Долаючи смерть: Українсько-єврейська історія кохання

У 1936 році юний українець Нестор Сняданко, уродженець міста Сокаль на Галичині, почав навчання на факультеті німецької філології Львівського Університету. Там він познайомився з однокурсницею - єврейкою Антонією Грубер, дівчиною з музичною освітою. Вони багато спілкувалися в компанії українсько-єврейських друзів.

На момент окупації Львова нацистами, Нестору було 24 роки, Антонії - 25. У липні 1941 року батько Антонії - Шимон Грубер, був убитий під час другої хвилі погромів у місті.

Нестор почав допомагати Антонії, її матері та братам. Він повідомляв про новини в місті і купував продукти, щоб їм не доводилося зайвий раз виходити з квартири на вулицю, де творилося антиєврейське насильство.

Нестор зі знанням німецької мови влаштувався на роботу у відділ розподілу продовольства Львівської міської управи. Там він використовував свої службові можливості для порятунку євреїв. Він приносив інформацію і їжу Антонії, її матері Бланці, її братам Йозефу і Марселю і їх бабусі. Він продовжував забезпечувати їх і після того, як їх переселили в гетто.

Під час однієї з акцій по знищенню євреїв в серпні 1942-го року Антонії вдалося втекти зі свого робочого місця на заводі, і вона відразу вирушила до Нестора. У той час він знімав разом зі своїм двоюрідним братом однокімнатну квартиру в респектабельному польському районі міста. Незабаром після того, як Антонія з'явилася в їхньому будинку, двоюрідний брат з'їхав. Ні сусіди, ні друзі, ні батьки Нестора не знали про присутність єврейки, яка ховалася за буфетом в коморі.

Ризикуючи життям, Нестор вирішив допомогти ще одній єврейці, і теж вкрив її в своїй квартирі разом з Антонією. Крім цього, Нестор регулярно доставляв продукти харчування в польську родину, яка вкривала у себе єврейську дитину.

Антонія залишалася в квартирі Нестора до самого звільнення Львова Червоною Армією 27 липня 1944 року. Відразу після звільнення вона вийшла заміж за свого рятівника. Ніхто з родичів Антонії не вижив. Молоде подружжя почали підготовку до від'їзду з СРСР. Одночасно з цим Нестор викладав німецьку мову і літературу у Львівському Університеті.

У 1946 році їм вдалося покинути СРСР в рамках «репатріації колишніх громадян Польщі». У таборі для переміщених осіб в баварському Розенгаймі Нестор-Зенон Сняданко змінив ім'я на Йосеф Грубер, взявши прізвище дружини. У серпні 1947 року в цьому ж таборі народився їхній син - Фреді Грубер.

У 1948 році молода пара влаштувалася в Хайфі на півночі Ізраїлю. Йосеф Грубер багато років працював менеджером з продажу нафти і бензину в компанії Shell, яка в Ізраїлі була пізніше перейменована в «Паз». Антонія викладала музику дітям в консерваторії в Хайфі.

Нестор-Йосеф помер в 1979-му у віці 62 років. Він був похований на католицькому цвинтарі в Хайфі у французькому кармелітському монастирі Стелла Маріс. Цікаво відзначити, що його відспівував і проводжав в останню путь священик цього монастиря брат Даніель - Освальд Руфайзен, єврей із Західної Галичини, який хрестився та знайшов притулок в католицькому монастирі під час Голокосту.

Багато років Антонія нікому не наважувалася розповісти історію свого порятунку. Тільки коли їй виповнилося 88 років, вона звернулася в Яд Вашем з проханням визнати свого рятівника - покійного чоловіка, Праведником народів світу. Яд Вашем удостоїв Йосефа Грубера (Нестора-Зенона Сняданко) цього почесного звання 6 листопада 2005 року.

У Саду Праведників народів світу в Хайфі на честь Нестора Сняданко був встановлений меморіальний знак.

Фреді Грубер, син Нестора і Антонії, став «гуру» ізраїльського телебачення. Він десятки років робив репортажі на міжнародні теми і знімав документальні фільми для Першого каналу ТБ Ізраїлю. Він став першим ізраїльським журналістом, який зробив ексклюзивні інтерв'ю з Генрі Киссенджером, Джиммі Картером і Джорджем Бушем-батьком. Його популярні фільми про природу і соціальні проблеми зробили Фреді «зіркою» серед телеглядачів Ізраїлю.

Фреді вперше приїхав у Сокаль - на батьківщину своїх рідних, у серпні 2013 року. Коли він переступив поріг Сокальської гімназії, то сказав, що відчуває себе тут рідним, тому що Нестор Сняданко закінчив цю школу. У пам`ять про своїх батьків Фреді Грубер став фундатором щорічної винагороди для кращих знавців іноземних мов в Сокальській гімназії.

Шість років премії вручала племінниця Фреді Грубера Ірина Сняданко — доктор психологічних наук, доцент кафедра теоретичної та практичної психології Національного університету «Львівська Політехніка».

У 2019-му Фреді пережив клінічну смерть, але видужав. Зараз він живе в місті Реховот.

Наприкінці життя Антонія майже осліпла. Вона наполягала на хірургічному усуненні катаракти. Операція пройшла успішно і Антонія могла бачити свого сина. Фреді згадував, що Антонія, як тільки відкрила очі після операції, в першу чергу помітила синові, що у нього недостатньо випрасувана сорочка.

Антонія сказала перед смертю про Нестора: "Він пішов за мною в моєму житті, коли він поїхав зі мною в Землю Ізраїля, тому і я послідую за ним у своїй смерті".

Антонія померла в березні 2012 року у віці 96 років. Її останнім бажанням було бути похованою поруч зі своїм чоловіком. На її могилі написано згідно її прохання: «Антонія Грубер, врятована під час Голокосту Нестором Сняданко, Праведником народів світу».

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: офіційний сайт Яд Вашему.