Перша українськомовна пасхальна гаґада символізує розрив спільноти українських євреїв з Росією

Дейвід Кляйн

Первісно опубліковано англійською мовою @jta.org

(JTA) — Переклад самої назви став першим викликом, з яким зіткнулася Міхаль Стамова, працюючи над українською версією основного тексту Песаху.

Слово гаґада — назва книги, що містить історію Песаху, — починається зі звуку [h], що в оригіналі івритом, що англійською мовою. В російській, яка донедавна була домінантною мовою організованого єврейського життя в Україні, такого звука немає, тому російською цю книгу здавна називають агада.

Українська має цей звук, але літера г, що його позначає, в російській мові передає інший звук — [g]. Тож для багатьох українських євреїв назва на обкладинці перекладу Стамової читатиметься як [ґаґада].

Перипетії з цим одним звуком відображають складність завдання, яке Міхаль Стамова, музикознавиця з заходу України, яка виїхала в Ізраїль незабаром після російського вторгнення, взяла на себе, щоб допомогти українським євреям відсвяткувати Песах на другому році війни їхньої країни з Росією. Стамову залучили до створення україномовної гаґади, що яскраво символізує розрив української єврейської громади з її російськомовним минулим.

Стамова хотіла, щоб її переклад спирався не на вже наявний російський, а на оригінальні тексти івритом й арамейською мовою. Завдання виявилося не з легких, адже більшу частину текстів гаґади взято з інших джерел єврейського канону, а завершених єврейських перекладів цих текстів українською мовою немає — їх саме зараз вперше перекладають. «Було дуже складно розпочинати, бо в нас немає первісних джерел українською мовою, — розповідає Стамова. — У нас немає Тори українською, немає Танаху українською. Було дуже важко зрозуміти, які слова підбирати».

Текст Стамової під назвою «За нашу свободу» опублікували в мережі на початку цього місяця напередодні свята Песах, яке починається 5 квітня. Подібних проєктів перекладу єврейських текстів українською мовою стає дедалі більше. Перекладачі, пов'язані з рухом Хабад-Любавич, випустили книгу псалмів, працюють над щоденним молитовником і планують здійснити повний переклад Тори. Зараз також триває робота над перекладом розділу новішого тексту, пов'язаного з Йом га-Шоа, днем вшанування пам'яті жертв Голокосту, напередодні його відзначення 18 квітня поточного року.

Україна має чималу єврейську громаду, і відсутність цих текстів в українському перекладі дотепер відбиває особливу мовну історію українських євреїв. За часів Російської імперії євреї, які мешкали на території сучасної України в XIX столітті, були схильні до переходу на російську мову, а не на українську, зазвичай на додаток до їдишу, бо українська мова сприймалася як мова селянства й давала мало переваг. Цей ухил став помітнішим після Другої світової війни та Голокосту: їдиш занепав як розмовна рідна мова євреїв, а російська стала основною мовою Радянського Союзу. Історичний огляд допомагає пояснити, чому попри те, що за останнє десятиліття різко скоротилася кількість українців, які розмовляють удома російською, євреї здебільшого залишалися російськомовними.

За останні 30 років переважну більшість друкованих матеріалів, що їх використовують українські єврейські громади, зокрема пасхальні гаґади, створили російською мовою такі групи, як Хабад (цей рух переважає серед євреїв в обох країнах). Однак після вторгнення Росії ці матеріали стали небезпечним тягарем, адже могли бути сприйняті як зв’язок із ворогом.

І справді, вторгнення Росії в Україну 2022 року спонукало багатьох російськомовних українців перейти на українську на знак національної солідарності й викликало прагнення перевести українське єврейське життя на українську мову.

«Українські євреї завжди говорили російською. Це дійсно було нормою. З початком ескалації війни ситуація змінилася, і українські євреї, які перебувають в країні, переходять на українську мову так швидко, як тільки можуть», — розповідає Карин Ґершон, виконавча директорка «Проекту Кешер», глобальної єврейської феміністської некомерційної організації, яка замовила виготовлення нової гаґади.

Ґершон каже, що гаґада дає можливість піднести українську єврейську ідентичність інакше, наприклад, ввівши в тексти уривки про відомих єврейських письменників з території сучасної України, яких у минулому могли б схарактеризувати тільки як «російських».

«У більшій частині єврейського світу унікальною гаґаду роблять самобутні тексти», — каже Ґершон. За її словами, нова українська гаґада містить поряд із традиційним текстом «молитви за захисників України, молитви за мир в Україні, а також [уривки] про письменників, яких завжди зараховували до росіян, але оскільки вони походять із таких місць, як Київ, Одеса і Бердичів, то їх точніше називати українськими».

Наприклад, гаґада містить уривки з книжки «Пасхальні ночі» 1925 року авторства Хави Шапіро, київської єврейки й журналістки, авторки одного з перших івритомовних жіночих щоденників.

Ці доповнення є предметом гордості для деяких українських євреїв, які планують використовувати нову гаґаду. «Вона повертає нас до коріння тих євреїв, які жили тут до Голокосту, — каже черкащанка Олена Писіна. — Йдеться про відновлення єврейських громад в Україні як “українських євреїв”».

Писіна додає, що перехід на українську мову й прийняття української єврейської історії певною мірою перегукуються з темами історії Песаху, де описано втечу ізраїльтян із рабства в Єгипті. «Для нас це як вихід. Некомфортно, бо ми звикаємо до того, до чого звикаємо. Але ми повинні бути активними, повинні знайти свою ідентичність, — пояснює вона. — У нас 70 років радянського часу пішло на те, щоб... відзначати єврейські свята і єврейські традиції. І нам знадобилося 30 років, аби зрозуміти, що треба будувати й українські єврейські громади».

Ці громади зазнали дуже сильних змін за рік війни, адже мільйони українців перемістилися всередині країни або за кордон. Стамова долучилася до проєкту створення гаґади, перебуваючи в Ізраїлі, куди з лютого 2022 року виїхало до 15 тис. українців. Стамова виросла на заході України, де українська більше поширена, ніж на сході. Як і більшість інших українських євреїв, вона виросла в російськомовній сім’ї, але школа, університет і більша частина її життя поза домом були українськомовними. Вона органічно підійшла для проєкту перекладу завдяки цим обставинам, а також завдяки досвіду вивчення єврейської літургії в консервативній єшиві в Єрусалимі.

Проблеми перекладу виходили за рамки фонетики. Часто поставало питання: чи використовувати росіянізми, широко відомі в українській мові й зрозуміліші єврейській аудиторії, чи використовувати питомі українські слова. Найскладнішим розділом тексту, за словами Стамової, був Галель, передостанній крок пасхального Седеру. Галель — це довга пісня хвали Богу, сповнена поезії та алегорій, через що її непросто перекладати хоч якою мовою.

Стамова каже, що прагнула дотримуватися традиційного розуміння тексту, вносячи при цьому деякі корективи для сучасного учасника Седеру. Наприклад, розділ гаґади про «чотирьох синів», що мають різний стосунок до юдаїзму, в її перекладі гендерно нейтральний: у ньому йдеться про «чотирьох дітей»  — це коригування, яке було зроблено й іншими мовами. Найбільше, за словами перекладачки, вона сподівається, що гаґада стане хоч якоюсь утіхою українським євреям, все життя яких перевернулося з ніг на голову. «Єврейська традиція Песаху полягає в тому, що ми щороку маємо пам'ятати, що вийшли з Єгипту, втекли з рабства. Це має сильний терапевтичний ефект», — каже Стамова. — Яким чином свято схоже на терапію? Так, ми щороку згадуємо цю непросту історію, але водночас ми маємо план на майбутнє, ми кажемо: наступного року в Єрусалимі. Тож у нас має бути план. Ми повинні бачити майбутнє».

З англійської переклав В. Старко