Микола Лисенко (1842–1912)

Микола Лисенко (1842–1912). Композитор, етномузиколог, диригент, піаніст, педагог і громадський діяч. Лисенка можна вважати батьком української класичної музики. Навчався в Лейпцизькій консерваторії, згодом вдосконалював диригентські й оркеструвальні навички в Петербурзькій консерваторії, навчаючись у Ніколая Римського-Корсакова. Лисенко перебував у центрі українського культурного життя в Києві до Першої світової війни й 1904 року заснував у цьому місті Музично-драматичну школу Миколи Лисенка для сприяння розвитку української класичної музики. Він створив чимало опер і оперет, фортепіанних композицій та обробок близько п'ятисот народних пісень. Лисенко особливо прихильно ставився до жанру солоспіву, написавши 133 твори, що розкривають пристрасну панораму життя кінця ХІХ — початку ХХ століття. Його плідна й різнобічна діяльність стала фундаментом для розвитку української музичної культури у ХХ столітті. Лисенко вплинув на велику й помітну групу українських композиторів, зокрема Кирила Стеценка, Миколу Леонтовича, Олександра Кошиця, Станіслава Людкевича та Левка Ревуцького. Народився в с. Гриньки Полтавської губернії.