Розмова із українською диригенткою Оксаною Линів, яка здобула блискучу міжнародну кар’єру

[від редактора: Оксана Линів вважається однією із найперспективніших диригенток світу серед жінок. Вона часто диригує в оперних театрах, працює із симфонічними оркестрами та приймає участь у музичних фестивалях по всій Європі, у тому числі, й у Баварській опері та Барселонському театрі Лисео. Нещодавно вона стала першою жінкою, яка очолила одну із найбільших австрійських опер – Оперу Ґраца. На честь її призначення, а також тому, щоб наші читачі змогли дізнатись про неї більше, Канадійський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч» (англ. cкорочено - UJE) пропонує інтерв’ю, що вперше з’явилось кілька тижнів тому в програмі «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені», перед тим, як вона диригувала на Вшанувальному концерті у Києві, що був частиною низки подій, присвячених 75-м роковинам трагедії Бабиного Яру, які відбулись завдяки зусиллям UJE].

Оксана Линів багатообіцяюча зірка на сцені класичної музики.

Вона є українським диригентом, яка на даний час працює помічником Генерального музичного директора Кирила Петренка Баварської державної опери. Її дебютом в Україні стане диригування концертом класичної музики, що відбудеться 29 вересня 2016 року в Оперному театрі міста Києва під директорством британської оперної зірки Павла Гуньки.

Концерт є частиною 75-х роковин вшанування пам’яті трагедії Бабиного Яру, фінансований за підтримки Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч» з Торонто. У цьому Яру фашисти вбили близько 150,000 чоловік, у тому числі, понад 34,000 євреїв – протягом двох днів: 28-го та 29-го вересня 1941-го року. Це масове вбивство в Бабиному Яру вважається одним із найжахливіших звірств Голокосту. Вшанувальний концерт представлятимуть виконавці класичного мистецтва із України, Ізраїлю, Канади та Великобританії, а також симфонічний оркестр з Німеччини.

Пані Линів потрібно було знайти час у її напруженому графіку репетицій для інтерв'ю на радіопередачі каналу «Наш голос», щоб розповісти про себе, про свою кар'єру, а також про майбутній концерт.

Це особливість інтерв'ю. Стенограма доступна нижче. Насолоджуйтесь!

Павліна: Мене звати Павліна (англ. Pawlina), я є ведучою на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені». Восени цього року в Київі вшановуватимуть пам’ять 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, за підтримки Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч».

Одним із подій буде класичний концерт, організований під керівництвом [нерозбірливо] оперної зірки Павла Гуньки з Лондону, Англія. Оксана Линів буде також відігравати провідну роль диригента оркестру. Оксана якоюсь мірою являє собою сенсацію, й вона приєднується до нас зараз по Skype, щоб розповісти трошки про себе, й можливо, повідомити про анонс концерту, де вона диригуватиме.

Так Оксана, ласкаво просимо, вітаю!

Оксана: Привіт!

Павліна: Тепер, Ви народились в сім’ї музикантів, тому музична кар'єра для Вас не є великим сюрпризом. Ви граєте на декількох інструментах, чи не так? Фортепіано, флейта ...

Оксана: На фортепіано, флейті, трошки на скрипці. Крім того, я також люблю співати й була здивована тим, що в кінці кінців змінила професію на диригента.

Павліна: Якраз збиралась запитати Вас про це. Що саме дало Вам поштовх до цієї зміни?

Оксана: Пропозиція була від мого спеціального музичного коледжу у Львові, де я почала навчатись з 14 до 18 років. Наприкінці у нас був концерт, на якому я повинна була диригувати студентським оркестром. Після концерту я отримала від різних людей цю ідею, щоб почати свою професійну кар'єру лише як диригент. Спершу я була досить здивована, але після роздумів я зрозуміла – так, можливо насправді я зумію зібрати разом всі мої музичні таланти – й Ви знаєте, всі ті справи які я б хотіла зробити водночас? Бо будучи диригентом, Вам потрібно мати особливий контакт до всіх речей ... до інструментів, до солістів, до хорів, до всього.

Павліна: Отже, Ви очевидно, насправді любите музику, і Ви просто хотіли бути відповідальною?

Оксана: Так, і Ви повинні добре це організувати, щоб управляти всіма елементами одночасно. І це дуже цікаво, бо, коли ви диригуєте оперою, Ви повинні стати керівником постановки ... також для оптичних речей, ви знаєте? Це дуже цікаво, створити таку драматичний лінію, щоб інсценувати цей великий спектакль, і я побачила – це щось дійсно моє.

Павліна: Отже, як жінка-диригент, Ви є деяким нововведенням у домінуючому чоловічому полі діяльності. Чи є у Вас виникають будь-які труднощі або особливі проблеми через Вашу стать?

Оксана: Так. На початку, завжди виникає більше труднощів, оскільки Ви повинні пройти через них у своїй кар'єрі, та не лише як молодий диригент, а й як молода жінка-диригент, й зараз у 21-му сторіччі це позбавлено умовностей. Проте, коли Ви маєте змогу вдосконалюватись все більше й більше, отримуєте більший успіх, стає легше та простіше.

Павлінa: Ви народилися в Бродах, який ще до Голокост був головним центром єврейського життя протягом багатьох століть. Зростаючи там, чи знали Ви загалом про минуле євреїв у Бродах?

Оксана: Ні, моя родина не є безпосередньо з Бродів, оскільки сім'я по лінії моєї матері переїхала зі Східної Польщі у Броди вже після Другої світової війни. А сім'я по лінії мого батька переїхала сюди з Карпатських гір. Але в Бродах була значна кількість єврейського населення, більш ніж 80% ... а також чудова, величезна синагога. Але дуже шкода, що зараз вона знаходиться в руїнах. Проте, коли Ви дивитесь на неї, то можете відчути всю вагомість єврейського центру ... бо наступний кілометр за Бродами була вже Росія. [ред. – до 1914-го року місто Броди знаходилось на межі колишнього кордону між Габсбурзькою та Російською імперіями]. Воно було надзвичайно важливим містом для ведення економічних та історичних справ.

Павлінa: Ви почали працювати в Україні у Львівській національній академії опери та балету. Окрім того, Ви були в Одеському національному театрі опери та балету?

Оксана: Так.

Павліна: А потім Ви поїхали до Німеччини. Це був новий виклик та інші  можливості. Як це сталось, що Вам вдалося закінчити в Німеччині?

Оксана: Я можу сказати тільки те, що, можливо це звучатиме дивно, але я вже диригувала в Японії та Парижі, а зараз диригую в Стокгольмі та Барселоні, але це буде мій дебют у Києві.

Павліна: Справді?

Оксана: Так, я знаю, що це смішно, хоча в травні я вже диригувала в Києві, провела невеличкий концерт з маленьким камерним оркестром, але це не був дійсно серйозний концерт за участю великого симфонічного оркестру з оперним репертуаром. Це також буде моїм найважливішим національним дебютом.

Павліна: О, це смішно. Як кажуть: пророків ніколи не визнають вдома, чи не так?

Оксана: Я дуже пишаюся, що диригуватиму такий важливий концерт, з чудовою та надзвичайно складною програмою, насправді  міжнародного рівня. Я готуюсь дуже наполегливо до нього, оскільки вважаю, що насправді це має бути досить глибоким, цікавим та зворушливим дійством для всіх слухачів.

Павлінa: Яким був найбільший оркестр, де Ви диригували?

Оксана: Мабуть, найбільшим оркестром, яким я диригувала, був оркестр у складі близько 115-ти осіб,  це відбувалось у червні на фестивалі «Барток» в Угорщині ... для творів Бартока.

Павліна: Нічого собі. Яка була ваша перша робота? Коли ви вперше прийняти естафету диригувати своїм першим оркестром? Розкажіть нам про це.

Оксана: Це важко сказати, тому що моя перша робота була ... вчителем у школі, в  спеціальному хорі музичної школи у Львові, і мені тоді було 16 років.

Павліна: Та невже ... 16!

Оксана: Я диригувала хором, але не оркестром. Потім, було досить важко диригувати оркестром та одержувати деяку зарплату, бо в Україні були надзвичайно складні часи. Мабуть тоді я диригувала без оплати гонорару ... без грошей. Або, можливо я заплатила за музикантів ... тому що ми гуртом з іншими студентами-композиторами  хотіли організувати досить цікаві концерти сучасної музики. Ці твори щойно були написані й ми зібрали наші гроші докупи, щоб влаштувати концерт, оплатити оренду якогось залу та організовувати музикантів і оцінити все. Я надзвичайно високо цінувала диригування. Для мене тут не стояло питання ... грошей. Думаю, що першою змогою диригувати за невеличкий гонорар стало можливим після змагань у Німеччині, коли я стала переможцем 3-ї премії міжнародного конкурсу диригентів ім Густава Малера. Оскільки після цього конкурсу я отримала запрошення на різні міжнародні концерти та фестивалі.

Павліна: Ну, вітаю з цією нагородою, і як я розумію, що це було тоді трампліном Вашої кар'єри?

Оксана: Так ... для мене це було надзвичайно хвилюючим моментом. Це було після мого закінчення Львівської музичної академії , протягом одного року я мала роботу. Й на протязі одного року я не диригувала жодним оркестром, я не мала змоги створювати музику. Потім було це запрошення на міжнародний конкурс диригентів до Німеччини. І почали з німецьким оркестром, одним із кращих німецьких оркестрів ... і цією програмою; Ви знаєте симфонію Малера і все загалом. Це був великий симфонічний гурт, це було цікавим та дійсно божевільним моментом у моєму житті, що це можливість, шанс, який я можу отримати тільки один раз у своєму житті.

Павліна: Так, звичайно. Так що ж Ви тоді відчували, після отримання запрошення диригувати Вшанувальним концертом, присвяченому пам’яті трагедії в Бабиному Яру? Я маю на увазі, що Ви сказали – це буде вашим дебютом у Києві, тому я уявляю собі наскільки Ви схвильовані?

Оксана: Чи не [тільки] в Києві, це мій дебют в Україні! Тому що за останні два роки, я думаю, було багато публікацій в українській пресіі та міжнародних засобах масової інформації. І я думаю, що глядачам буде цікаво побачити мою роботу. Отримання цього запрошення диригувати на концерті є також дуже великою честю для мене. Бо, я дуже глибоко розумію та відчуваю сенс цієї історичної драми ... що сталося. Сьогодні у нас є війна в Україні? Я завжди думаю про це. Це настільки короткий момент від мирного спокою до війни? Тому що ніхто не очікував всіх цих подій, що відбуваються зараз в Україні. І це дійсно страшно, всі ці жахливі новини, що що ми маємо і які [були] протягом останніх трьох років. І я думаю, що все людство повинно відчувати більшу відповідальність, щоб зберегти мир?

Павліна: Як сталося, що Ви підійшли на роль диригента і отримали запрошення для цього оркестру?

Оксана: Чи Ви знаєте, Павла Гуньку? Він є міжнародним відомим співаком. Вперше ми зустрілись у Берлінській державній опері для постановки «Лулу». На репетиціях у Мюнхені він співав, а я диригувала. І він сказав, що в перший раз в його житті [він] був на постановці українського диригента, та ще й української жінки-диригента. Це значно більший сюрприз! Опісля того, він розповідав про все, що сталось і що ми можемо зробити для України та української культури. Потім він почув мої інтерв'ю (їх є багато в інтернеті), і казав, що було неймовірним дізнатись, що у нас були одні й ті ж ідеї стосовно того, що ми можемо зробити для української музики, щоб донести її до всього світу. Згодом, він також розповів мені про цей концерт і про його ідею. Він сказав, що на даний час у них не має диригента [і], запропонував мені, чи не змогла б я бути диригентом на цьому концерті. [Таким чином], я матиму змогу представити свою країну на міжнародному професійному музичному рівні. Крім того, я працюю з Кирилом Петренко, і він є головним диригентом Берлінського філармонічного оркестру ... дуже відомий, неймовірний диригент, і я, як, його права рука, знаходжусь зараз в одному із найважливіших оперних театрів світу. А також моя кар'єра на даний час значно вдосконалилась. І я думаю, що це була чудова ідея Павла Гуньки, щоб зібрати музикантів з різних країн світу для цього виступу. Він сказав, що було б чудово, коли б я змогла бути диригентом з України. Це чудово, що ви, як провідник може бути з України. О так ... Кирило Петренко також сказав, що я зможу диригувати на цій чудовій програмі. І все було вирішено.

Павліна: Чудово. Розкажіть нам про оркестр. Яким оркестром Ви будете диригувати?

Оксана: Оркестр приїде з Німеччини – це Гамбурзький симфонічний оркестр. Я думаю, що це чудова ідея включити три основні національності разом у цей концерт ... німецький оркестр, солістів з Канади та Ізраїлю, й мене – українського диригента.

Павліна: Вірно, і Павло звичайно режисер ....

Оксана: Так, Англія, Україна, так.

Павліна: Отже, ви прожили в Німеччині протягом трьох років...

Оксана: Так.

Павліна: Ви були десь процитовані, так би мовити, що Ви не вважаєте себе емігрантом, тому що часто повертаєтесь додому в Україну для натхнення. Отже, якою є причина, що приваблює Вас повертатись додому, і перш за все, де знаходиться Ваш дім?

Оксана: Для мене, мій дім є тут, в Україні у Львові, де у мене є власна квартира, і я можу залишитися тут на тривалий час. Але для мене є дуже важливим мати таке відчуття, що це мій власний будинок, куди я можу прийти, де знаходиться моя бібліотека, моє піаніно, на якому я грала будучи дитиною. І всі мої улюблені фотографії ... й мої друзі, з якими можу зустрітись. Всі речі, які у Ви маєте, коли повертаєтесь до дому, Ви знаєте? Що можеш знову повернутись до цих почуттів, щоб набратись енергії знову, бо я завжди сумую ... сумую за рідною мовою, сумую за своєю культурою. Також я сумую за людьми, яких не маю змоги часто запрошувати на концерти чи вистави ... свою сім’ю або друзів. Я намагалась. Моя мама була вже в Мюнхені, і мій батько, брат, а також мої друзі. Але це тільки одна або дві особи, яких Ви  в стані запросити. І я не можу дати раду почуттям так як тут [у Львові], де я можу дійсно запросити багато різних людей, важливих у моєму житті. Зберегти цей контакт є також надзвичайно важливим для мене. А також зберегти цей контакт, щоб бути в курсі всіх цих подій та різних [речей], що стались в моїй країні, Ви знаєте? Тому що кожен рік – це щасливі моменти й незвичні думки людей. Я маю бути також всередині подій. Я не можу бути повністю за кордоном, і тільки іноді читати  щось [в] новинах, з інтернету або з газети? Цього не достатньо для мене. Я повинна приходити знову й знову. А також для мене та моєї кар'єри – це також надзвичайно важливо [мати] контакт, наприклад, з композиторами, які живуть на даний час в Україні, тому що я б хотіла бути в курсі того, що відбувалось, над чим вони працюють та які нові частини створюють. І коли це щось надзвичайно цікаве, я завжди уявляю це та пропоную також в Німеччині, наприклад. І я дуже радію, коли ці ідеї можуть працювати. Наприклад, зараз в Мет у мене буде кілька концертів з німецьким оркестром, і я зможу грати фрагменти українського композитора Мирослава Скорика. За рік до цього, для Баварської державної радіокомпанії, я записала чудову ... наприклад, мою улюблену українську симфонію композитора Бориса Лятошинського. І я дуже задоволена, оскільки, це не багато речей, але вкрай важливо, що хтось у світі пропагує свою культуру. Наприклад, у вас є [Валерій] Ґерґієв, який завжди намагається виконати деяких російських композиторів, щоб привести деяких російських солістів [на сцену] ...  Я думаю, що[так] це надзвичайно є важливим для України.

Павліна: У вас є реально сильне почуття щодо своїх власних коренів.

Оксана: Так.

Павліна: Таким чином, Ваш будинок у Львові є Ваша домашньою базою, тобто всією Вашою сутністю, й виходячи у світ Ви ділитесь не лише собою, але й своїми коренями та всією Вашою національною ідентичністю. Це захоплююче.

Оксана: Так. Я намагаюсь.

Павліна: Насправді це є ... так, чудово. Ну, гарно дякуємо, що знайшли час, щоб поспілкуватись з нами. Й сподіваюсь, що можливо Ви будете диригувати тут, на північно-американському континенті?

Оксана: О, я також сподіваюсь.

Павліна: Велике спасибі Оксано ... щиро дякую ... і всього найкращого.

Оксана: Дякую, велике спасибі Вам.

Павліна: Дякую.

Оксана: До побачення.

Павліна: Я розмовляла з Оксаною Линів, яка буде диригентом Гамбурзького симфонічного оркестру на концерті класичних творів у Києві, присвяченому вшануванню пам’яті 75-х роковин трагедії Бабиного Яру під час Другої світової війни. Вшанувальний концерт є частиною програми, організованої завдяки Канадійському благодійному фонду «Українсько-єврейська зустріч», який відбудеться у Києві наприкінці вересня. Вшанувальний концерт, на якому Оксана Линів буде диригувати, проходитиме 29 вересня у Київському оперному театрі.   Рідним домом для Оксани Линів є місто Львів, Україна. Вона працює в Мюнхені, Німеччина, де є диригентом та помічником Генерального музичного директора Баварської державної опери.

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (англ. скорочено – UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Післямова: Запрошуємо до перегляду відеозапису концерту, де диригентом є пані Линів, тут.

Торонтський Університет