінюється. Ми всіляко намагатимемося розвивати українсько-єврейське партнерство в тренді цих змін.
Розмовляв Петро Долганов.
У публікації використано світлини з приватного архіву Наталії Федущак та з відкритих джерел.
Наталія Федущак — директорка із комунікацій канадської неурядової організації «Українсько-Єврейська Зустріч». Приєдналася до UJE у жовтні 2013 року. Маючи понад 20 років досвіду в міжнародній журналістиці, більшу частину своєї кар'єри вона присвятила дослідженню країн колишнього Радянського Союзу — від розпаду імперії до описання проблем, з якими стикаються новостворені держави. Пише для провідних видань Європи та Північної Америки, зокрема «Wall Street Journal Europe», «Washington Times», «Denver Post» і «Kyiv Post». Наталія Федущак була стипендіаткою програми ім. Фулбрайта, міжнародною стипендіаткою з медичної тематики Фонду родини Генрі Кайзера в Україні та стипендіаткою Конгресу від Американської асоціації політичних наук у Вашингтоні, округ Колумбія. Наталія Федущак здобула ступінь бакалавра в Університеті ім. Джорджа Вашингтона та магістерський ступінь із міжнародних відносин у Колумбійському університеті.
Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.
Вперше опубліковано @Україна Модерна
Проєкт виходить за підтримкиканадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE).
