Наш голос: «Бабин Яр: Дорогожицький некрополь»

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі  каналу «Наш голос — українські корені» та я – Пітер Бейґер.

Пам’ять. Маніпуляція. Меморіали.

Бабин Яр – урочище на околиці міста  Києва – є багатоетнічним та багато-конфесійним некрополем в Україні. Місто мертвих.

У вересні 1941 року, протягом двох днів було розстріляно майже тридцять чотири тисячі київських євреїв, в одному із найбільш широкомасштабних нацистських масових вбивств Другої світової війни. Розстріли в Бабиному Яру тривали й надалі впродовж німецької окупації . Серед жертв, євреїв було рівно стільки ж, як і українців, совєтських військовополонених, комуністів, ромів та інших. За деякими підрахунками, загальна кількість розстріляних на цьому місці становить понад 150 тисяч загиблих.

Після Другої світової війни впродовж наступних десятиліть, радянський режим намагався знищити не лише урочище, а також й національну та етнічну самобутність цих жертв. Радянська влада на політичному рівні маніпулювала щодо спогадів про Бабин Яр.

Суперечки тривали й надалі після проголошення незалежності України в 1991 році. Було безладдя та неузгоджене поширення конкуруючих пам'ятників щодо різних жертв. В цілому, було фізичне нехтування місцем забудови. Бабин Яр перетворився на хаотичний простір - місце, яке належним чином не відображає значущість трагічних подій, які там відбувались.

Канадійський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч», за підтримки Міжнародної спілки архітекторів у Парижі та Національної спілки архітекторів України у Киїєві започаткували Міжнародний конкурс проектів ландшафтного дизайну, який уніфікує нинішній простір Бабиного Яру в завершений меморіал та рекреаційну зону.

Конкурс проходив за підтримки Національного організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру, а також Українського інституту національної пам’яті та Департаменту містобудування й архітектури Київської міської державної адміністрації.

Задум полягає у створенні простору для роздумів та усвідомлення трагічних подій, що сталися на цьому місці в минулому. Ідея полягає в об'єднанні сучасних громадян України всіх етнічних угруповань у дусі взаємної емпатії до минулих страждань, у підтвердженні цінності життя кожної індивідуальної людини, а також у заохочуванні прагнень до розбудови справедливого та гуманного суспільства.
Основною метою є створення меморіального парку – місця всеосяжної пам'яті під назвою: «Бабин Яр: Дорогожицький некрополь». Парк перетворить цей простір у місце, що відображатиме повагу до жертв, які тут поховані. У той же час, цей парк повинен залишатися відкритим для меморіальних зусиль, які повинні бути результатом діалогу та співпраці різних громад в українському суспільстві.

Наприкінці червня у місті Києві було обговорено підсумки конкурсу за участі міжнародного та українського журі архітекторів та істориків. Журі привітало усіх кандидатів за подання проектів на вирішення такого складного завдання. Журі не вважало, що хоч один з проектів відповів на питання, підняті у конкурсі. Всі проекти, що зайняли призові місця , залишили деякі питання без відповіді.  Журі одноголосно прийняло рішення присудити дві другі премії  двом проектам, які найкраще вирішили основні завдання конкурсу.

Лауреатами стали словенські архітектори: Яна Петкович (англ. Jana Petkovic),  Нейц Лебар (англ. Nejc Lebar), Майа Валентич (англ. Maja Valentic ) та Мілош Козек (англ. Milos Kosec ). Для них топографія стала знаряддям сприйняття незворотньо-зруйнованого Бабиного Яру, де вирівняний яр був сполучною ланкою щодо масових вбивств. Фізичне руйнування рельєфу безпосередньо пов’язане з необхідністю, щоб стерти пам’ять про події, які тут відбувались. З цієї причини, подія вшанування пам’яті потребує топографічної дії опору до стирання, що згідно їхнього плану, закарбовує нове нашарування в існуючій топографії.

Це нашарування приймає вигляд маркерів із нержавіючої сталі, позначені на рівні сучасної місцевості. Маркери викарбувані помітками із зазначенням різниці між наявною та стертою топографією, що дозволяє людині віртуально уявити стертий яр.

Дизайн меморіалу є одночасно стриманим та всюдисущим, де помітки охоплюють всі поверхні колись існуючого яру. Позначки завжди залишаються у верхньому нашаруванні незалежно від того, яким чином простір змінюється або розвивається. Конструкція є безмежно-гнучкою і може бути зреалізована в кілька етапів; може вписатися в майбутній розвиток земельної ділянки, уникаючи замовчування минулих подій.

Переможцями другої премії стали також АБ «Connatural» з Колумбії та Ґлен Пулікя (англ. Glenn Pouliquen) з Франції. Їхній проект базується на просторовій системі, що вирішує проблему збереження зв’язку між різними меморіальними формами, а також дозволяє меморіальному паркові еволюціонувати в часі з появою нових форм вшанування.

Частина проекту базується на розробці нової інфраструктури, спрямованої на уніфікацію розрізнених частин меморіалу, пов’язуючи цей простір з містом двома різними шляхами. Один – з’єднує різні рекреаційні простори, що вже присутні на місцевості. Інший шлях – це шлях пам’яті.

Шляхи допомагають відрізнити меморіальні зони від зон відпочинку.
І шлях пам’яті з'єднують різні монументи, що розташовані по всій території, як єдине ціле. Навколо них посаджено живопліт, створюючи менші та потаємні місця, уніфікуючи розрізнений простір для вшанування пам'яті.

Конкурс призвів до появи цікавих концепції з усього світу. Щоб здійснити реалізацію проектів, залежить від власників території та уповноважених землекористувачів, а також від інших зацікавлених організацій та широкого кола громадськості. Конкурс проектів має стати першим кроком на цьому шляху.

Переможцями четвертої премії стали датські архітектори Єва Баранаускайте (англ. Ieva Baranauskaite) та Янґ Ванґ (англ. Yang Wang ), які чітко сформулювали проблему і моральну категоричність щодо цього конкурсу в Бабиному Яру. У своєму  представленні проекту вони процитували слова французького філософа Поля Рікера:

«Історія є «істиною»», – як вони зазначають. «У той час як пам’ять є «відданістю». Відданістю зберігати в пам’яті те, що можна забути, що могло б бути прощено.»

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі  каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут. 

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.