Між мовами і літературами: втрата для українсько-єврейського діалогу культур
Вночі на 15 березня 2021 року в Єрусалимі зупинилося серце перекладача, доктора філософії Віктора Радуцького. Останні 30 років івритська література Ізраїлю відкривалася для українців завдяки його професійним зусиллям та творчому натхненню.
Віктор Радуцький народився в Києві в 1937 році, закінчив Київський Політехнічний інститут. В 1976 році репатріювався до Ізраїлю. За фахом інженера-електроніка він продовжував працювати і тут, хоча українсько-єврейська тематика ніколи не залишала його.
Як науковий співробітник «Короткої єврейської енциклопедії», він підготував десятки статей про ізраїльську літературу, театр і кіно, про діячів ізраїльської культури. Став учасником міжнародних конгресів зі славістики й перекладу.
Радуцький розкрив в собі блискучий талант перекладача серйозної літератури. Амос Оз і Агарон Аппельфельд, Бен-Ціон Томер вперше були опубліковані українською завдяки перекладам Віктора Радуцького.
За його участі і допомоги з’явилася перша українська Антологія ізраїльської поезії. Віктор енциклопедічно знав літературу, поезію України та Ізраїлю, всіляко сприяв перекладам, культурному обміну між літераторами.
Талант синхронного перекладача проявився у Віктора несподівано. В кінці 1980-х років уряд Ізраїлю запропонував йому роботу перекладача на процесі Івана Дем'янюка в Єрусалимі.
![](https://ukrainianjewishencounter.org/media/Radutzky-Victor_Demyanyuk_Sheftel._Crop.jpg)
З моменту встановлення дипломатичних відносин між Ізраїлем і незалежною Україною, Радуцький був незмінним синхронним перекладачем багатьох ізраїльських делегацій в Україні. На цій посаді він працював з президентами Ізраїлю Хаїмом Герцогом, Езером Вейцманом, Моше Кацавом, главами уряду Ізраїлю Іцхаком Рабином, Шимоном Пересом, Егудом Бараком, Аріелем Шароном, Егудом Ольмертом, Біньяміном Нетаніягу.
![](https://ukrainianjewishencounter.org/media/Photo-1.jpg)
Радуцький також перекладав усіх президентів України під час їх відвідин Ізраїлю. Він робив синхронні переклади під час візитів до Ізраїлю політичних та урядових делегацйї з України.
![](https://ukrainianjewishencounter.org/media/Radutsky_02.png)
Нагороджений Медаллю Зеєва Жаботинського за видатний внесок у справу культурного співробітництва народів Ізраїлю та України.
Директорка з комунікацій канадської організації «Українсько-Єврейська Зустріч» Наталія Федущак: «Для України смерть Віктора Радуцького - велика втрата. Його переклади українською мовою повернули в Україну двох її великих літературних синів - Агарона Аппельфельда та Амоса Оза. Це його подарунок нації. На особистому рівні я втратилa друга, людину, яка була пристрасною, енергійною та наповненою радістю, завжди працювала над наступним проектом. Години, проведені з Паном Віктором, здавались хвилинами. О, які розмови ми вели в Єрусалимі, Києві та Львові! Я досі не можу усвідомити його смерть».
Давид Шехтер, прес-секретар Єврейського Агентства "Сохнут": "Це велике горе! Ми познайомилися з Віктором в середині дев'яностих років під час поїздки прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина в Київ. Вітя був перекладачем ізраїльської делегації і я був вражений його знанням української мови ".
Професор Вольф Москович, член Ради директорів UJE, розповів, що Віктор Радуцький був його аспірантом в Єврейському університеті в Єрусалимі. «Він робив дисертацію по творчості Тараса Шевченка - по його «Псалмам Давидовим». Це був перший і поки єдиний випадок в історії академії Ізраїлю, коли дисертація була написана і захищена українською мовою», - підкреслив проф. Москович.
Задовго до проголошення незалежності України Москович і Радуцький були серед творців і учасників Асоціації українських досліджень Ізраїлю. Віктор публікувався в науковому збірнику «Євреї і слов'яни», який видавався Єврейським Університетом в Єрусалимі під редакцією проф. Московича.
«Для мене це дуже велика втрата - Віктор був моїм близьким другом. У нього був особливий гумор, характерний для багатьох вихідців з України - з напівпосмішкою, іронією, сумнівом. Абсолютно чудовий перекладач, у цій роботі Віктор був великий трудівник. Він завжди шукав найкращі варіанти перекладу, часто радився зі мною про це. Він завжди згадував рідний Київ і особливе українсько-єврейське середовище, в якій він жив там. Віктор ставився до України і до української літератури з щирою любов'ю», - сказав професор Вольф Москович.
![](https://ukrainianjewishencounter.org/media/Radutsky_03.png)
В рамках освітнього фестивалю Лімуд-2018 в Єрусалимі Віктор Радуцький виступив на сесії під егідою UJE. Видатний ізраїльський перекладач розповів про свої переклади з івриту на українську мову. Він поділився особистими спогадами про зустрічі з видатними письменниками Амосом Озом і Агароном Аппельфельдом, а також про українські мотиви в творчості Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Агнона, який народився в Бучачі. Ізраїльські учасники фестивалю з величезним інтересом слухали, як Радуцький барвисто розкриває грані та глибини івритської літератури крізь українську призму.
![](https://ukrainianjewishencounter.org/media/Photo-2.jpg)
У чернівецькому «Видавництві 21» у перекладі Віктора Радуцького та Івана Білика вийшла повість Агарона Аппельфельда «Катерина», а також роман Аппельфельда «Квіти пітьми» – у перекладі Віктора Радуцького та Оксани Пендерецької. Готується до друку книжка Амоса Оза «Повість про любов і темряву» - також у перекладі Радуцького та Пендерецької.
Літературним редактором «Катерини» та «Повісті про любов і темряву» є Роман Дзик. Робота над цими текстами дуже зблизили його з Віктором Радуцьким. «Мені складно прийняти цю жахливу звістку. Єдиною втіхою залишаються спогади про цю неймовірну людину, з якою мені випала щаслива нагода попрацювати разом. Віктор Радуцький був надзвичайно уважним і делікатним співрозмовником», - поділився Роман Дзик.
Віктор Радуцький будував «міст», за яким йшов двосторонній рух і взаємне культурне збагачення між Україною та Ізраїлем, між українським і єврейським народами. На цьому шляху нам всім буде його дуже не вистачати. Але залишилися книги в його перекладах, які і будуть пам'ятником цій талановитій людині і патріоту двох країн.
Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: UJE.