Переконлива книга описує несамовиті труднощі масової міграції євреїв Східної Європи

Хто зачиняє двері? І хто може їх відкрити? Хто врятується? А хто – ні?

Відповіді на деякі з цих запитань пропонує переконлива книга Тари Захри під назвою: «Великий виїзд: масове переселення зі Східної Європи та створення вільного світу».

Тара Захра

Тара Захра є професором сучасної європейської історії в Чиказькому університеті та нещодавнім лауреатом стипендії Мак-Артура. Її книга є вражаючою працею наукового доробку, яка насичена в основному несамовитими особистими сюжетами про руйнівні людські випадки міграції.

Між 1846 та 1940 роками, під час однієї з найбільших міграцій в історії людства, понад 50 мільйонів європейців переселилися до Північної та Південної Америки. Села були спустошені по всій Європі, особливо в районах Центральної та Східної Європи. Покинуті домівки, а також їхні нові оселі, докорінно відрізнялися.

Від самого початку, еміграційний курс став політичним інструментом щодо маніпулювання та експлуатації. Уряди та націоналістичні рухи прагнули побачити, щоб певні угрупування покинули територію, їх часто називали «надлишковим» населенням, хоча були спроби обмежити виїзд інших «вигідних» груп, яких вважали суттєвими для держави чи розбудови нації. Метою було створення національно-однорідних груп населення. До XXI сторіччя ця ціль переслідувалась за допомогою різних режимів та урядів.

Таким чином, дослідження професора Захри доводять, що переважна більшість населення з 2,7 мільйона суб’єктів імперської Росії, які покинули царську імперію між 1880 та 1910 роками, були євреями, польськомовним чи німецькомовним населенням.

Російська імперська влада почала заохочувати до єврейської імміграції в 1890-х роках. У 1892 році, уряд дозволив Єврейській колонізаційній асоціації створити мережу по всій імперії. Еміграція залишалась незаконною для неєврейських підданих царя.

Західноукраїнське містечко Броди, яке тоді знаходилось на межі Російської та Австрійської імперій, увійшло до фольклору, як «основні двері» виїзду до нового життя.

Саме містечко Броди опинилося на околиці Галичини, у землеволодінні Габсбурсько-Австрійської монархії, відомої своїми жахливими злиднями. На відміну від Росії, всі громадяни Габсбурзької імперії мали конституційне право виїзду. Українські та польські селяни Галичини разом з місцевими євреями також масово емігрували до нових заокеанських можливостей. Влада зафіксувала загалом 3.5 мільйони емігрантів з Австро-Угорської імперії до всіх закордонних напрямків між 1876 та 1910 роками. Найбільша кількість осіб покинула Галичину та Буковину, а також залишила південну та східну Угорщину. Майже три мільйони людей виїхало до Сполучених Штатів.

Владні структури почали непокоїтись. Зростав дефіцит молодих людей, яких закликали до військової служби. Польські та Угорські вельможі Габсбурзької імперії побоювалися втратити дешеву сільськогосподарську силу на американських заводах і шахтах.

Берта Паппенгейм, 1882.

У дворян були підстави турбуватися. Заробітна плата у Західній Європі та Сполучених Штатах перевищувала у 2-3 рази зарплату в Галичині. В тих районах Галичини, які найбільше постраждали внаслідок еміграції, заробітна плата зрештою повинна була зростати, оскільки роботодавці змушені були конкурувати на глобальному ринку. Крім того, як зазначає професор Захра, величезний потік грошових переказів від галицьких емігрантів розширив селянські землеволодіння, відреставрував церкви та надавав економічну допомогу.

Особливо масова еміграція молодих жінок викликала побоювання, якщо не моральну паніку. Професор Захра відзначає, що австрійська антисемітська преса пов’язана з міграцією та торгівлею сексом з метою криміналізації єврейських еміграційних агентів. Там були сенсаційні розгляди «білого рабства», у тому числі й один випадок у Львові у 1892 році, та стислі повідомлення преси.

Австрійсько-єврейська феміністка Берта Паппенгейм, також відома як пацієнтка Зигмунда Фрейда під іменем Анна О., випадок якої став предметом його вивчення, подорожувала у 1903 році до Австрійської Галичини для збору інформації про торгівлю сексом. Вона висловила занепокоєння з приводу непоінформованості емігрантів, несумлінних агентів та незахищеності кожної дівчини до «усіх форм небезпеки та зла».

Чесні еміграційні реформатори, стурбовані експлуатацією австро-угорських громадян, також побоювались, як пише Захра: «що чоловіки та жінки Східної Європи будуть трактуватись як чорноробочі колоніальні працівники, китайські «кулі» [некваліфіковані працівники] чи поневолені африканці».

Професор Захра стверджує, що реформатори як з питань протидії торгівлею людьми так і з питань антиеміграції, мали тенденцію ігнорувати основні економічні умови, що спонукали до еміграції, а також агентство окремих мігрантів.

Книга сягає далеко за межі епохи до 1914-го року, щоб показати як встановлювались шаблони майбутніх драматичних подій XX сторіччя. Автор пояснює, яким чином політика, що спричинила це первісне велике переселення, стала прецедентом для бюрократичних «паперових стін», які прирікали єврейське населення Європи від уникнення Голокосту, закриття «залізної завіси» та етнічної чистки. Авторка встановила поточну кризу біженців у межах тривалої історії переселення.

Професор Захра зазначає, що «кожен великий виїзд відбувається за власним вибором, тривогами та розчаруваннями. Держави роблять вибір, чи вітати новоприбулих, чи створювати нові бар’єри, чи заохочувати їх відправлення чи повернення. Тим часом, особи змушені робити важкий вибір між поспішним поступом вперед чи поверненням додому».

Що стосується одного з цих виборів, автор нагадує нам: «має велике значення, чи рішення про те, щоб жити за кордоном, було зроблено з відчаю чи амбіцій».

Видання Тари Захри «Великий виїзд: масове переселення зі Східної Європи та створення вільного світу» вийшло друком завдяки W.W. Norton. Книга також доступна на веб-сторінці Amazon.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Текст та розповідь: Пітер Бейґер

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх трансляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Переклад: Іванна Проць
Торонтський Університет
ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.