Василь Махно відвідає Україну з новим романом
Василь Махно, перший лауреат українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» за роман «Вічний календар», представить свою нову книгу «Ангел і осел. З віршами про вогонь і воду» у західноукраїнських містах Бучач та Тернопіль 24-25 травня 2026 року. Роман є результатом участі автора в літературній резиденції Аґнона, яка проходила в Бучачі, батьківщині Шмуеля Йосефа Аґнона, лауреата Нобелівської премії з літератури 1966 року. «Українсько-Єврейська Зустріч» підтримала три короткострокові резиденції в Бучачі між 2018 і 2021 роками, в результаті яких було опубліковано три книги есе дев'яти українських письменників. Есе та інформація про резиденцію доступні тут.
Коментарі Махна до цього нового роману та біографії доступні нижче.
Василь Махно про свій новий роман «Ангел і осел»
Цей роман я задумав у Бучачі, перебуваючи там на письменницькій резиденції. Це був 2019 рік. Тоді щойно вийшов мій «Вічний календар». І так склалося, що у мене було достатньо часу поміркувати над написанням наступних прозових творів. Звичайно, від задуму до реалізації, — шлях непростий і тривалий. «Ангела і осла» я писав п’ять років, почасти буваючи в усіх локаціях, в яких розгортаються події. Я їздив, придивлявся й вигадував. І хоча місця у цьому романі визначальні, але, усе ж, на моє переконання, не головні. У ньому переплетено чимало питань, які ставимо собі протягом життя: що таке батьківщина, родина, слово? Що означає полишити дім і повернутися? Чому щоденне життя і сакральний текст взаємопроникають і взаємодоповнюють одне одного? Що відбувається з нами у напрямку від молодості до зрілого віку? І чому стихії вогню і води супроводжують головних персонажів — письменників Віктора Прейснера та Шмуеля Йосефа Аґнона? Роман, як на мене, багатоплановий, його архітектоніку зримовано ув зрощенні важливих понять — часу, епох, імен, топоніміки, центральних питань християнства та юдаїзму. Це роман, в якому відлунює чимало музичних тем, як у симфонії. Чи це легке читання? Мабуть, що ні. Бо ніщо в цьому світі нелегке, навіть письмо.
Василь Махно (1964) — поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Автор чотирнадцятьох поетичних збірок. У 2024 році Видавництво Старого Лева видало вибрані твори у 2 томах («Схима», Т.1 — Вірші; «Кури не літають», Т.2 — Есеї). Опублікував книжку оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» (2015), романи «Вічний календар» (2019) та «Ангел і осел. З віршами про вогонь і воду» (2026). Автор п’ятьох книжок есеїстики «Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн» (2006), «Котилася торба» (2011), «Околиці та пограниччя» (2019), «Уздовж океану на ровері» (2020), «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усілякої всячини» (2023) та перекладів польської поезії, зокрема Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996), Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007), Анни Фрайліх «Ім’я батька» (2022), Богдана Задури «Прості істини» (2024, разом з Анною Ґрувер). Твори Махна перекладено й опубліковано багатьма мовами у різних країнах. Окремими виданнями виходили в Ізраїлі, Литві, Польщі, Німеччині, Румунії, Сербії та США. Учасник міжнародних фестивалів, зустрічей та симпозіумів у Сербії, Польщі, Словенії, Румунії, Німеччині, Індії, Колумбії, Нікараґуа, Північній Македонії, Ізраїлі, Монголії, Литві, Канаді, США та ін. Лауреат низки літературних нагород, зокрема Міжнародної сербської поетичної премії «Повеље Мораве» (2013), Книга року BBC (2015). Перший лауреат «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» (2020). З 2000 року мешкає в США.
