Фарбер: Ревізіоністські перешкоди України
Кілька тижнів тому я брав участь у захоплюючій панельній дискусії стосовно історичного ревізіонізму та його впливу на різні етнічні громади та ті, які належать до расових меншин.
Торонтський музей виступив спонсором невеликої дискусії, що відбулася в пивоварні компанії «Хендерсон» в Торонто, залучивши повний зал присутніх. Моїми співучасниками були Фален Джонсон (Falen Johnson), звукооператор каналу Cі-Бі-Сі та корінна мешканка, Наташа Генрі (Natasha Henry), президент товариства “Історія розвитку афро-американської культури”, а модератором виступив Ед Конрой (Ed Conroy) з “Ретро Онтаріо” (“Retro Ontario”).
“Історичний ревізіонізм” – це набутий термін. Для темношкірої спільноти – історичний перегляд наративу, що сформувався в процесі пригноблення, колоніального режиму та відсутності будь-якої історичної перспективи, коли мова йде про історію темношкірого населення в цій країні.
Для спільноти корінного населення Канади, історична невдача цієї країни мала справу з політикою штучного Геноциду індіанських племен-аборигенів Північної Америки, як підкреслено “Комісією правди і примирення”, – це складне протистояння, з яким ми рішуче продовжуємо боротися.
А для євреїв історичний ревізіонізм викликає в уяві картину минулого щодо заперечення Голокосту, який намагається огорнути себе в історичному шарі легітимності. Такі ненависники, що заперечували Голокост, як Ернст Зундель (Ernst Zundel) та Джеймс Кігстра (James Keegstra) заплямували історію Канади як розповсюджувачі такого потворного антисемітизму.
Однак, історичний ревізіонізм не завжди з’являється під виглядом заперечення Голокосту. Він також приходить як пред’явлення доказів зневажання історичного досвіду громади, цілеспрямована неусвідомленість подій, що відбувалися під час Шоа, які часто народжуються з чистого антисемітизму.
Історія Самбора, міста, що знаходиться на західній Україні, є настільки ж трагічною, як і будь-яка інша історія. Це трапилося майже 76 років тому, напередодні свята Песах у 1943-му році, коли 1200 євреїв Самбора було вигнано фашистами, яким допомогла українська поліція, та транспортовано до невеличкого єврейського міського кладовища. Там їх було масово знищено, що стало відомим під назвою: “Голокост від куль”. Дивовижним чином серед небагатьох з тих, які залишилися в живих, були Девід та Естер Фрейман (David and Esther Freiman), батьки Марка Фреймана, колишнього президента Канадійського єврейського конгресу та його брата – Стіва (Steve).
Протягом тривалого періоду останнього десятиріччя Марк Фрейман та його невеличка група, яку він очолює під назвою “Друзі Самбірського єврейського кладовища” намагаються на колишньому вкрай занедбаному єврейському кладовищі спорудити меморіальний комплекс “Пам’ятаємо” на місті цієї жахливої трагедії. Однак, він зіткнувся з ситуацією, яку можна назвати лише ревізіоністськими перешкодами.
По закінченні війни на цьому місці було зведено три гігантські хрести, нібито в знак пам’яті про те, що на кладовищі разом з євреями були вбиті українці. Проте, нестерпним обуренням стало те, що саме єврейські жертви поховані під хрестами.
Марк Фрейман та його друзі просувалися повільно. Підтримала цей проект ініціатива канадійської неприбуткової організації “Українсько-єврейська зустріч” (UJE). Канадійські депутати, українські чиновники і навіть два патріархи українських церков виступили й затвердили план, за яким хрести буде перенесено у більш відповідне місце. Одночасно на кладовищі буде встановлено пам’ятник, який визнає всіх жертв фашизму. Ініціатива UJE готова підписати повну вартість проекту.
На жаль, місцеві органи влади в Україні можуть проігнорувати побажання як церкви, так і їхнього національного уряду. Ще більш сумним є факт існування антисемітизму, щоб послабити більш ліберальний консенсус, який виникає в Україні.
На превеликий жаль, це все принесло велику перемогу силам нетерплячості, ревізіонізму й антисемітизму. Місцева екстремістська преса та соціальні медіа були переповнені слухами, що вони змогли зупинити таку ініціативу. Ці похвали супроводжувались зневажливими й непристойними антисемітськими карикатурами.
Але ще не все втрачено. Новообраний президент України – єврей, а Марк Фрейман продовжує свою роботу. Передбачається остаточне рішення. Ми скоро дізнаємося, чи така форма історичного ревізіонізму буде змінена правдою та прийняттям.
Занадто довго євреї та українці були затятими ворогами. Цей проект є кроком до змін. Якщо це спрацює, то стане уроком для інших.
Вперше опубліковано англійською мовою @The Canadian Jewish News
Переклад з англійської: Іванна Проць
