Гітлер убив їдиш — тепер науковці намагаються відродити їдишську культуру
ЧЕРНІВЦІ, Україна — В елегантному, злегка вицвілому вестибюлі готелю «Буковина» група сивочолих, ексцентрично вбраних науковців посьорбувала коньяк і дискутувала на їдиш.
Це лише маленька частина більш ніж 100 вчених, ентузіастів і представників єврейської громади з 12 країн світу, які з’їхалися в Західну Україну на Пам’ятну міжнародну конференцію з мови та культури їдиш.
Конференція, що працювала з 5 по 12 серпня, була організована на честь першої міжнародної конференції з їдиш у Чернівцях, проведеної 110 років тому в майже той самий час.
Тоді, 1908 року, прихильники руху за їдиш були сповнені блаженного оптимізму. Вони зібралися, щоб підвищити мові з тисячолітньою історією статус із провінційного діалекту на сучасну єврейську літературну мову. Учасники тієї першої конференції з їдиш не знали й не могли знати, що вже через кілька десятиліть половина носіїв їдишу загине в Голокості. Подальше піднесення івриту як всесвітньої мови євреїв, фактично, стало цвяхом у труну стародавньої мови їдиш, яка тоді щойно вийшла на поважний рівень.
Сьогодні їдиш належить до загрожених мов. Ним говорять, майже без винятків, лише в невеликій, замкненій групі ультраортодоксальних євреїв, переважно хасидів.
Цьогорічна конференція мала на меті дати початок невеликому, але дедалі динамічнішому їдишському відродженню. До мови виявляють все більший інтерес — і не лише євреї, які прагнуть відновити зв’язки зі своєю історією, а й неєвреї, що захоплюються багатим культурним надбанням цієї мови.
Мордехай Юшковський, академічний директор Міжнародного центру їдиш Світового єврейського конгресу у Вільнюсі й один із співзасновників конференції разом з Українсько-єврейською зустріччю, розповів газеті «The Times of Israel», що хоча його центр не прагне повністю відродити усну й писемну мову їдиш, в цієї мови можна ще багато чого навчитися.
«Наша мета — зберегти культуру їдиш: літературу, фольклор, театр, кіно, гумор. Це ядро, — сказав М. Юшковський. — Сьогодні їдиш можна вивчати онлайн — найчастіше так і роблять. Але ми прагнемо зберегти й передати цілий культурний комплекс, що його було майже знищено під час Голокосту».
Головний виконавчий директор Світового єврейського конгресу Роберт Сінгер, який сам народився в Чернівцях і виїхав до Ізраїлю у віці 15 років, погоджується.
«Якби не Голокост, сьогодні 20 мільйонів людей у світі говорили б на їдиш, — сказав він в коментарі для «The Times of Israel». — Але, як бачите, з усіх лідерів єврейської громади тут у Чернівцях лише один говорить на їдиш. Тому я не думаю, що на вулицях Чернівців ми одного дня побачимо людей, що знову розмовлятимуть на їдиш. Цього не станеться».
«Однак для майбутнього покоління надзвичайно важливо зберегти значну частину культури, яка дійсно зникла після Голокосту. Для нашої історії, для нашої ідентичності — і справді, це місто неможливо уявити без його єврейської історії. Вона — частина ДНК Чернівців».
Доктор Вольф Москович, який до виходу на пенсію працював професором і завідувачем кафедри російських і слов'янських студій в Єврейському університеті в Єрусалимі, розповів «The Times of Israel», що конференція дала змогу підкреслити культуру гармонії, яка панувала в Чернівцях перед Другою світовою війною.
«Чернівці — це найкращий історичний приклад порозуміння між євреями й українцями. Наприклад, конференцію з їдиш 1908 року не підтримала місцева єврейська громада, — розповів Москович. — Бенно Страухер, голова єврейської громади, вбачав в організаторі конференції політичного суперника, а рух за їдиш видавався йому свого роду революційною ідеєю, яка кидала виклик “основній громаді”, тому він не надав жодного приміщення для проведення конференції. Через це вона відбулася, власне, в українському народному домі, бо українці тоді лояльно ставилися до євреїв».
Проф. В. Москович, який був одним із головних доповідачів на цьогорічній конференції, входить до ради Українсько-єврейської зустрічі (UJE). За інформацією на її вебсайті, це «зорганізована на приватних засадах, багатонаціональна ініціатива, започаткована 2008 року як спільний проект, в якому беруть участь українці, що представляють єврейську й християнську традиції».
Загибель штетла
До того, як дві третини 50-тисячного населення Чернівців загинули в Голокості, місцевим євреям жилося справді добре.
Чернівці були втіленням золотого віку європейських євреїв. Місто було столицею Буковини — регіону, який утворила австрійська монархія, захопивши ці землі 1775 року, і який проіснував до розпаду королівства в 1919 році. Третина населення були євреями, а в місті, за деякими підрахунками, розташовувалося 86 синагог. Єврейські крамниці вишикувалися вздовж вулиць, і в якийсь момент на початку XX століття 90% роздрібної торгівлі в місті було в руках євреїв. Серед населення Чернівців з'явилися численні визначні представники — науковці, політики й письменники, як-от Роза Ауслендер і Пауль Целан.
Процвітання міста та його розташування в Західній Україні, де зародився хасидизм, привело до того, що Чернівці стали центром хасидського руху, а також світського єврейського просвітництва, яке приваблювало що поборників їдиш, що івритомовних сіоністів.
Однак коли Румунія, яка була союзником Німеччини, в 1941 році окупувала Чернівці, міських євреїв за наказом диктатора Йона Антонеску загнали в гетто. Наприкінці 1941 року й на початку 1942 року дві третини євреїв депортували до Придністров'я — більшість із них загинули.
Після того, як Червона армія взяла місто в 1944 році, більшість чернівецьких євреїв, що вижили, пробралися через кордон до Румунії, звідки емігрували до тодішньої Палестини.
Йосиф Зісельс, засновник Асоціації єврейських громадських організацій та общин України (Ваад України) й один із співорганізаторів конференції, першу частину свого життя провів у Києві, а останні 40 років прожив у Чернівцях.
Й. Зісельс розповів «The Times of Israel», що в повоєнні десятиліття під владою комуністів тим євреям, що залишилися в Чернівцях, було важко зберегти єврейську ідентичність. Попри те, що їдишем ще досить часто говорили вдома, вивчення цієї мови було, фактично, поза законом.
«В мене було багато друзів, представників інтелігенції, які жили тут до Другої світової війни, — розповів Й. Зісельс. — Вони були вчителями івриту та їдиш, а в радянські часи боялися відкрито говорити про ці речі».
Сам Й. Зісельс провів сім років за ґратами в період з 1977 по 1987 рр. за свою проєврейську антирадянську дисидентську діяльність.
Після звільнення з в'язниці Й. Зісельс заснував «Ваад», щоб консолідувати єврейську присутність в Україні й колишньому СРСР, боротися з антисемітизмом і надавати соціальні послуги місцевій єврейській громаді.
Мала, але сильна
Перед падінням «залізної завіси» 1991 року й після цієї події багато чернівецьких євреїв й далі емігрували до Ізраїлю, і в цьому їм, за словами Й. Зісельса, допомагав «Ваад». За його даними, сьогодні серед 250-тисячного населення Чернівців — близько 3000 євреїв.
Хоча єврейська громада набагато менша, ніж була колись, в ній панує відносно здоровий мікросвіт єврейського життя.
Місцева ортодоксальна синагога, що нею керує рабин Менахем Мендель Гліценштейн, може похвалитися кошерним «органічним» рестораном, ритуальною ванною та класними кімнатами, де після обіду проводять уроки івриту для підлітків. Навчальний простір також слугує місцем неформального спілкування. Комплекс синагоги отримує фінансування від українського авіамагната Арона Майберга, сім'ї Рорів та фонду «Ор Авнер» Лева Леваєва.
Місцева консервативна синагога «Авів» також пропонує навчання й групові заняття для близько 40 молодих людей поблизу невеликого Музею історії та культури євреїв Буковини, розташованого в прекрасній будівлі на Театральній площі міста.
Сучасні Чернівці, що розкинулися по обидві береги річки Прут, охоплюють і район Садгора, де рабин Абрагам Яків Фрідман заснував Садигурську династію хасидів. Фрідман, знаменитий чудотворець, що однаково прославився своїм багатством і святістю, збудував чудовий палац і синагогу, де він приймав як єврейських, так і неєврейських відвідувачів, що шукали його благословення й поради.
Гліценштейн опікувався нещодавнім ремонтом синагоги, що його профінансувала сім'я Рорів та садигурські хасиди в Ізраїлі. Синагогу відвідують хасидські паломники, щоб помолитися на розташованій неподалік могилі рабина Фрідмана.
Мала єврейська громада має загалом мирні взаємини з українськими сусідами, але певне занепокоєння викликає націоналістичний рух, що шириться Західною Україною.
Стоячи перед садигурською синагогою і спілкуючись із групою хасидів із Нью-Йорку, автор цих рядів побачив, як неподалік сповільнилася машина й пасажир викрикнув непристойність у бік групи.
Яка конференція без суперечок?
Відповідно до очікувань академічного симпозіуму, присвяченого мові їдиш, конференція була в центрі політичної суперечки.
Директор Українського єврейського комітету Едуард Долінський нещодавно звинуватив «Ваад» у «відбілюванні» сучасного клімату антисемітизму в Україні. Долінський також розкритикував Світовий єврейський конгрес за партнерство з «Ваадом» й спільне спонсорування конференції.
Й. Зісельс, виконавчий співголова «Вааду», заперечив закиди Долінського в інтерв'ю JTA перед початком конференції, назвавши їх «брехнею і наклепом, щоб применшити авторитет і вплив [Вааду]».
У травні 50 членів конгресу Сполучених Штатів підписали лист, що заперечує нещодавню героїзацію нацистських колабораціоністів, які боролися проти радянської влади, як-от Степана Бандери, ім’ям якого у 2016 році названо вулицю в Києві. Й. Зісельс відкинув лист як російську пропаганду, через що Долінський й Український єврейський комітет розірвали зв’язки з «Ваадом».
Й. Зісельс може не погоджуватися з Конгресом, але неможливо обійти той факт, що в Чернівцях недавно було зафіксовано кілька антисемітських графіті. Лідери громад, зокрема Зісельс, були розчаровані млявим реагуванням місцевої влади на злочини на ґрунті ненависті.
«Тут менше випадків насильства проти євреїв, ніж у багатьох інших місцях світу, але набирає обертів націоналістичний наратив, який намагаються тут розвинути, і ми стараємося дати цьому раду», — заявив Р. Сінгер.
Р. рРСінгер, який вдруге з часу еміграції повернувся до свого рідного міста, висловив своє занепокоєння виконувачу обов’язків мера Чернівців на зустрічі в мерії 10 серпня, в якій взяли участь Й. Зісельс, М. М. Гліценштейн та інші члени громади.
За словами Р. Сінгера, Світовий єврейський конгрес робить те, «чого потребують від нас різні громади».
«Якщо завдання цієї громади полягає в збереженні культури або якщо викликом є антисемітизм, антисемітські графіті та бездіяльність місцевої влади, то ми намагатимемося допомогти в розв’язанні цих питань», — заявив Р. Сінгер.
Яаков Шварц, 24 серпня 2018 року.
Автор статті був гостем Світового єврейського конгресу.
Оригінал опубліковано (англійською мовою) в «The Times of Israel».
Переклад з англійської В. Старка. ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.
