Як «Їхав козак за Дунай» стала піснею сіонізму

Українська пісня 18-го століття надихнула єврея з Наддніпрянщини - активіста сіоністського руху в Землі Ізраїлю, і допомогла єврейським першопрохідникам витримати важкі випробування на початку 20-го століття.

«Їхав козак за Дунай» - український романс, який написав козак Харківського полку, філософ, поет Семен Климовський. Пісня була відома і популярна принаймні від 1750-х років. Основа пісні - це прощання козака з коханою дівчиною перед відходом в далекий похід: https://youtu.be/U9fo279WMXQ

У 1816 році обробку пісні «Їхав козак за Дунай» зробив великий композитор Людвіг ван Бетховен. Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії. Син останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, Андрій мав сентимент до культури своїх предків. Ймовірно, саме Розумовський зацікавив Бетховена українським фольклором. В його обробці пісня «Їхав козак за Дунай» стала частиною німецької музичної культури у вигляді пісні «Schöne Minka, ich muß scheiden» («Прекрасна Мінка, я повинен піти») на слова поета Христофа Августа Тидге. Сюжет залишився майже козацький: воїн прощається з улюбленою і йде в похід.

У 1916 році - рівно через 100 років після бетховенської обробки, - пісня «Їхав козак за Дунай» несподівано отримала нове народження - івритом в Землі Ізраїлю. На мелодію цієї пісні був покладений зовсім інший текст з важливими для того місця і часу сіоністськими гаслами. Як і чому це сталося?

Турецька імперія, яка панувала тоді над цим регіоном, вступила в жовтні 1914 року в Світову війну на боці Німеччини і Австро-Угорщини. Уже в грудні 1914 року турецька влада почала арешти і депортації тих євреїв, які мали підданства «ворожих держав». У 1915 році переслідування посилилися. А після різанини вірмен навесні 1915 року євреї мали серйозні побоювання, що турецький терор буде поширений і проти євреїв. В країні лютували голод і безробіття; економіка занепала через війну.

Турки депортували в єгипетську Олександрію тисячі євреїв з Тель-Авіва, Єрусалима і єврейських поселень, створених в кінці 19-го століття. Майбутній перший прем'єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гуріон і майбутній другий президент Ізраїлю Іцхак Бен-Цві, уродженець Полтави, були в числі депортованих.

Решта євреїв Землі Ізраїлю палко сперечалася, що робити: стати «турецькопідданними» (так з'явився цей термін), щоб уникнути депортації, або підкоритися турецьким репресіям і покинути Святу Землю? Перший варіант був небезпечний тим, що означав для молодих чоловіків мобілізацію в турецьку армію. Другий варіант ставив під удар всю справу сіонізму і піддавав ризику всі успіхи зі створення єврейських поселень попередніх десятиліть.

Одним з активних прихильників першого варіанту був Ефраїм Ха-Реувені (1881-1953), який народився та навчався в українському містечку Новомосковськ Катеринославської губернії як Ефраїм Рубінович.

Вчений-ботанік і сіоністський активіст, він вважав, що треба брати турецьке підданство заради важливішої мети - збереження єврейської присутності в Землі Ізраїлю.

Він прийняв турецьке підданство і відразу ж був мобілізований в турецьку армію. Але Університет Лозанни, в якому ботанік навчався і проходив практику, написав листа турецьким властям в його підтримку, в результаті чого вченого послали вивчати і збирати лікувальні трави для потреб армії.

Ха-Реувені також викладав ботаніку в першій івритській гімназії «Герцлія» в Тель-Авіві. Одного разу в 1916 році він привів своїх старшокласників на урок природи на дикі в той час берега річки Яркон - зараз там знаходяться чудовий парк і північні житлові райони міста, включаючи посольство України.

Там, на березі Яркона, Ефраїм розучив з дітьми нову пісню, текст якої він написав на мелодію приспіву українського романсу «Їхав козак за Дунай».

Рядки вчителя ботаніки були дуже прості - як гасла, які легко запам'ятовуються дітьми і дорослими: «Добре жити в нашій Країні. Добре працювати на нашій землі. Добре говорити на нашій мові. Добре співати пісні нашого народу. (Треба) тільки вистояти на нашій варті. Ми не зрушимо з нашого місця». Кожен рядок повторюється по кілька разів: https://youtu.be/CT328XdJ43Y

Ефраїм Рубінович, як уродженець старого козацького поселення Придніпров'я, повинен був чути і знати цей дуже популярний український романс. Івритський текст 1916 року віртуально перегукується і навіть сперечається з українським оригіналом.

Якщо в першоджерелі козак прощається з Коханою, залишає рідний край і їде за велику Річку (Дунай), то івритська версія перевертає ідею романсу на 180 градусів. Текст-1916 підкреслює і вимагає в дусі сіонізму: ми нікуди звідси не підемо, треба вистояти на сторожі. Головною стає нова ідея: не можна розлучатися з Коханою (Країною) – таким чином, не можна давати туркам депортувати євреїв за велику Річку - в єгипетську Олександрію на річці Ніл, куди турки виганяли євреїв Землі Ізраїлю.

Ця пісня виконувалася івритом в перші десятиліття 20-го століття серед сіоністів в єврейських містах, поселеннях і кибуцах - як заклик до стійкості і утримання своєї улюбленої Країни усіма силами.

Ефраїм Ха-Реувені і його дружина Хана, яка народилася і навчалася в українському Катеринославі, стали згодом видатними ізраїльськими ботаніками. Вони склали енциклопедію трав і рослин Землі Ізраїлю і залишили після себе цілу наукову школу.

Мрія цієї подружньої пари вчених про біблійний Ботанічний сад була реалізована пізніше в Єрусалимі.

Згодом забулося, хто автор тексту і на чиїй мелодії заснована ця пісня. Тільки на початку 2000-х років дослідник івритских пісень і лауреат Премії Ізраїлю Еліягу Ха-Коен встановив, що текст івритом написав Ефраїм Ха-Реувені на мелодію української пісні.

Після обробок 1816 року (Бетховен) і 1916 року (Ха-Реувені), коло реінкарнацій цієї пісні замкнулося в 2016 році, коли пісня «Їхав козак за Дунай» була повністю перекладена івритом. Це зробив професор Ізі Ход (Israel Hod) з Єврейського Університету в Єрусалимі, ентузіаст українсько-єврейської музичної спадщини. «Їхав козак за Дунай» у власному виконанні професора Ізі Хода можна прослухати тут: https://youtu.be/POZZTRpNmWI А в червні 2017 року Ізі Ход став почесним гостем літературної презентації української поетеси Катерини Бабкіної в Тель-Авіві.

Цей проект був організований канадською недержавною організацією Ukrainian Jewish Encounter спільно зі Спілкою письменників Ізраїлю. Спеціально для української поетеси Ізі Ход виконав в кінці вечора перекладену ним на іврит українську пісню «Взяв би я бандуру»: https://youtu.be/nk2W4_KgkHI

Текст і колаж: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: Національна бібліотека Ізраїлю.