Україна прийняла Закон проти антисемітизму: думки та оцінки

Український парламент 23-го вересня 2021 року прийняв закон №5109 «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні». Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков підписав цей закон 29 вересня — рівно в день початку розстрілів євреїв Києва в Бабиному Яру 80 років тому.

Очікується, що президент Володимир Зеленський підпише цей закон у дні державних заходів в пам'ять про цю трагічну річницю 5-6 жовтня 2021 року — і під час візиту президента Ізраїлю Іцхака Герцога.

Ініціатором прийняття цього законопроекту став депутат Макс Бужанський з Дніпра, який отримав підтримку всієї фракції «Слуга Народу». Разом з ним співавторами законами стали ще 49 депутатів Верховної Ради. Завдяки числу мандатів пропрезидентської фракції, закон був прийнятий 283 голосами проти шести; ще 40 депутатів утрималися і 33 не були присутні в залі.

Опонентом законопроекту виступав депутат Володимир В'ятрович та його колеги з фракції «Європейська Солідарність». В'ятрович запропонував поправки, які повинні були радикально змінити і розширити суть закону. А саме: додати до засудження і заборони антисемітизму ще і заборону українофобії і в цілому ксенофобії в Україні. Але при голосуванні поправок всі пропозиції В'ятровича були відхилені. Закон був прийнятий в редакції Бужанського і фракції «Слуга Народу».

Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський в ексклюзивному коментарі для порталу Ukrainian Jewish Encounter зазначив: «Прийняття закону про боротьбу з антисемітизмом — це важливий крок, особливо напередодні 80-річчя трагедії Бабиного Яру і візиту президента Ізраїлю в Україну. Сподіваємося, що цей закон стане ефективним інструментом, який допоможе правоохоронним органам і судовій системі України в боротьбі з антисемітизмом ».

Депутат Кнесету Євген Сова, глава фракції «Ісраель Бейтену» в Кнесеті і співголова групи міжпарламентських зв'язків Ізраїль-Україна, написав на своїй сторінці в Фейсбуці про прийняття цього закону: «Для мене, ізраїльтянина, єврея, уродженця України та депутата Кнесету — це дуже важливо. Я сподіваюся, що прийнятий закон допоможе ефективно боротися з антисемітськими настроями і міфами, в тому числі вплине на спроби спотворення історії україно-єврейських відносин, Голокосту на території України, з усією чесністю і прямотою».

«Я переконаний, що цей закон посилить дружні відносини між Ізраїлем і Україною і зміцнить взаєморозуміння і тісний зв'язок між нашими народами», — додав депутат Сова.

Ізраїльська газета The Jerusalem Post цитує відомого правозахисника і екс-голову Єврейської Агенції "Сохнут" Натана Щаранського: «Рішення України прийняти закон проти антисемітизму внесе великий внесок в глобальну боротьбу проти ненависті і дискримінації євреїв».

Ще одна ізраїльська газета — The Times of Israel, повідомила про закон №5109 під заголовком: «Україна заборонила антисемітизм новим законом, але не передбачає покарань (за це)». Газета відзначає, що в новому законі не згадується агресивна риторика проти Ізраїлю, а також «тенденція прославлення нацистських колабораціоністів як національних героїв».

Зазначу, що схожий недолік закону піддав критиці і український колумніст Сергій Грабовський в газеті «День»: «Намагання ліквідувати Державу Ізраїль як національне вогнище єврейського народу, якими би словами цей намір не прикривався, на ділі означає спробу практичного продовження Голокосту, продовження жахливої справи Гітлера».

На думку Грабовського, «боротьба з антиізраїльською пропагандою и політичною діяльністю (повторю ще раз — не з критикою конкретної політики Ізраїлю, а з відкрітим чи завуальованим запереченням права на існування держави єврейського народу) має бути на першому місці у боротьбі з антисемітизмом».

Йен Профірі (Ian Profiri) з Юридичної школи Університету Калгарі, Канада, в своєму аналізі зазначає, що новий закон проти антисемітизму "додає громадянську відповідальність до кримінальної відповідальності, яка в даний час існує за статтею №161 Кримінального кодексу України. Стаття №161 забороняє умисні дії з розпалювання ненависті або обмеження прав на підставі раси, релігійних переконань, місця походження та інших перерахованих підстав; кримінальне покарання — тюремне ув'язнення на термін від двох до п'яти років».

Критика закону №5109 очікувано прозвучала з Москви — на цей раз з Федерації єврейських громад Росії , яка заявила про «недостатньо повне визначення антисемітизму, яке дає закон». Президент Федерації рабин Олександр Борода відзначив, що новий український закон не стосується теми глорифікації тих, хто співпрацював з нацистським режимом у реалізації Голокосту.

"Поширені випадки, коли колишніх нацистських пособників називають національними героями. Чи не варто такі заяви також зараховувати до екстремістських та антисемітських? Піднесення історичних особистостей, які безпосередньо брали участь в погромах і геноциді, безумовно, спотворює моральну оцінку історичних подій і ображає пам'ять жертв Голокосту", — заявив рабин Борода.

Згадуваний раніше український публіцист Сергій Грабовський висловив побоювання, що після прийняття нового закону «певні персонажі можуть вимагати вилучити з широкого доступу або цензурувати тексти, скажімо, Шевченка чи Грушевського, де вживається слово «жид», бо такі тексти (а йдеться про десятки українських авторів), мовляв, озлоблюють цих персонажів, як осіб єврейського походження».

Дозволю собі також висловити і особисті сумніви з ряду пунктів нового закону, які мені здаються недостатньо точними, туманними або мають подвійне трактування.

— «Риторичні та фізичні прояви антисемітизму спрямовані на євреїв чи неєвреїв та/або їхню власність, установи, релігійні місця єврейської громади».

Саме поняття «риторичні прояви антисемітизму» не уточнено і не має чітких рамок. Не зрозуміло, чи йдеться про словесні висловлювання або про коментарі /публікації в соціальних мережах.

— «Заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження».

Цей пункт може привести до анекдотичних ситуацій, коли якась людина, у якої хтось із предків є євреєм, але якого сама єврейська релігійна громада не визнає євреєм, може подати в суд позов проти цієї громади, звинувачуючи її в антисемітизмі через «заборону на єврейську самоідентифікацію» цієї людини.

— «Висловлення неправдивих відомостей, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження».

Цей параграф дає опцію для занадто широкого тлумачення слова «озлоблюють». Будь-якого єврея можна чимось озлобити — як і будь-яку людину. Але в законі немає чітких критеріїв, а тільки емоційне визначення.

— «Умисне пошкодження або руйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, (..) з мотивів антисемітизму».

Даний параграф закону дозволяє включати до переліку «будівель та інших споруд» ті об'єкти бізнесу, які належать євреям. Якщо хтось розіб'є вітрину торгового центру, магазину або офісу, що належить єврею, останній, відповідно до закону, може говорити про прояв антисемітизму. Хоча в реальності це можуть бути випадки хуліганства або прояви бізнес-конфліктів.

В цілому, завдяки цьому закону Україна приєдналася до таких країн Євросоюзу, як Німеччина, Франція і Нідерланди, в яких прийняті закони про кримінальну відповідальність за прояви антисемітської ненависті.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).

Доповнення: текст схваленого Верховною Радою закону №5109

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні

Цей Закон спрямований на запобігання та протидію антисемітизму, його проявам в Україні.

Стаття 1. Визначення терміна
Антисемітизм – певне сприйняття євреїв, що виражається як ненависть до євреїв. Риторичні та фізичні прояви антисемітизму спрямовані на євреїв чи неєвреїв та/або їхню власність, установи, релігійні місця єврейської громади.

Стаття 2. Основні прояви антисемітизму
Проявами антисемітизму є: заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження; заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження; висловлення неправдивих відомостей, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження; публічні висловлювання, пов'язані із засудженням осіб єврейського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання; заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост); виготовлення, поширення будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антисемітського змісту; умисне пошкодження або руйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антисемітизму; умисне пошкодження, руйнування або осквернення місць поховань осіб єврейського походження, пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам єврейського походження, з мотивів антисемітизму; нетерпимість до осіб неєврейського походження, які були ідентифіковані як особи єврейського походження; заклики до антисемітизму.

Стаття 3. Заборона антисемітизму, його проявів
Антисемітизм, його прояви в Україні забороняються.

Стаття 4. Відповідальність за порушення законодавства про антисемітизм
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 5. Відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди
Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок антисемітизму, його проявів, у порядку, визначеному законодавством України.

Стаття 6. Прикінцеві положення
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Голова Верховної Ради України.