Премію «Зустріч» створили, щоб проблематика українсько-єврейських взаємин потрапила у фокус українських авторів — Павлишин

[Примітка редактора: Інтерв’ю вийшло в ефірі Громадського радіо до того, як «Вічний календар» написаний Василем Махном став переможцем першого року книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія»™ 16 вересня 2020 року на 27-му Львівському міжнародному книжковому форумі. Премію спонсорує канадська неурядова організація «Українсько-єврейська зустріч» за підтримки ГО «Форум видавців» (Львів, Україна).]

Оголошено короткий список літературної премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» 2020 року. Що це за премія?

Розповіли Наталія Федущак, директорка з комунікацій [канадської недержавної організації] «Українсько-єврейська зустріч» та Андрій Павлишин, перекладач, історик, координатор програми «Українсько-єврейська зустріч» на Львівському Bookforum.

Наталія Федущак: Премія «Зустріч» покликана спиратися на спільний, багатовіковий досвід українців і євреїв. Ця премія для художньої й документальної літератури. Вона присуджувалась щорічно за найбільш впливовий твір, який виходив. Цього року — література художня, а наступного року будемо дивитися на документальну літературу. Ідея премії в тому, щоб ми подивилися на взаємини двох народів, які так довго живуть на території України, показати їх місце в українській літературі.

Ірина Славінська: На цю премію можуть претендувати тільки твори українською мовою чи перекладна література також?

Наталія Федущак: Перекладна також, але оригінальна українськомовна література має пріоритет.

Андрій Павлишин: Я був координатором попереднього журі, яке поміж 27 запропонованих на конкурс творів обрало 12. Їх вже розглядало журі під керівництвом Андрія Куркова. Він і оголосить остаточний підсумок. Завдання цієї премії – підтримати публікації, присвячені розвитку україно-єврейських стосунків, цій проблематиці в минулому і сучасному. Премія також існує, щоб підтримати українське книговидання. Книжка мала бути опублікована не пізніше, ніж на початку 201[9] року. Також має реально бути присутньою на книжковому ринку.

Ірина Славінська: Наскільки загалом тематика українсько-єврейських зустрічей є незвичною для українського літературного ринку?

Андрій Павлишин: Для мене було певним викликом те, що ми започаткували таку премію. Я боявся, що насправді таких книжок забракне, і ми будемо змагатися в колі 3 текстів. Але це виявилось не так, претендентів багато. Низку книжок ми перенесли на наступний рік, коли змагатимуться в жанрі нон-фікшн, документалістики.

Премія була створена, щоб стимулювати такі процеси, щоб таких книжок з’являлось більше, щоб проблематика українсько-єврейських стосунків опинилася в фокусі уваги поетів, драматургів, сценаристів, романістів, публіцистів. Аби вона дедалі більше була присутня на українському книжковому ринку.

Ірина Славінська: У короткий список літературної премії «Зустріч» увійшло 5 книжок. Які це книги?

Наталія Федущак: «Бабин Яр. Голосами», Маріанна Кіяновська, 2017 рік, видавництво «Дух і Літера» з Києва. «Вічний календар», Василь Махно, 2019 рік, видавництво Старого Лева, місто Львів. «Історія, варта цілого яблуневого саду», Максим Дупешко, 2017 рік, видавництво 21, місто Чернівці.«Мій дід танцював краще за всіх», Катерина Бабкіна, 2019 рік, «Комора», Київ.«Учителька німецької», Ірина Власенко, 2019 рік, видавництво «Юніверс», Київ. Це чудовий список книжок. Я дякую всім фіналістам і людям, які подали книжки на цю премію.

Андрій Павлишин: Шкода, що в кожному конкурсі доводиться виключати якісь тексти, хоча вони заслуговують на відзнаку. Ці п’ять текстів різні не тільки за своєю географією, а й за жанрами. Наприклад, книжка Маріанни Кіяновської «Бабин Яр. Голосами» — це збірка поезії. Ця книжка відома, кілька років присутня на книжковому ринку, відзначена багатьма преміями.

Також є книга Катерини Бабкіної «Мій дід танцював краще за всіх». Ці оповідання пов’язані між собою, бо це історії кількох друзів, які пішли до школи в рік незалежності України, виросли, але берегли стосунки попри те, що роз’їхалися по світу. Я дуже рекомендую почитати цю збірку, це дуже оригінальне поєднання сюжетних моментів, які здавалося б нічим іншим пов’язати неможливо.

Також є три романи. Це велика епопея Василя Махна «Вічний календар», яка розповідає історію починаючи від XVII століття до сучасності. Інша книжка молодого автора Максима Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду». Це також роман, який розповідає про долю міста Чернівці. Остання книжка — роман письменниці Ірини Власенко «Учителька німецької». Це історія двох дівчаток, дітей іспанських революціонерів, які були вивезені під час громадянської війни у Радянський Союз, а тут виросли в україно-єврейській родині. Вибір буде складний.

Ірина Славінська: Якщо говорити про літературну премію, то йдеться насамперед про якості суто літературні чи тематика і те, як розказана історія, теж матимуть вплив на вибір журі?

Наталія Федущак: Має бути сюжет, він має мати літературну якість. Обидві умови важливі.

Андрій Павлишин: Дуже важливо, що такі премії є. Важливо, щоб вони збереглися і далі функціонували. Навіть номінація на таку нагороду — певною мірою відзнака.

Проект виходить за підтримки канадської недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE). 

Слухайте подкаст на сайті Громадського радіо.