Україна та вибори-2026 в Ізраїлі

Спробуємо розглянути вибори, що відбулися, та їх підсумки крізь призму відносин Ізраїль-Україна. Чи була тема України помітною на виборах-2026 в Ізраїлі? Які політичні переваги висловили вихідці з України в Ізраїлі? Якими є перспективи посилення партнерства Ізраїль-Україна після виборів?
Переможців виборів 27-го жовтня 2026 року в Ізраїлі поки не визначено — після підрахунку голосів виникла тупикова ситуація, коли ні правий, ні лівий блоки не можуть сформувати більшість у Кнесеті, на тлі різкого зростання кількості арабських депутатів. Не виключається новий похід на виборчі дільниці на початку 2027 року.
Порівнюючи вибори 2022 та 2026 років, впадає у вічі помітне зменшення тематики України у передвиборчих дискусіях.
Справа в тому, що вибори 1-го листопада 2022 року проходили на піку міжнародного інтересу до України у зв'язку з першими місяцями повномасштабної агресії Росії. У мас-медіа Ізраїлю тема України займала тоді перші смуги. Ізраїльтяни симпатизували українцям і активно ставили питання своїм політикам, вимагаючи відповідей щодо ставлення до цієї війни та до допомоги Україні.
Нагадаю, що у березні 2022 року тодішній прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннет літав на зустріч із Путіним, а потім привіз до Києва президенту Зеленському пропозицію щодо капітуляції України. Глава МЗС Яїр Лапід засудив агресію Росії і сказав тоді багато гарних слів про солідарність з Україною, але, крім слів, нічого не було зроблено.
Насправді, глава МВС Аєлет Шакед із партії Беннета вже 14-го березня 2022 року закрила кордони Ізраїлю для біженців з України. Глава Мінфіну Ізраїлю Авігдор Ліберман (глава партії «Наш Дім Ізраїль») не відреагував на прохання України про кредит улітку 2022 року. Голова МОЗ Ніцан Горовіц від ультралівої партії МЕРЕЦ не виконав свою обіцянку про лікування в Ізраїлі десятків українських поранених солдатів.
Уряд Біньяміна Нетаніягу у 2023–2026 роках керував військовими діями на семи фронтах Близького Сходу — і на цьому фоні тема України була для Єрусалиму набагато менш актуальною.
Вибори 27-го жовтня 2026 року проходили у зовсім іншому Ізраїлі, який сам переживає вже три важкі роки після нападу терористів ХАМАСу з Гази на мирних жителів 7-го жовтня 2023 року.
Крім того, за п'ять років війни в Україні інформація про це стала вже «звичною». Втома від своїх воєн у Газі, Лівані, Сирії та Ірані у поєднанні із зменшенням новин з України у ключових івритських ЗМІ призвели до того, що для широких кіл ізраїльтян українська тема відійшла на третій план.
Проте саме напередодні виборів-2026 відбулася різка інтенсифікація двосторонніх відносин Ізраїль-Україна — на тлі розуміння спільності загроз для двох країн з боку ворожої осі Іран-Росія.
За оцінкою посла України в Ізраїлі Євгена Корнійчука, рівень активізації партнерства Ізраїлю з Україною у вересні-жовтні 2026 року перевищує рівень відносин попередніх чотирьох років.
Цими тижнями осені відбувся візит депутата та міністра Зеева Елькіна до Києва, під час якого відбулися зустрічі з президентом Володимиром Зеленським та спікером Верховної Ради. Було підписано договір про співпрацю меморіального комплексу Бабиного Яру з «Яд Вашем» у Єрусалимі.
Важливим моментом стало підписання спеціальної угоди про співпрацю між силовими структурами Ізраїлю та України.
На жаль, за підсумками виборів-2026, Зеев Елькін — один із багаторічних «моторів» партнерства Ізраїль-Україна, не потрапляє до нового складу Кнесета: він посідав 32-е місце у списку партії «Лікуд», яка здобула лише 27 місць у парламенті Ізраїлю.
Нетаніягу: уроки війни в Україні для Ізраїлю
За тиждень до виборів Нетаніягу заявив, що після українських ударів по дата-центрах у Росії, на 60% впала активність фейкових акаунтів у соціальних мережах, які провокували антисемітизм і розпалювали внутрішньоізраїльську ворожнечу. Спікерка МЗС РФ негайно відреагувала на ці слова, заявивши, що «нічим подібним Росія не займалася», і що прем'єр Ізраїлю «перекладає з хворої голови на здорову».
Можливість поставити пряме питання прем'єр-міністру Ізраїлю на тему України виникла у мене майже опівночі 27-го жовтня — у рамках фінальної зустрічі глави уряду з представниками мас-медіа напередодні дня виборів.
Моє питання до Біньяміна Нетаніягу звучало так:
— «Які уроки Ізраїль вчить із досвіду війни між Росією та Україною? Чи бачите ви зв'язок між цією війною та нашими війнами з Іраном, тому що іранські дрони атакують міста України, і це становить небезпеку також і для Ізраїлю?»

Відповідь прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу:
— «Найновіше і найважливіше — це безпілотники. Безпілотники — це головна і найбільша зміна.
І ми [в Ізраїлі] знаходимо дуже творчі рішення. Я назвав це свого роду "Манхеттенським проектом" наших найкращих учених, включаючи супроводжуючих офіцерів, які служать у сфері протидії цим дронам, але при цьому є й фахівцями у технологіях. І ми вирішуємо цю проблему. Там є дрони на оптоволокні, є FPV-дрони, є інші розробки, є штучний інтелект, який виконує певні завдання, і врешті-решт технологія переможе.
Те, чому навчилася Україна і що аналізує весь світ, — і як воювати проти дронів, і як воювати за допомогою дронів. І це найбільша зміна, це найсильніший вплив війни в Україні на світову арену.
Хоча люди не до кінця це розуміють, але ми тут [в Ізраїлі] вкладаємо у це величезні інвестиції.
Крім того, Іран, зрозуміло, поставив Росії ці засоби, і це, природно, суперечить нашим інтересам — це ясно як день.
Але я вважаю, що наш шлях — колосальний прорив наших оборонних підприємств, включаючи стартапи. Це безліч взаємопов'язаних напрямків, у які ми інвестуємо, і я вірю, що ми дамо світові рішення як у сфері самих дронів, так і щодо захисту від дронів».
Що (не) зміниться після виборів-2026?
За моїми спостереженнями в проукраїнському просторі Ізраїлю та в соціальних мережах, голоси прихильників України серед ізраїльтян розділилися перед виборами приблизно в такій пропорції: третина підтримала партії нинішньої правої коаліції Нетаніягу, а дві третини голосували за партії лівоцентристської опозиції.
Тобто серед проукраїнських ізраїльтян був досить широкий розкид думок. Достатньо навести як приклад двох співголів громадської організації «Ізраїльські Друзі України»: В'ячеслав Фельдман підтримав «Лікуд» Біньяміна Нетаніягу, а Анна Жарова підтримала партію «Беяхад» Нафталі Беннета.
На мою думку, сподівання деяких українських експертів на те, що зміна влади в Ізраїлі та прихід іншого політика до кабінету прем'єр-міністра замість Біньяміна Нетаніягу зможуть різко змінити позицію Ізраїлю в проукраїнську сторону, є ілюзією.
Рішення будь-якого прем'єра — як правого, так і лівого — в контексті війни Росія-Україна прийматимуться виходячи із власних інтересів безпеки Ізраїлю. І якщо покращення кооперації з Києвом загрожуватиме відносинам з Москвою, створить додаткові ризики постачання російської зброї ворогам Ізраїлю або призведе до загрози для єврейських громад Росії, то жодний прем'єр не піде на це.
І навпаки, якщо переваги та результати співпраці з Україною будуть очевидними та вагомими, то будь-який прем'єр Ізраїлю може схвалити поглиблення такого партнерства Єрусалим-Київ.
Прикладом такого посилення прямої та цільової співпраці став пошук протидії іранським реактивним дронам, про що я й поставив питання прем'єр-міністру Нетаніягу. Те, що сьогодні б'є містами України, завтра може бити містами Ізраїлю. Ці модифікації дронів є небезпекою як для України, так і потенційно для Ізраїлю.
Влітку-восени 2026 року Україна передала Ізраїлю фрагменти та цілі зразки реактивних ударних дронів «Герань». Наразі ізраїльські військові фахівці працюють над розробкою технологічних рішень для протидії таким дронам. А це, у свою чергу, може бути корисним і для захисту України.
Заслуговує на увагу той тривожний факт, що вже за два дні після виборів в Ізраїлі — 29 жовтня 2026 року — судно, орендоване ізраїльською компанією морських перевезень ЦІМ, було атаковане трьома російськими надводними дронами та затоплене біля берегів Болгарії разом із 430 контейнерами вантажів, які мали бути доставлені з Хайфи до румунської Констанци.
Я можу лише припустити, що така варварська та зухвала атака стала сигналом із Москви проти посилення кооперації Ізраїлю з Україною.
Текст та фото: Шимон Бріман (Ізраїль).


















