У Києві відбулася щорічна Міжнародна наукова конференція «Особливості формування наукового дискурсу Голокосту в країнах Європи»

В Інституті всесвітньої історії Національної академії наук України, у центрі столиці України місті Києві, відбулася щорічна Міжнародна наукова конференція «Особливості формування наукового дискурсу Голокосту в країнах Європи».

Українські науковці, дослідники із різних куточків світу зібрались у цей день, щоб, об’єднавши зусилля, подискутувати навколо європейського, і як з’ясувалося вже під час засідання, світового наукового дискурсу Голокосту. Серед учасників конференції було багато дослідників, які присвятили ледь не все своє життя проблематиці Шоа.

Серед основних питань, які обговорювалися на Конференції, були теоретико-методологічні засади дослідження сучасного світового наукового дискурсу Голокосту та його місце у всесвітній історії, особливості формування сучасного наукового і суспільно-політичного дискурсу Голокосту в західноєвропейських країнах та країнах Північної Америки, специфіка східноєвропейських, північноамериканських та ізраїльських підходів до проблеми вивчення Голокосту, а також інші актуальні проблеми дослідження Голокосту в Україні та світі.

Також згадували передумови Голокосту та його наслідки для сьогодення європейського суспільства, основні напрями та особливості сучасних наукових досліджень Голокосту, джерела для дослідження цієї трагедії в Україні та інших країнах, зокрема у США, Польщі, Франції, Швейцарії, Великій Британії, а також роль міжнародного правосуддя у збереженні пам’яті про жертви Голокосту та інші важливі в контексті сучасного суспільства теми.

Владислав Гриневич, Регіональний менеджер UJE в Україні та аспірант кафедри всесвітньої історії історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка, виступив на Конференції із доповіддю «До питання про опір радянській політиці нищення пам'яті про Бабин Яр як символ Голокосту».

Дана доповідь була підготовлена на основі історіографічного аналізу колективної монографії «Бабин Яр: історія і пам’ять», книжки, виданої за підтримки UJE. Історія її створення розпочинається у 2015 році, адже саме тоді розпочалася робота над підготовкою вшанувальних заходів присвячених до 75 роковин трагедії Бабиного Яру, які тривали від 23 до 29 вересня 2016 року у Києві і були профінансовані канадською недержавною організацією Ukrainian Jewish Encounter. Книжка «Бабин Яр: історія і пам’ять» була приурочена до цих подій.

Цінність цієї колективної праці, а це монографія чотирнадцяти авторів у першому виданні книжки, полягає не тільки у тому, що вона стала результатом співпраці науковців із різних галузей знання і різних країн світу — України, Канади, Нідерландів, США, Ізраїлю, Франції та яких поєднало усвідомлення важливості збереження пам’яті про Бабин Яр як символ Голокосту та інших трагедій XX століття, а передусім у тому, що вона представляє саме «український погляд» на проблематику Бабиного Яру.

Ще одним важливим моментом у концепції книжки стало те, що відповідальність за злочини у Бабиному Яру покладено на два тоталітарні режими — сталінський та гітлерівський. В українській моделі пам’яті про Другу світову війну і Голокост засуджуються обидва ці злочинні режими. І хоча саме нацистська Німеччина стала безпосереднім організатором Голокосту, свою частину відповідальності за трагедію євреїв несе і сталінський режим. Союз двох диктаторів сприяв початку Другої світової війни, відповідно відкрив та прискорив шлях до Катастрофи європейського єврейства.

Особливе місце в програмі конференції посів виступ Бориса Забарка — визначного українського історика, дослідника Голокосту, громадського діяча та одного з найавторитетніших хранителів пам’яті про Шоа в Україні. Борис Забарко є колишнім в’язнем гетто, безпосереднім свідком нацистських злочинів та багаторічним головою Всеукраїнської асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів. Упродовж десятиліть він присвятив свою наукову, публіцистичну й організаційну діяльність документуванню свідчень тих, хто пережив Голокост, а також боротьбі за належне вшанування жертв нацистського терору в Україні. Борис Забарко є автором і упорядником численних наукових та мемуарних видань, у яких зібрано унікальні усні свідчення очевидців Голокосту, зокрема дітей війни та в’язнів гетто і концтаборів. Його праці стали важливим джерелом для українських і зарубіжних дослідників, оскільки вводять до наукового обігу голоси тих, хто тривалий час залишався поза офіційним історичним наративом радянської доби. Як активний учасник міжнародних наукових форумів, він послідовно відстоює необхідність інтеграції українського досвіду Голокосту до європейського та світового контексту пам’яті.

Виступ Бориса Забарка на конференції мав особливу вагу саме завдяки поєднанню глибокої наукової рефлексії з особистим життєвим досвідом пережитої трагедії. Його слово стало моральним орієнтиром для учасників заходу та ще раз підкреслило, що дослідження Голокосту — це не лише академічна сфера, а й етична відповідальність перед минулим і майбутнім, спрямована на збереження історичної правди та недопущення повторення подібних злочинів.

Владислав Гриневич, Регіональний менеджер UJE, Україна