Нова ініціатива допоможе Україні зберегти єврейські цвинтарі та спадщину для майбутніх поколінь

“Наче вони дерева, що падають опівночі посередині лісу”.

Цю репліку, яка не виходить з пам’яті, висловив Філіп Кармел – виконавчий директор організації “Європейська ініціатива щодо захисту та збереження єврейських цвинтарів у Європі” (European Jewish Cemeteries Initiative). Ініціатива була започаткована з метою фізичного захисту єврейських поховань по всій Європі. Ці роботи вже проведено саме там, де під час Голокосту було винищено єврейські громади.

Ініціатива була заснована на початку 2015-го року в Німеччині, як неприбуткова організація. Головною її метою є охорона та збереження єврейських поховань на  цілому європейському континенті. Це проводиться шляхом визначення меж цвинтарів та зведення довкола них захисних огорож із вхідними брамами.

Цього року [2017] Ініціатива оголосила, що збирається розпочати “широку систему обстежень та моніторингу” щодо єврейських поховань в Україні. Обстеження охоплять, здебільшого, від півтора до двох тисяч місцезнаходжень.

У Білорусі буде також проводитись власне обстеження.

Метою Ініціативи є “створення всеохоплюючого та сучасного музею й переліку єврейських цвинтарів по всій Україні”. Моніторинг проводитиметься “за підтримки дослідницької групи, яка перевірятиме історичні записи українських єврейських громад, більшість яких було зруйновано під час Шоах”.

Попередні дослідження, між 1995 та 2000 роками, проводились завдяки Комісії США з охорони американської спадщини за кордоном. На сьогоднішній час дане обстеження, опубліковане у 2005-му році, очевидно залишається найбільш доповненим, при якому було виявлено близько тисяча п’ятсот місцезнаходжень.

Кармел розповів в інтерв’ю для веб-сторінки Jewish Heritage Europe про  вагомість такої діяльності, підкресливши: “На широкій території Східної та Центральної Європи знаходяться тисячі єврейських поховань, якими нехтують. Кожен із них є фізичним свідком живої та яскравої єврейської громади, що процвітала понад сотні років на цьому місці, що є також живим свідченням у відповіді на запитання: ‘чому і яким чином ця громада тут більше не існує?’ ”.

Кармел наголосив, що кладовища можуть цілком зникнути або їх можуть знищити без ніякого публічно-правового повідомлення. Цвинтар можна запросто перекопати без нічийого відома, або ж передати на розвиток сільського господарства, промисловості, чи приєднати до сусіднього неєврейського кладовища.

Також Кармел підкреслив про пешочергове значення щодо маркування цвинтарів та заключення угоди з місцевою адміністративною владою, зазначивши наступне: “Ми однозначно створюємо план проведення операції. Найближчими роками ми зможемо здійснити значно кращу роботу на цих місцях. Проте, на даний момент, нам необхідно впевнитись, що вони не будуть ще в більш гіршому стані, ніж є. Прозорість, повна співпраця та взаємоповага з місцевими громадянами – це все що необхідно. Також ми пов’язуємо дану роботу з освітніми проектами в місцевих школах, де це буде можливо.”

Справді, освітня програма має вирішальне значення щодо збереження цвинтарів, особливо у віддалених районах. Ініціатива вважає, що зможе сприяти формуванню щодо дбайливого ставлення до збережених артефактів власної культури й архітектури для кращого розуміння впливу єврейського внеску в історичному аспекті на життя певного міста чи села.

Ініціатива покладає свої надії на школярів, які охоронятимуть та вшановуватимуть історичну пам’ять про народ. Головним завданням дорослих є вміння передавати ці спогади, поступово прищеплювати дітям зацікавлення до вивчення історії свого краю та своєї країни.

Інаціатива намагатиметься представити дітям спадщину місцевої громади, яка жила в їхньому місті. Розповідатиме про походження, розвиток та долю народу під час Голокосту й про життя громади після цього жахіття, а також – про участь неєвреїв, що рятували єврейських людей.

Вкрай важливо відшукати зв’язки між єврейськими та місцевими громадами, виховувати у молодих осіб повагу до інших єврейських пам’яток та розуміти ту істину, що збереження цвинтарів – це збереження пам’яті про націю. Освіта може домогти у запобіганні ворожих проявів чи актів вандалізму стосовно пам’яток культури та спадщини єврейського народу.

Згідно вищесказаного, необхідно поступово вселяти учням повагу до вшанування пам’яті єврейської громади, що мешкала на території їхньої місцевості та по всій Україні, а також спонукати учнів до міжкультурного та міжетнічного діалогу.

Ініціатива сподівається, що зростаючи, діти матимуть змогу розвивати здатність до сприйняття та визнання людей іншої культури й традицій, а також здатність до розуміння рівних прав та обов’язків усіх членів суспільства, незалежно від їхньої національності, етнічної чи релігійної приналежності.

Як влучно зазначає Кармел: “Зрештою, огорожі не охороняють єврейські цвинтарі. Це роблять люди”.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Текст та розповідь: Пітер Бейґер

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos

Переклад:   Іванна Проць
Торонтський Університет

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.