Богдан Ступка (1941–2012)

Богдан Ступка (1941–2012), народився в Куликові на Львівщині, був видатним українським актором і міністром культури України, який відіграв надзвичайно яскраву роль в українсько-єврейській зустрічі. Ступка став особливо відомим завдяки блискучому сценічному втіленню персонажа Тев’є-молочника (відомому у всьому світі з мюзиклу «Скрипаль на даху»), що його змалював у своєму відомому циклі Шолом-Алейхем. Прем’єра вистави «Тев’є-тевель» на сцені Київського національного академічного театру імені Івана Франка відбулася 1989 року. Поставлена за п’єсою Григорія Горіня, режисер — Сергій Данченко. Вистава мала феноменальний успіх, завжди проходила з аншлагом, у 2009 році відзначила своє 20-річчя і була широко представлена ​​в Європі та Америці, а Богдан Ступка отримав кілька нагород за цю роль.

Ступка розпочав свою кар’єру з експериментальних театральних постановок у Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької. Талант і харизма вивели його на київську сцену й далі, він зіграв контроверсійні ролі в радянському кіно. У драматичному фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» 1971 року Ступка вдало зіграв політично ризиковану роль захопливого підпільника, який боровся проти комуністів, що спонукало радянську владу заборонити фільм. Після здобуття Україною незалежності Ступка вийшов на міжнародний рівень, прогримівши в європейській кіноспільноті визначними ролями в спільних українсько-польських та українсько-російських копродукціях, з яких вирізняється його незабутній образ гетьмана Богдана Хмельницького в розкішній польській історичній драмі «Вогнем і мечем» Єжи Гоффмана. Пізніше Ступка зіграв на екрані інших легендарних українських діячів, зокрема Івана Мазепу й Тараса Бульбу, які припали до душі глядачам й утвердили його репутацію «живого скарбу» українського виконавського мистецтва.

У коментарі українській газеті «День» польський режисер Кшиштоф Зануссі схарактеризував Ступку як «актора континентальної слави». Він сформулював суть таланту Ступки, зазначивши, що «ніхто інший у Східній Європі не може зрівнятися з ним, тримовним актором, у тому, що стосується мови.... Ступка мав великий талант до перевтілення і незмінну індивідуальність. Він був цілком органічним, коли грав Тев’є-молочника, й виглядав великодержавним лідером у ролі Богдана Хмельницького. Але, перш за все, Ступка архетипно український. Для пострадянських народів він уособлює Україну та її таємничу відрубність: вона здається схожою на Польщу чи Росію, але істотно відрізняється завдяки своїм щирим жестам, волелюбності, а також потаємності й скритності, якими вона в хитрий спосіб зустрічає свою лиху долю».