Українські євреї довгий час говорили російською. Війна це змінює
Ключові єврейські тексти вперше перекладають українською мовою
Первісно опубліковано англійською мовою @Jewish Telegraphic Agency
Джейкоб Джуда
7 грудня 2022 року
Троє рабинів сиділи за столом у міській синагозі «Цорі Гілод», снідали й обговорювали війну Росії проти країни, в якій вони працюють. Говорили вони сумішшю їдишу, івриту та російської мови. Називали міста, де вони працюють: «Луґанск», «Львов» і «Днєпр». Вони потрапили на шпальти газет по всьому світу після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Рабини зосереджено обговорювали прогрес України в боях, але не вимовили жодного слова українською. Як вони могли? Річ у тім, що жоден з них не розмовляє державною мовою, як і переважна більшість євреїв в Україні.
Російська вже довгий час є першою мовою для багатьох українців, зокрема для більшості євреїв країни. Однак після російського вторгнення багато українців вирішили, що хочуть говорити російською менше, а українською більше. Чимало євреїв, які так само налякані картинкою з тисячами російських солдатів, що заходять в Україну, й хочуть продемонструвати українську доброчесність, зробили такий самий вибір — навіть якщо для цього треба зруйнувати давню мовну традицію.
Тож коли наступники цих рабинів зустрінуться за млинцями й сметаною, вони, скоріше за все, відрекомендовуватимуться як рабини міст «Луганськ», «Львів» і «Дніпро». Українські варіанти назв цих міст тепер стали стандартом в англійській мові. Вони також, ймовірно, зможуть видати своїм студентам і вірянам ключові єврейські тексти в українському перекладі — зараз таких просто не існує.
«Багато моїх друзів повідомляють, що їм соромно послуговуватися російською. Вони кажуть: ми українські євреї, а Росія — терористична країна, яка воює проти нас, і ми не повинні вживати її мову, — розповідає рабин Меїр Стамблер з Дніпра. — Інші кажуть, що російська мова — не власність Путіна. Це проблема». І додає: «Люди обговорюють це весь час».
Десять років тому половина українців вказували, що їхньою рідною мовою є російська. Це число знизилося до 20% почасти через обурення через російську анексію Криму 2014 року. Але євреї залишаються переважно російськомовними навіть у тих частинах західної України, де українська віддавна домінує.
Війна Росії проти України змушує українських євреїв надолужувати. Меїр Стамблер очолює Федерацію єврейських громад України — організацію, пов’язану з хасидським рухом Хабад-Любавич, що керує мережею з 36 синагог по всій Україні. Він дає разючий прогноз: «Через 10 років кожен єврей в Україні розмовлятиме українською».
Домінування російської мови серед євреїв України, яких перед війною було десятки тисяч, має глибоке коріння.
«Історична траєкторія євреїв на території сучасної України спричинилася до того, що в XIX столітті вони прийняли російську мову, а не українську, — каже історик Натан Меїр, професор юдаїки в Університеті штату Портленд. — Це тому, що українську сприймали як селянську мову, яка не мала пов’язаної з нею високої культури, і ще тому, що тоді не було жодних економічних переваг від прийняття української».
Тепер позитивний бік переходу на українську — демонстрація національної відданості під час війни — більш ніж очевидний.
«Євреї почуваються достатньо інтегрованими в українське суспільство, але перехід, навіть поступовий, на українську мову увиразнить це відчуття як ніколи», — сказав Меїр, назвавши російське вторгнення «абсолютно кардинальною зміною» для українських євреїв: «Їх ще більше, ніж раніше, сприйматимуть як цілковитих українців і частину українського суспільства».
Більшість українських євреїв, особливо ті, хто здобув освіту після розпаду Радянського Союзу, можуть якоюсь мірою розмовляти українською. Але їхні здібності часто залежать від того, де вони виросли: багато євреїв у таких традиційно російськомовних містах, як Одеса, Дніпро чи Харків, можуть мати проблеми з мовою, тоді як їхні бабусі й дідусі часто не розмовляють нею взагалі.
«Українськомовними вдома були не більше 20%, — каже Стамблер. — Візьмімо президента Зеленського. Він знав українську, але вдома нею не розмовляв, тож йому довелося її відшліфувати, коли він став президентом».
Для єврейської громади буде непросто раптом перейти на українську — найпоширенішу європейську мову без стандартизованого перекладу Тори.
Два роки тому команда перекладачів, які працюють в Ізраїлі, Австрії та Угорщині, почала працювати над створенням українськомовних єврейських текстів. Але до російського вторгнення вони видали українською лише книгу псалмів (тегілім).
У травні, через два місяці після початку війни, ухвалено рішення пришвидшити роботу над щоденним молитовником. Наступною може бути Тора.
«Друкована Тора — складна, — каже Стамблер, який керує командою перекладачів із кількох дніпрян. — Ми над нею працюємо».
Переклад священних текстів може тривати роками, а от інші зміни відбуваються швидше. Мова листівок, брошур і календарів, які є невіддільною частиною будь-якого єврейського центру в Україні, швидко змінилася з російської на українську, принаймні в штаб-квартирі федерації. До лютого їх часто виготовляли й друкували російські єврейські громади, які потім ділилися ними з громадами в Україні — щоб було простіше.
«Це відокремлення від російського єврейства буде величезним, — каже Меїр. — Досі воно формувало, по суті, єдиний мовний і культурний простір, в якому всі євреї в Україні, Росії чи Білорусі могли вільно пересуватися».
Тепер зв’язки між цими спільнотами складно підтримувати з погляду логістики — торговельні сполучення розірвано. До того ж тепер будь-хто в Росії чи Україні, хто демонструє прихильність до іншої країни, може зіткнутися з підозрою чи покаранням, тож такі зв’язки можуть бути проблематичними.
«Цей зсув, якщо він справді відбудеться, стане для українських євреїв абсолютно новим культурним простором і майже проголошенням незалежності, — стверджує Меїр. — Принаймні таким є прагнення, бо величезна частка їхнього спадку досі базується на російській мові й мине ще багато часу, перш ніж вони зможуть повністю відокремитися».
Цей процес відокремлювання, який найчіткіше почав оформлятися після 2014 року, пришвидшився. «Ми почали робити дещо самі, — пояснює Стамблер. — Раніше ми виготовляли близько 20% [продукції] українською мовою для євреїв у таких західних містах, як Львів, Івано-Франківськ та Ужгород, але зараз ми запрацювали набагато потужніше в цьому напрямку».
За його оцінками, частка українськомовних матеріалів, що їх Федерація єврейських громад розповсюдила серед українських єврейських громад, становила 20-35% в січні й зросла до 75% у вересні 2022 року.
Молоді рабини, які приїхали зі Сполучених Штатів чи Ізраїлю, щоб служити невеликим єврейським громадам по всій Україні, тепер кажуть, що їм довелося додати українську до занять із вивчення російської мови.
«Я починав з російської, — розповідає рабин, який працює у Вінниці і який влітку вирішив, що йому треба вивчити українську. — Я зрозумів, що мені треба вчити українську, бо вона потрібна мені на вулиці й для спілкування з владою та ЗМІ».
Деякі українські євреї переходять на українську цілком.
«Все своє життя я говорила тільки російською, — каже Ольга Пересунько, яка до війни жила в Миколаєві, що на півдні України. — Але після 24 лютого я розмовляю тільки українською».
Цієї осені вона виступала біля львівської синагоги, де разом з іншими біженцями чекала на продуктові передачі. Ольга залишила Миколаїв, який неодноразово зазнавав російських обстрілів, і тепер живе у Львові з матір’ю та двома дітьми, поки її чоловік обороняє країну на передовій.
Її дітям важко звикнути до виключно українськомовного середовища у Львові, але Ольга впевнена, що діти адаптуються: «Вони говоритимуть українською як рідною мовою».
Дискусійним є питання про те, як сильно перехід на українську мову змінить місцеві єврейські громади. Рабин Шалом Гопін жив зі своєю громадою в переважно російськомовному Луганську, однак коли в 2014 році місто захопили підтримувані Росією сепаратисти, він втік до Києва. Гопін теж вважає, що українська витіснить російську як lingua franca українського єврейства.
«Вони починають потихеньку розмовляти українською, — каже рабин Гопін. — Це не проблема. В Америці є багато євреїв, які розмовляють англійською. Ми живемо тут і розмовляємо мовами тих місць, де живемо. Це нормально».
Однак Гопін також каже, що мовний зсув «нічого не означає» на тлі інших проблем, з якими стикаються євреї в Україні, де розв’язана Росією війна загрожує перекреслити 30 років розбудови єврейської громади, яку значною мірою, хоча й не виключно, очолює Хабад, ортодоксальний рух, до якого належить Гопін.
«Проблема для євреїв України не в мові, — каже він. — Вона полягає в тому, як часто вони ходять до синагоги або скільки дітей відвідує єврейські школи, а не в тому, як вони говорять».
45-річна Наталія Козачук, єврейська бізнеследі зі Львова, бачить лише позитивний бік у відмові від російської, своєї рідної мови. Вона почала розмовляти тільки українською зі своїми дітьми.
«Якщо євреї більше розмовлятимуть українською, це матиме дуже позитивний ефект», вважає вона й додає, що лише так євреї зможуть справді «дізнатися більше про український народ», «його історію та позитивні й сильні сторони України».
«З цього може вийти тільки добро, — каже вона. — Ми краще розумітимемо одне одного».
З англійської переклав В. Старко
