Іда Фінк (1921-2011)

Іда Фінк (уроджена Ландау) — одна з письменниць, які багато й дуже глибоко у своїй творчості описали події Голокосту з позиції власного життєвого досвіду. Народилася в 1921 році в Збаражі на Тернопільщині. Походила з освіченої родини, де батько був лікарем, а мати — вчителькою у державній гімназії Збаража. Наприкінці 1930-х родина Ландау переїхала до Львова, де Іда студіювала музику в консерваторії Польського музичного товариства у Львові.

У період Другої світової війни восени 1942 року від раку померла мати Іди Фінк — Францішка Ландау. Незадовго після цього письменниця разом з батьком та сестрою опинилася в збаразькому гетто. Родина Ландау шукала способів уціліти та втекти з гетто вже наприкінці 1942 році. Іді вдалося вибратися звідти разом із сестрою та до кінця війни переховуватися, використовуючи фальшиві документи, а також згодом перебути примусові роботи в Німеччині. Батько Людвік Ландау переховувався у селах, в околицях родинного Збаража, зокрема у своєї колишньої пацієнтки, а згодом із хвилею репатріації в 1945 році потрапив до Клодзька, де його відшукали Іда та її сестра  Гелена. Вже після завершення Другої світової війни Іда мешкала певний час у Польщі, а далі в 1957 році емігрувала до Ізраїлю разом з чоловіком та маленькою донькою.

Іда Фінк почала активно писати в шістдесят років. До того вона працювала журналісткою, перекладачкою, бібліотекаркою, а також була співробітницею меморіалу «Яд Вашем», де записувала розповіді вцілілих під час Голокосту, однак вона завжди хотіла бути письменницею. Про пережите вона наважилася писати вже в зрілому віці й здобула славу як письменниця, котра зафіксувала у своїх текстах травматичні спогади про Голокост. Була членом Спілки польськомовних авторів Ізраїлю. Її твори перекладено англійською, французькою, івритом, німецькою, данською, норвезькою, італійською та іншими мовами. Іда Фінк писала польською, живучи в Ізраїлі. Попри це у 2007 році вона стала лауреаткою премії Пінхаса Сапіра, якою відзначають найкращих івритомовних авторів — для неї зробили виняток. Окрім того, творчість письменниці відзначено багатьма нагородами: Літературною премією імені Анни Франк (1985), премією «Яд Вашем» (1995), Спеціальною премією Польського ПЕН-клубу (2003), Премією Ізраїлю в галузі літератури (2008).

Сьогодні для читача в Україні доступні її книги в перекладі українською: «Подорож», «Сад відпливає», що їх переклала з польської Наталка Римська й опублікувало «Видавництво Старого Лева». У 2021 році в межах фестивалю «Повернення Іди Фінк» на фасаді будинку письменниці в її рідному Збаражі встановили меморіальну дошку. У пам'ять про соті уродини письменницю вперше вшановано в Україні на державному рівні: 2021 рік оголошено роком Іди Фінк на Тернопільщині, а також обрано першого лауреата Літературної премії імені Іди Фінк «Творчість заради порозуміння між людьми та народами».