Наш голос: Український митрополит Андрей Шептицький — спаситель євреїв
Вас вітає програма «Єврейська спадщина України». Це серія радіопередач на каналі «Наш голос — українські корені». Проект відбувається за підтримки організації «Українсько-єврейська зустріч», що базується у Торонто, Онтаріо.
Митрополита Андрея Шептицького називають рятівником євреїв часів Другої світової війни.
Рената Ганинець розповідає про це у свіжому випуску рубрики «Єврейська спадщина України».
Стенограма:
Митрополита Андрея Шептицького називають рятівником євреїв часів Другої світової війни.
Рабин Давид Кахане сказав: «Коли я називаю Андрея Шептицького святим, я не перебільшую».
За словами рабина Кахане, понад 240 українських священиків і черниць ризикували життям, переховуючи 200 єврейських дітей. У власній резиденції митрополит Шептицький дав прихисток 15 євреям. Серед них був рабин Кахане, який по тому став головним рабином ПВС Ізраїлю.
Митрополит Андрей Шептицький, уроджений граф Роман Олександр Марія Шептицький, народився 1865 року у Прилбичах, українському селі поблизу Львова, що належало до Австрійської імперії. Він походив із русинської аристократичної родини, яка зазнала полонізації. Його дідом по материнській лінії був польський письменник Олександр Фредро. Один із його братів став студитським монахом, а інший — генералом польської армії.
У той же час серед його предків були два митрополити Української Греко-Католицької Церкви... чиїми стопами вирішив слідувати молодий граф. Попри численні перешкоди, що чинив його батько, 1891 року Шептицький вступив до Українського Василіанського монастиря та взяв чернече ім'я Андрей. 1900 року він був призначений єпископом. Незабаром після цього він став митрополитом, вищою особою в ієрархії Української Греко-Католицької Церкви.
Митрополит Шептицький стояв на чолі майже п'ятимільйонної пастви протягом двох світових війн. Під час Першої світової він був заарештований царськими військами. Під час Другої світової він перебував під домашнім арештом польської та німецько-фашистської влади. Шептицький помер 1944 року, коли Червона Армія знову зайняла місто Львів.
Попри крайню небезпеку, митрополит Шептицький вирішив використати адміністративно-господарчі ресурси Української Греко-Католицької Церкви, щоб урятувати євреїв від нацистів. У підпільній роботі було залучено багато людей, найближчими ж спільниками Шептицького були його брат Климентій, настоятель усіх українських монастирів; Йозефа, ігуменя усіх жіночих монастирів, і отець Марко Стек, який забезпечив євреїв фальшивими документами та безпечним супроводом до монастирів.
Перед своєю смертю 1944 року Шептицький завбачив знищення Української Греко-Католицької Церкви радянською владою та її можливе відродження. Обидва прогнози справдилися. Багато хто бачить зв'язок між чудом, що церква вистояла, та діяльністю митрополита Андрея; триває кампанія щодо його беатифікації та канонізації.
Шептицький палко переймався двома справами: відновленням автентичного східно-християнського чернецтва у своїй Церкві й об'єднанням церков. Протягом десятиліть, задовго до того, як це стало популярним, він докладав копітких зусиль для примирення між православними та католиками. У Канаді на честь митрополита було створено інститут, який продовжує його роботу у цій галузі — Інститут східно-християнських досліджень ім. митрополита Андрея Шептицького в університеті Св. Павла в Оттаві.
Митрополит Шептицький також надихає багатьох працювати у напрямку примирення між українцями та євреями, зокрема, ініціативу «Українсько-єврейська зустріч» (UJE). Цей приватний багатонаціональний проект, започаткований у Торонто 2008 року та спрямований на зміцнення взаємин між українцями та вихідцями з України, які належать до різних конфесій: юдеями, християнами та ін., віддає належну шану Шептицькому. Для досягнення цієї мети UJE влаштовує чимало академічних та екуменічних зустрічей, у тому числі цю серію радіопередач, а нещодавно UJE був знятий документальний фільм під назвою «Врятовані Шептицьким».
Ми сподіваємося, що високі наміри митрополита Шептицького надихнуть також і вас сприяти справі примирення та доброї волі.
З вами була Рената Ганинець із Наукового центру іудаїки та єврейського мистецтва ім. Фаїни Петрякової, що є філією Музею єврейської спадщини у Львові, Україна.
До наступного разу, шалом!
Переклад: Мір'ям-Фейґа Бунімович, перекладач
