Розмова із українською диригенткою Оксаною Линів, яка здобула блискучу міжнародну кар’єру

Оксана Линів (англ. Oksana Lyniv). (Фото надане: www.Opera4u.com)

[від редактора: Оксана Линів вважається однією із найперспективніших диригенток світу серед жінок. Вона часто диригує в оперних театрах, працює із симфонічними оркестрами та приймає участь у музичних фестивалях по всій Європі, у тому числі, й у Баварській опері та Барселонському театрі Лисео. Нещодавно вона стала першою жінкою, яка очолила одну із найбільших австрійських опер – Оперу Ґраца. На честь її призначення, а також тому, щоб наші читачі змогли дізнатись про неї більше, Канадійський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч» (англ. cкорочено – UJE) пропонує інтерв’ю, що вперше з’явилось кілька тижнів тому в програмі «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені», перед тим, як вона диригувала на Вшанувальному концерті у Києві, що був частиною низки подій, присвячених 75-м роковинам трагедії Бабиного Яру, які відбулись завдяки зусиллям UJE].

 

Оксана Линів багатообіцяюча зірка на сцені класичної музики.

Вона є українським диригентом, яка на даний час працює помічником Генерального музичного директора Кирила Петренка Баварської державної опери. Її дебютом в Україні стане диригування концертом класичної музики, що відбудеться 29 вересня 2016 року в Оперному театрі міста Києва під директорством британської оперної зірки Павла Гуньки.

Концерт є частиною 75-х роковин вшанування пам’яті трагедії Бабиного Яру, фінансований за підтримки Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч» з Торонто. У цьому Яру фашисти вбили близько 150,000 чоловік, у тому числі, понад 34,000 євреїв – протягом двох днів: 28-го та 29-го вересня 1941-го року. Це масове вбивство в Бабиному Яру вважається одним із найжахливіших звірств Голокосту. Вшанувальний концерт представлятимуть виконавці класичного мистецтва із України, Ізраїлю, Канади та Великобританії, а також симфонічний оркестр з Німеччини.

Пані Линів потрібно було знайти час у її напруженому графіку репетицій для інтерв’ю на радіопередачі каналу «Наш голос», щоб розповісти про себе, про свою кар’єру, а також про майбутній концерт.

Це особливість інтерв’ю. Стенограма доступна нижче. Насолоджуйтесь!

Павліна: Мене звати Павліна (англ. Pawlina), я є ведучою на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені». Восени цього року в Київі вшановуватимуть пам’ять 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, за підтримки Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч».

Одним із подій буде класичний концерт, організований під керівництвом [нерозбірливо] оперної зірки Павла Гуньки з Лондону, Англія. Оксана Линів буде також відігравати провідну роль диригента оркестру. Оксана якоюсь мірою являє собою сенсацію, й вона приєднується до нас зараз по Skype, щоб розповісти трошки про себе, й можливо, повідомити про анонс концерту, де вона диригуватиме.

Так Оксана, ласкаво просимо, вітаю!

Оксана: Привіт!

Павліна: Тепер, Ви народились в сім’ї музикантів, тому музична кар’єра для Вас не є великим сюрпризом. Ви граєте на декількох інструментах, чи не так? Фортепіано, флейта …

Оксана: На фортепіано, флейті, трошки на скрипці. Крім того, я також люблю співати й була здивована тим, що в кінці кінців змінила професію на диригента.

Павліна: Якраз збиралась запитати Вас про це. Що саме дало Вам поштовх до цієї зміни?

Оксана: Пропозиція була від мого спеціального музичного коледжу у Львові, де я почала навчатись з 14 до 18 років. Наприкінці у нас був концерт, на якому я повинна була диригувати студентським оркестром. Після концерту я отримала від різних людей цю ідею, щоб почати свою професійну кар’єру лише як диригент. Спершу я була досить здивована, але після роздумів я зрозуміла – так, можливо насправді я зумію зібрати разом всі мої музичні таланти – й Ви знаєте, всі ті справи які я б хотіла зробити водночас? Бо будучи диригентом, Вам потрібно мати особливий контакт до всіх речей … до інструментів, до солістів, до хорів, до всього.

Павліна: Отже, Ви очевидно, насправді любите музику, і Ви просто хотіли бути відповідальною?

Оксана: Так, і Ви повинні добре це організувати, щоб управляти всіма елементами одночасно. І це дуже цікаво, бо, коли ви диригуєте оперою, Ви повинні стати керівником постановки … також для оптичних речей, ви знаєте? Це дуже цікаво, створити таку драматичний лінію, щоб інсценувати цей великий спектакль, і я побачила – це щось дійсно моє.

Павліна: Отже, як жінка-диригент, Ви є деяким нововведенням у домінуючому чоловічому полі діяльності. Чи є у Вас виникають будь-які труднощі або особливі проблеми через Вашу стать?

Оксана: Так. На початку, завжди виникає більше труднощів, оскільки Ви повинні пройти через них у своїй кар’єрі, та не лише як молодий диригент, а й як молода жінка-диригент, й зараз у 21-му сторіччі це позбавлено умовностей. Проте, коли Ви маєте змогу вдосконалюватись все більше й більше, отримуєте більший успіх, стає легше та простіше.

Павлінa: Ви народилися в Бродах, який ще до Голокост був головним центром єврейського життя протягом багатьох століть. Зростаючи там, чи знали Ви загалом про минуле євреїв у Бродах?

Оксана: Ні, моя родина не є безпосередньо з Бродів, оскільки сім’я по лінії моєї матері переїхала зі Східної Польщі у Броди вже після Другої світової війни. А сім’я по лінії мого батька переїхала сюди з Карпатських гір. Але в Бродах була значна кількість єврейського населення, більш ніж 80% … а також чудова, величезна синагога. Але дуже шкода, що зараз вона знаходиться в руїнах. Проте, коли Ви дивитесь на неї, то можете відчути всю вагомість єврейського центру … бо наступний кілометр за Бродами була вже Росія. [ред. – до 1914-го року місто Броди знаходилось на межі колишнього кордону між Габсбурзькою та Російською імперіями]. Воно було надзвичайно важливим містом для ведення економічних та історичних справ.

Павлінa: Ви почали працювати в Україні у Львівській національній академії опери та балету. Окрім того, Ви були в Одеському національному театрі опери та балету?

Оксана: Так.

Павліна: А потім Ви поїхали до Німеччини. Це був новий виклик та інші  можливості. Як це сталось, що Вам вдалося закінчити в Німеччині?

Оксана: Я можу сказати тільки те, що, можливо це звучатиме дивно, але я вже диригувала в Японії та Парижі, а зараз диригую в Стокгольмі та Барселоні, але це буде мій дебют у Києві.

Павліна: Справді?

Оксана: Так, я знаю, що це смішно, хоча в травні я вже диригувала в Києві, провела невеличкий концерт з маленьким камерним оркестром, але це не був дійсно серйозний концерт за участю великого симфонічного оркестру з оперним репертуаром. Це також буде моїм найважливішим національним дебютом.

Павліна: О, це смішно. Як кажуть: пророків ніколи не визнають вдома, чи не так?

Оксана: Я дуже пишаюся, що диригуватиму такий важливий концерт, з чудовою та надзвичайно складною програмою, насправді  міжнародного рівня. Я готуюсь дуже наполегливо до нього, оскільки вважаю, що насправді це має бути досить глибоким, цікавим та зворушливим дійством для всіх слухачів.

Павлінa: Яким був найбільший оркестр, де Ви диригували?

Оксана: Мабуть, найбільшим оркестром, яким я диригувала, був оркестр у складі близько 115-ти осіб,  це відбувалось у червні на фестивалі «Барток» в Угорщині … для творів Бартока.

Павліна: Нічого собі. Яка була ваша перша робота? Коли ви вперше прийняти естафету диригувати своїм першим оркестром? Розкажіть нам про це.

Оксана: Це важко сказати, тому що моя перша робота була … вчителем у школі, в  спеціальному хорі музичної школи у Львові, і мені тоді було 16 років.

Павліна: Та невже … 16!

Оксана: Я диригувала хором, але не оркестром. Потім, було досить важко диригувати оркестром та одержувати деяку зарплату, бо в Україні були надзвичайно складні часи. Мабуть тоді я диригувала без оплати гонорару … без грошей. Або, можливо я заплатила за музикантів … тому що ми гуртом з іншими студентами-композиторами  хотіли організувати досить цікаві концерти сучасної музики. Ці твори щойно були написані й ми зібрали наші гроші докупи, щоб влаштувати концерт, оплатити оренду якогось залу та організовувати музикантів і оцінити все. Я надзвичайно високо цінувала диригування. Для мене тут не стояло питання … грошей. Думаю, що першою змогою диригувати за невеличкий гонорар стало можливим після змагань у Німеччині, коли я стала переможцем 3-ї премії міжнародного конкурсу диригентів ім Густава Малера. Оскільки після цього конкурсу я отримала запрошення на різні міжнародні концерти та фестивалі.

Павліна: Ну, вітаю з цією нагородою, і як я розумію, що це було тоді трампліном Вашої кар’єри?

Оксана: Так … для мене це було надзвичайно хвилюючим моментом. Це було після мого закінчення Львівської музичної академії , протягом одного року я мала роботу. Й на протязі одного року я не диригувала жодним оркестром, я не мала змоги створювати музику. Потім було це запрошення на міжнародний конкурс диригентів до Німеччини. І почали з німецьким оркестром, одним із кращих німецьких оркестрів … і цією програмою; Ви знаєте симфонію Малера і все загалом. Це був великий симфонічний гурт, це було цікавим та дійсно божевільним моментом у моєму житті, що це можливість, шанс, який я можу отримати тільки один раз у своєму житті.

Павліна: Так, звичайно. Так що ж Ви тоді відчували, після отримання запрошення диригувати Вшанувальним концертом, присвяченому пам
’яті трагедії в Бабиному Яру? Я маю на увазі, що Ви сказали – це буде вашим дебютом у Києві, тому я уявляю собі наскільки Ви схвильовані?

Оксана: Чи не [тільки] в Києві, це мій дебют в Україні! Тому що за останні два роки, я думаю, було багато публікацій в українській пресіі та міжнародних засобах масової інформації. І я думаю, що глядачам буде цікаво побачити мою роботу. Отримання цього запрошення диригувати на концерті є також дуже великою честю для мене. Бо, я дуже глибоко розумію та відчуваю сенс цієї історичної драми … що сталося. Сьогодні у нас є війна в Україні? Я завжди думаю про це. Це настільки короткий момент від мирного спокою до війни? Тому що ніхто не очікував всіх цих подій, що відбуваються зараз в Україні. І це дійсно страшно, всі ці жахливі новини, що що ми маємо і які [були] протягом останніх трьох років. І я думаю, що все людство повинно відчувати більшу відповідальність, щоб зберегти мир?

Павліна: Як сталося, що Ви підійшли на роль диригента і отримали запрошення для цього оркестру?

Оксана: Чи Ви знаєте, Павла Гуньку? Він є міжнародним відомим співаком. Вперше ми зустрілись у Берлінській державній опері для постановки «Лулу». На репетиціях у Мюнхені він співав, а я диригувала. І він сказав, що в перший раз в його житті [він] був на постановці українського диригента, та ще й української жінки-диригента. Це значно більший сюрприз! Опісля того, він розповідав про все, що сталось і що ми можемо зробити для України та української культури. Потім він почув мої інтерв’ю (їх є багато в інтернеті), і казав, що було неймовірним дізнатись, що у нас були одні й ті ж ідеї стосовно того, що ми можемо зробити для української музики, щоб донести її до всього світу. Згодом, він також розповів мені про цей концерт і про його ідею. Він сказав, що на даний час у них не має диригента [і], запропонував мені, чи не змогла б я бути диригентом на цьому концерті. [Таким чином], я матиму змогу представити свою країну на міжнародному професійному музичному рівні. Крім того, я працюю з Кирилом Петренко, і він є головним диригентом Берлінського філармонічного оркестру … дуже відомий, неймовірний диригент, і я, як, його права рука, знаходжусь зараз в одному із найважливіших оперних театрів світу. А також моя кар’єра на даний час значно вдосконалилась. І я думаю, що це була чудова ідея Павла Гуньки, щоб зібрати музикантів з різних країн світу для цього виступу. Він сказав, що було б чудово, коли б я змогла бути диригентом з України. Це чудово, що ви, як провідник може бути з України. О так … Кирило Петренко також сказав, що я зможу диригувати на цій чудовій програмі. І все було вирішено.

Павліна: Чудово. Розкажіть нам про оркестр. Яким оркестром Ви будете диригувати?

Оксана: Оркестр приїде з Німеччини – це Гамбурзький симфонічний оркестр. Я думаю, що це чудова ідея включити три основні національності разом у цей концерт … німецький оркестр, солістів з Канади та Ізраїлю, й мене – українського диригента.

Павліна: Вірно, і Павло звичайно режисер ….

Оксана: Так, Англія, Україна, так.

Павліна: Отже, ви прожили в Німеччині протягом трьох років…

Оксана: Так.

Павліна: Ви були десь процитовані, так би мовити, що Ви не вважаєте себе емігрантом, тому що часто повертаєтесь додому в Україну для натхнення. Отже, якою є причина, що приваблює Вас повертатись додому, і перш за все, де знаходиться Ваш дім?

Оксана: Для мене, мій дім є тут, в Україні у Львові, де у мене є власна квартира, і я можу залишитися тут на тривалий час. Але для мене є дуже важливим мати таке відчуття, що це мій власний будинок, куди я можу прийти, де знаходиться моя бібліотека, моє піаніно, на якому я грала будучи дитиною. І всі мої улюблені фотографії … й мої друзі, з якими можу зустрітись. Всі речі, які у Ви маєте, коли повертаєтесь до дому, Ви знаєте? Що можеш знову повернутись до цих почуттів, щоб набратись енергії знову, бо я завжди сумую … сумую за рідною мовою, сумую за своєю культурою. Також я сумую за людьми, яких не маю змоги часто запрошувати на концерти чи вистави … свою сім’ю або друзів. Я намагалась. Моя мама була вже в Мюнхені, і мій батько, брат, а також мої друзі. Але це тільки одна або дві особи, яких Ви  в стані запросити. І я не можу дати раду почуттям так як тут [у Львові], де я можу дійсно запросити багато різних людей, важливих у моєму житті. Зберегти цей контакт є також надзвичайно важливим для мене. А також зберегти цей контакт, щоб бути в курсі всіх цих подій та різних [речей], що стались в моїй країні, Ви знаєте? Тому що кожен рік – це щасливі моменти й незвичні думки людей. Я маю бути також всередині подій. Я не можу бути повністю за кордоном, і тільки іноді читати  щось [в] новинах, з інтернету або з газети? Цього не достатньо для мене. Я повинна приходити знову й знову. А також для мене та моєї кар’єри – це також надзвичайно важливо [мати] контакт, наприклад, з композиторами, які живуть на даний час в Україні, тому що я б хотіла бути в курсі того, що відбувалось, над чим вони працюють та які нові частини створюють. І коли це щось надзвичайно цікаве, я завжди уявляю це та пропоную також в Німеччині, наприклад. І я дуже радію, коли ці ідеї можуть працювати. Наприклад, зараз в Мет у мене буде кілька концертів з німецьким оркестром, і я зможу грати фрагменти українського композитора Мирослава Скорика. За рік до цього, для Баварської державної радіокомпанії, я записала чудову … наприклад, мою улюблену українську симфонію композитора Бориса Лятошинського. І я дуже задоволена, оскільки, це не багато речей, але вкрай важливо, що хтось у світі пропагує свою культуру. Наприклад, у вас є [Валерій] Ґерґієв, який завжди намагається виконати деяких російських композиторів, щоб привести деяких російських солістів [на сцену] …  Я думаю, що[так] це надзвичайно є важливим для України.

Павліна: У вас є реально сильне почуття щодо своїх власних коренів.

Оксана: Так.

Павліна: Таким чином, Ваш будинок у Львові є Ваша домашньою базою, тобто всією Вашою сутністю, й виходячи у світ Ви ділитесь не лише собою, але й своїми коренями та всією Вашою національною ідентичністю. Це захоплююче.

Оксана: Так. Я намагаюсь.

Павліна: Насправді це є … так, чудово. Ну, гарно дякуємо, що знайшли час, щоб поспілкуватись з нами. Й сподіваюсь, що можливо Ви будете диригувати тут, на північно-американському континенті?

Оксана: О, я також сподіваюсь.

Павліна: Велике спасибі Оксано … щиро дякую … і всього найкращого.

Оксана: Дякую, велике спасибі Вам.

Павліна: Дякую.

Оксана: До побачення.

Павліна: Я розмовляла з Оксаною Линів, яка буде диригентом Гамбурзького симфонічного оркестру на концерті класичних творів у Києві, присвяченому вшануванню пам’яті 75-х роковин трагедії Бабиного Яру під час Другої світової війни. Вшанувальний концерт є частиною програми, організованої завдяки Канадійському благодійному фонду «Українсько-єврейська зустріч», який відбудеться у Києві наприкінці вересня. Вшанувальний концерт, на якому Оксана Линів буде диригувати, проходитиме 29 вересня у Київському оперному театрі.   Рідним домом для Оксани Линів є місто Львів, Україна. Вона працює в Мюнхені, Німеччина, де є диригентом та помічником Генерального музичного директора Баварської державної опери.

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (англ. скорочено – UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Післямова: Запрошуємо до перегляду відеозапису концерту, де диригентом є пані Линів, тут.

Переклад:  
Іванна Проць (англ. Ivanna Prots)
редактор, перекладач

Торонтський Університет