Іцхак Бен-Цві (1884–1963)

Іцхак Бен-Цві, уроджений Шимшелевич, народився в єврейській родині Цві Шимшелевича та Атари Копелевич у Полтаві в 1884 році. Початкову освіту здобув у хедері, далі навчання продовжив у гімназії в Полтаві. Опісля вступив до Київського університету. У 1905 році навчання довелося перервати, оскільки Іцхак був активним членом єврейського загону самооборони під час єврейських погромів. Через це в його домі провели обшук, поліція заарештувала його родину й згодом вислала в Сибір. Бен-Цві невдовзі знайшов спосіб переїхати у Вільно (Вільнюс), а вже 1907 року поселився в Палестині, де разом з Давидом Бен-Ґуріоном створив Гашомер — єврейську організацію самооборони. Саме відтоді бере початок його політична кар’єра. Згодом Іцхака було обрано делегатом партії «Поалей-Ціон» на 8-ому Всесвітньому сіоністському конгресі в Гаазі.

У 1910 році Іцхак Бен-Цві брав активну участь у підготовці до друку першого в Ерец-Ісраелі соціалістичного івритомовного журналу «Ахдут», який видавався в Єрусалимі. У цій справі він працював пліч-о-пліч з уродженкою Житомирщини Рахель Янаїт (1886 р. н., ім’я при народженні — Голда Лишанська), яка згодом стала його дружиною. Вона навчалася в хедері, далі здобувала освіту в гімназії, одночасно даючи приватні уроки івриту. Пізніше навчалася в Києві, потім у Німеччині, де вивчала ботаніку та зоологію в Єнському університеті.

Впродовж 1912–1914 рр. Бен-Цві студіював право в Стамбульському університеті. На початку Першої світової війни турецька влада вислала його разом із майбутнім першим прем’єр-міністром Ізраїлю Давидом Бен-Ґуріоном з обвинуваченням у сіоністській діяльності, а 1915 року закрила журнал «Ахдут». Разом з іншими сіоністськими лідерами їх депортували в США, де вони незабаром організували Єврейський легіон. В Палестину Іцхак Бен-Цві та Давид Бен-Ґуріон повернулися 1918 року, посівши чільні місця в єврейській спільноті, на той час керованій Великою Британією за мандатом Ліги Націй.

У 1944 році Бен-Цві став президентом Єврейської національної ради. Окрім того, він був депутатом Кнесету першого й другого скликань (1949, 1951). Обраний президентом Ізраїлю 8 грудня 1952 року, після чого переобирався на цей пост у 1957 та 1962 роках. Проте останню каденцію добути до кінця йому не судилося — 23 квітня 1963 року Іцхак Бен-Цві помер. Похований на кладовищі Гар га-Менухот у Єрусалимі.

Упродовж 26 років родина Бен-Цві жила в дерев’яному будиночку в єрусалимському районі Рехавія. Двічі на рік під час свят їхній будинок відчиняв двері широкій публіці. Після смерті чоловіка його дружина Рахель прожила ще 16 років. Останні роки життя вона писала спогади, розвивала інститут «Яд Іцхак Бен-Цві», займалася увіковіченням пам’яті сина Елі, який загинув під час нападу арабів на кібуц Бейт-Кешет у 1948 році.

Іцхак Бен-Цві став засновником Інституту для вивчення історії життя громад східних євреїв на Близькому та Середньому Сході. Сьогодні це інститут «Яд Іцхак Бен-Цві». Видавництво при інституті щорічно публікує десятки журналів, книг і монографій. «Яд Іцхак Бен-Цві» пропонує велику кількість курсів, семінарів, лекцій та екскурсій Єрусалимом.

Іменем Іцхака Бен-Цві названо вулиці та бульвари в Ізраїлі. Тривалий час він був зображений на купюрі номіналом 100 шекелів.