Наш Голос: місто Белз

Белз – невелике місто Західної України у Львівській області, розташоване недалеко від кордону з Польщею. Єврейська громада (Ашкеназі) в Белзі була створена у 14-му сторіччі. Ашкеназі це єврейська етнічна група, що об’єдналась на рубежі першого тисячоліття в Священній Римській Імперії. Створивши громади у Центральній та Східній Європі, їхня чисельність зросла й стала однією із найбільших єврейських угруповань. У 1932-му році вони становили 92 відсотки євреїв у світі. Голокост спустошив ашкеназі та їхню їдиш культуру. Переслідування тривали й за часів совєтських комуністів. Комуністичний режим забороняв хасидизм, а його послідовників було страчено чи вислано до трудових таборів.

Белз потрапив під панування Польщі у 14-му сторіччі, коли місто отримало Маґдебурзьке право. Згодом, три сторіччя потому, у 1665-му році, євреї Белза отримали рівні права й обов’язки.

На початку 19-го сторіччя місто стало домівкою для хасидської династії. Династію заснував раббі Шолом Роках, також відомий під іменем Сар Шолом. Він служив у якості першого Белзького ребе від 1817-го до 1855-го років.

В доповнення до його лідерства хасидським рухом, він відстоював переслідуваних євреїв свого округу перед губернатором.

У відомому обміні, губернатор округу запрсив його до свого кабінету й сказав: «Чи відомо Вам, що я другий Гаман?», Сар Шолом відповів: «Удача також не була на його стороні». Губернатор був настільки враженим твердою позицією реббе, що пообіцяв покласти край переслідуванню євреїв.

Великий знавець Тори, рабин Шолом Роках особисто допоміг побудувати велику й імпозантну синагогу міста, освячену в 1843-му році. Вона могла помістити 5 000 сидячих місць для осіб, що моляться, й мала чудову акустику.

Коли у 1855-му році помер раббі Шолом, наступним духовним лідером громади або ребе до 1894-го року став його молодший син раббі Йегошуа Роках.

Хасидизм у Белзі зростав під час перебування ребе Йегошуа та під час терміну повноважень його сина та наступника раббі Їссахара Дов Роках, який служив від 1894-го до 1926-го років.

На початку Першої світової війни в місті Белз населення нараховувало 6 100 мешканців.  Тут проживало 1 600 українців, 900 поляків та 3 600 євреїв.

Зі спалахом Першої світової війни Белз був кинутий в хаос. Від 1939-го до 1944-го років місто було окуповане фашистською Німеччиною. Багато белзьких євреїв втекло до Совєтського Союзу, згідно «Договору про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною» й наступного горезвісного пакту Молотова-Ріббентропа «Співпраця та розмежування».

У травні 1942-го року, місто Белз нараховувало 1 540 місцевих єврейських мешканців та біженців. Станом на 2 червня 1942-го року, було депортовано 1 000 євреїв до польського міста Хрубєшув. Звідти їх було відпрввлено до концентраційного табору Собібор. У вересні того ж року було депортовано ще 504 євреї до Хрубєшува, коли вони вже більше були не потрібні на сільськогосподарських роботах цієї області.

Син та наступник раббі Їссахара Дова – раббі Аарон Роках, у 1944-му році втік до Ізраїлю з окупованої фашистами Європи. Він відновив Хасідут спочатку в Тель-Авіві, а згодом – в Єрусалимі.

Пісня «Майн штетеле Белз» - це їдиш пісня про містечко Белз. Це зворушлива данина до щасливого дитинства, проведеного в місті. Пісня має особливе значення в історії Голокосту. Пісню, яку грав 16-ти літній юнак, підслухали фашистські СС-охоронці табору Освенцим. Охоронець змушував дитину виконувати цю пісню кілька разів, щоб заспокоїти євреїв, яких заганяли до газових камер.

Після війни місто Белз знову належало до Польщі аж до 1951-го року, коли перейшло до Совєтського Союзу. А із 1991-го року місто стало частиною незалежної України.

Сьогодні в містечку Белз не має євреїв. Проте, є нова синагога та міква – ритуальна купіль, а також є залишки стародавнього цвинтаря.

У 1940-му році було останнє відоме єврейське поховання. Ніякі інші міста чи села не використовували цей непозначений цвинтар хасидів. Кладовище має спеціальні відділення для жінок, раббів та Коенів, євреїв із прямим спадковим походженням від біблійного Аарона. В містечку Белз немає відомих масових поховань на цвинтарі.

Муніципалітет володіє власністю, яка спеціально призначена для єврейського цвинтаря. Зараз межі кладовища значно менші, ніж були у 1939-му році, через сільське господарство. Досить часто його відвідують єврейські групи організованих турів, групи паломників та місцеві мешканці.  Протягом останніх п’яти років, окремі єврейські особи з-за кордону з любов’ю та турботою проводили очисні та відновлювальні роботи багатьох надгробків.

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України» виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (англ. скорочено – UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.