Українсько-єврейська зустріч на фестивалі «Ашкеназ» у Торонто 31 серпня-1 вересня 2014

Як і протягом минулих років, ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) долучилася до фестивалю «Ашкеназ»: вона представила інформаційний стенд, який привабив чимало відвідувачів, і виступила спонсором музичного заходу українсько-єврейського змісту. Цього року до участі у фестивалі було запрошено феєричну музичну формацію «Lemon Bucket Orkestra».

Гурт був присутній протягом усього фестивалю, взяв участь у головному концерті та навіть очолив парад з нагоди його закриття. UJE також організувала публічну дискусію з теми Революції Гідності, української революції на Майдані. Присутні мали змогу почути про це зокрема з єврейської точки зору. Окрім того, UJE презентувала подвійну художню виставку під назвою «Бачачи один одного та самих себе».

Публічна дискусія про революцію на Майдані

Події на Майдані минулої зими та все, що відбулося в подальшому, притягли увагу всього світу до України та до труднощів, яким їй доводиться протистояти у процесі перебудови держави, захищаючись від колишнього властителя, який має на меті панувати над нею. Майдан був основним місцем драматичної боротьби народу за своє майбутнє, за втілення у життя плюралістичних і демократичних ідеалів, європейських принципів розбудови держави та суспільства, зокрема, верховенства права та прав людини. На Майдані зібралася для досягнення спільної мети ціла низка національних і релігійних спільнот: православних, католиків, юдеїв, мусульман та інших; праві та ліві; молоді та старі; високоосвічені й успішні та прості люди.

Публічна дискусія UJE на фестивалі «Ашкеназ» розглядала значення подій на Майдані для сучасної України, для різних її громад (у тому числі й для єврейської громади), для діаспор, і, у ширшому сенсі, для майбутнього європейського проекту та міжнародного порядку. Модератором дискусії виступив головний редактор «Canadian Jewish News» Йоні Ґольдштейн. У дискусії взяли участь професор Френк Сисин, директор Центру українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Канадському інституті українських студій Університету Альберти, рабин Тіна Ґрімберґ, яка народилася у Києві, голова реконструкціоністської громади «Даркей ноам» у Торонто з 2002 року; Христя Фріланд, журналіст і письменниця українського походження, з листопада 2013 року член канадського парламенту, відповідальний за центр Торонто; а також Марк Марчик, який очолює багатонаціональний гурт «Lemon Bucket Orkestra».

Канадський парламентарій і член консультативної ради UJE Христя Фріланд і член ради директорів UJE Берл Родал на фестивалі «Ашкеназ» 2014 року.

Професор Сисин виступив із переднім словом, у якому йшлося про відмінності між «нацією» та «державою»: перше позначає етнічну єдність, а друге — громадянське суспільство, члени якого належать до різних етнічних груп, а також про те, як ці терміни стосуються України. З 1991 року сформувалося ціле покоління громадян української держави, та нині над усім цим нависла загроза з боку Росії, яка прикривається тим, що представляє та захищає інтереси російськомовного населення України, хоча насправді вони не потребують такого захисту.

Рая Шадурська, виконавчий директор UJE, відкриває дискусію «Українська революція на Майдані: Народження сучасної європейської нації?»

Рабин Ґрімберґ описала, наскільки тяжко велося молодій єврейській дівчині у Києві за радянських часів, зокрема вона пригадала, що її страшенно лякало, коли її бабуся голосно говорила їдишем на людях. Рабин Ґрімберґ поділилася враженням, що сучасна єврейська громада в Україні є збіднілою та пригніченою, особливе занепокоєння вона висловила з приводу становища літніх людей і тих євреїв, хто не ідентифікує себе як таких. Один із присутніх опротестував цю заяву, зауваживши, що в Україні сьогодні — третя (існує думка, що друга) за чисельністю єврейська община у Європі, чимало заможних євреїв, які мають вагу у суспільстві (зокрема, у Дніпропетровську), а також має місце нове явище, у значній мірі натхнене Майданом, — ті, хто гордо називає себе «українськими євреями».

Професор Френк Сисин (ліворуч), рабин Тіна Ґрімберґен (по центру) і член канадського парламенту Христя Фріланд (праворуч) виступили на публічній дискусії «Українська революція на Майдані: Народження сучасної європейської нації?»

Христя Фріланд процитувала спостереження Тіма Снайдера про те, що Україна зараз — найкраще місце для росіянина, і цей факт широко визнає російська інтелігенція. Вона також зазначила, що межа між російськомовними та україномовними зараз дуже хитка й етно-культурної боротьби на цьому ґрунті нема. Христя також наголосила, що Революція Гідності на Майдані стосувалася не лише особистих свобод, її рушієм було усвідомлення особистої відповідальності та громадянської позиції, що об'єднує східних слов’ян, як україномовних, так і російськомовних, проти автократичного режиму, який бачить загрозу у національній єдності.

Марк Марчик із торонтського гурту «Lemon Bucket Orkestra» (ліворуч), Алті Родал, співдиректор UJE (по центру) й Олександр Щербаков (праворуч) на виставці «Очі Майдану».

Марк Марчик описав свої відвідини Майдану, де він мав нагоду спостерігати шанобливе ставлення представників різних культур один до одного, а також виступав зі своїм гуртом, який складається з музикантів із різних країн, що деякі з них також нещодавно пережили революцію.

Відвідувачі виставки «Очі Майдану».

Обговорюючи ставлення євреїв до подій Майдану, учасники дискусії погодились, що єврейська спільнота не має єдиної позиції з цього приводу, у ній існують різні точки зору. Загалом же, євреї в Україні та закордоном широко та вельми охоче підтримали революцію на Майдані.

Дискусія проходила у галереї «Marilyn Brewer Gallery» на Центральній набережній Торонто, на тлі подвійної виставки під назвою «Бачачи один одного та самих себе», влаштованої UJE.

Виставка «Бачачи один одного та самих себе»

Виставка складалася з двох частин. Перша — це серія малюнків відомого українсько-канадського художника Вільяма Курилика, у яких він закарбував сценки з єврейського життя у Канаді; кожен шкіц супроводжено словесним коментарем автора з приводу зображеного. Друга — це виставка фотографій ізраїльсько-українського фотокореспондента Олександра (Саші) Щербакова «Очі Майдану», який зазирнув в очі протестувальникам на Майдані на початку цього року та показав їхню людяність і своєрідність. Спільною темою обох частин виставки, винесеною у назву проекту, була думка, що коли ми по-справжньому бачимо один одного, ми краще розуміємо себе.

Йоні Ґольдштейн, головний редактор «Canadian Jewish News», модерує публічну дискусію «Українська революція на Майдані: Народження сучасної європейської нації?» на тлі виставки «Бачачи один одного та самих себе».

Вільям Курилик (1927-1977) — один із найвідоміших і найпопулярніших художників Канади, який залишив по собі вагому спадщину в картинах і книгах. На роботи Курилика вплинуло його українсько-канадське коріння, дитинство у преріях, боротьба з психічними захворюваннями та навернення до католицизму. Його картини передають особистий і сімейний досвід, а також певні аспекти культурної та громадської належності. З точки зору українсько-єврейської зустрічі у Канаді, особливий інтерес мав явити для відвідувачів фестивалю «Ашкеназ» плід співпраці Курилика з Авраамом Арнольдом, істориком, журналістом і єврейським громадським діячем, — книга «Єврейське життя у Канаді», опублікована Мелом Гертіґом в Альберті 1976 року. Арнольд представив нарис історії євреїв у Канаді, а Курилик надав серію картин єврейського життя по всій країні від Ванкувера до Галіфакса у супроводі власних коментарів про зображене на кожній із робіт. Репродукції цих чарівних картин, супроводжені витягами з оповідей Курилика, склали першу частину виставки UJE на фестивалі «Ашкеназ».

Відвідувачі фестивалю захоплено танцювали протягом двох виступів «Lemon Bucket Orkestra».

Олександр (Саша) Щербаков народився у Києві, живе в Ізраїлі з 17-річного віку, він професійний фотограф і втілює свої патріотичні прагнення як щодо України, так і щодо Ізраїлю через свої фахові навички. Минулої зими він вирішив провести кілька місяців на Майдані, аби побачити на власні очі та задокумендувати тамтешні події. Він також мав на меті з’ясувати, чи мали хоч якісь підстави твердження російських ЗМІ, буцімто протестувальники були антисемітами та фашистами. Досліджуючи цю тему, він проводив час із різними групами людей, присутніми на Майдані, у тому числі представниками громадськості, єврейської громади та радикальними націоналістами зі «Свободи» та «Правого сектору». Він також запустив проект «Очі Майдану», який передбачав серію диптихів, що поєднували два зображення протестувальників на Майдані: один портрет на повний зріст, а інший — очі людини великим планом. Ідея полягала у тому, щоби зазирнути в очі тих, хто йому зустрівся, сфотографувати й оцінити їхню реакцію, коли він представиться фотокореспондентом з Ізраїлю. За іронією долі, друг дитинства фотомитця, якому спала на думку ця ідея, пізніше, у лютому, втратив око під час заворушень.

Також відбулися дві бесіди з кураторами подвійної виставки. Продюсер і режисер кіно та телебачення з 35-річним досвідом роботи Галя Кучмій, яка наразі працює над художньою документальною драмою про Вільяма Курилика, розповіла цікаві деталі з життя та творчості Курилика. Олександр Щербаков описав свій досвід перебування на Майдані та розповів про те, як прихильно та поважно ставилася до нього багатонаціональна спільнота майданівців. Він підсумував, що протестувальники були українськими націоналістами — у розумінні «патріотами», а зовсім не «фашистами чи расистами», і що, хоч антисемітизм, може, й існує в Україні, він не відчув цього на Майдані.

Автор: Алті Родал, співдиректор UJE

Переклад: Олеся Кравчук, журналіст, перекладач, Мірям-Фейґа Бунімович, «Українсько-єврейська зустріч»

Усі фотографії люб'язно надані Алті Родал

Дивіться також

KyivPost: Боротьба з брехнею, кадр за кадром

ТОРОНТО — Поки тривають бої в східних регіонах України, ізраїльський фотограф Олександр Щербаков провадить свою кампанію за правду. Провівши понад два місяці на київському Майдані на початку цього року, Олександр Щербаков передає свої враження від пережитого через світлини, зняті під час одних із найбурхливіших днів в історії сучасної України. Нещодавно кілька його фотографій з Майдану було виставлено у знаменитому московському Музеї та громадському центрі ім. Андрія Сахарова, а цього тижня завершилася виставка його портретів з Майдану на фестивалі «Ashkenaz» у центрі «Harbourfront» у Торонто. Read more...