Між мовами і літературами: втрата для українсько-єврейського діалогу культур
Вночі на 15 березня 2021 року в Єрусалимі зупинилося серце перекладача, доктора філософії Віктора Радуцького. Останні 30 років івритська література Ізраїлю відкривалася для українців завдяки його професійним зусиллям та творчому натхненню.
Віктор Радуцький народився в Києві в 1937 році, закінчив Київський Політехнічний інститут. В 1976 році репатріювався до Ізраїлю. За фахом інженера-електроніка він продовжував працювати і тут, хоча українсько-єврейська тематика ніколи не залишала його.
Як науковий співробітник «Короткої єврейської енциклопедії», він підготував десятки статей про ізраїльську літературу, театр і кіно, про діячів ізраїльської культури. Став учасником міжнародних конгресів зі славістики й перекладу.
Радуцький розкрив в собі блискучий талант перекладача серйозної літератури. Амос Оз і Агарон Аппельфельд, Бен-Ціон Томер вперше були опубліковані українською завдяки перекладам Віктора Радуцького.
За його участі і допомоги з’явилася перша українська Антологія ізраїльської поезії. Віктор енциклопедічно знав літературу, поезію України та Ізраїлю, всіляко сприяв перекладам, культурному обміну між літераторами.
Талант синхронного перекладача проявився у Віктора несподівано. В кінці 1980-х років уряд Ізраїлю запропонував йому роботу перекладача на процесі Івана Дем'янюка в Єрусалимі.
З моменту встановлення дипломатичних відносин між Ізраїлем і незалежною Україною, Радуцький був незмінним синхронним перекладачем багатьох ізраїльських делегацій в Україні. На цій посаді він працював з президентами Ізраїлю Хаїмом Герцогом, Езером Вейцманом, Моше Кацавом, главами уряду Ізраїлю Іцхаком Рабином, Шимоном Пересом, Егудом Бараком, Аріелем Шароном, Егудом Ольмертом, Біньяміном Нетаніягу.
Радуцький також перекладав усіх президентів України під час їх відвідин Ізраїлю. Він робив синхронні переклади під час візитів до Ізраїлю політичних та урядових делегацйї з України.
Нагороджений Медаллю Зеєва Жаботинського за видатний внесок у справу культурного співробітництва народів Ізраїлю та України.
Директорка з комунікацій канадської організації «Українсько-Єврейська Зустріч» Наталія Федущак: «Для України смерть Віктора Радуцького - велика втрата. Його переклади українською мовою повернули в Україну двох її великих літературних синів - Агарона Аппельфельда та Амоса Оза. Це його подарунок нації. На особистому рівні я втратилa друга, людину, яка була пристрасною, енергійною та наповненою радістю, завжди працювала над наступним проектом. Години, проведені з Паном Віктором, здавались хвилинами. О, які розмови ми вели в Єрусалимі, Києві та Львові! Я досі не можу усвідомити його смерть».
Давид Шехтер, прес-секретар Єврейського Агентства "Сохнут": "Це велике горе! Ми познайомилися з Віктором в середині дев'яностих років під час поїздки прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина в Київ. Вітя був перекладачем ізраїльської делегації і я був вражений його знанням української мови ".
Професор Вольф Москович, член Ради директорів UJE, розповів, що Віктор Радуцький був його аспірантом в Єврейському університеті в Єрусалимі. «Він робив дисертацію по творчості Тараса Шевченка - по його «Псалмам Давидовим». Це був перший і поки єдиний випадок в історії академії Ізраїлю, коли дисертація була написана і захищена українською мовою», - підкреслив проф. Москович.
Задовго до проголошення незалежності України Москович і Радуцький були серед творців і учасників Асоціації українських досліджень Ізраїлю. Віктор публікувався в науковому збірнику «Євреї і слов'яни», який видавався Єврейським Університетом в Єрусалимі під редакцією проф. Московича.
«Для мене це дуже велика втрата - Віктор був моїм близьким другом. У нього був особливий гумор, характерний для багатьох вихідців з України - з напівпосмішкою, іронією, сумнівом. Абсолютно чудовий перекладач, у цій роботі Віктор був великий трудівник. Він завжди шукав найкращі варіанти перекладу, часто радився зі мною про це. Він завжди згадував рідний Київ і особливе українсько-єврейське середовище, в якій він жив там. Віктор ставився до України і до української літератури з щирою любов'ю», - сказав професор Вольф Москович.
В рамках освітнього фестивалю Лімуд-2018 в Єрусалимі Віктор Радуцький виступив на сесії під егідою UJE. Видатний ізраїльський перекладач розповів про свої переклади з івриту на українську мову. Він поділився особистими спогадами про зустрічі з видатними письменниками Амосом Озом і Агароном Аппельфельдом, а також про українські мотиви в творчості Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Агнона, який народився в Бучачі. Ізраїльські учасники фестивалю з величезним інтересом слухали, як Радуцький барвисто розкриває грані та глибини івритської літератури крізь українську призму.
У чернівецькому «Видавництві 21» у перекладі Віктора Радуцького та Івана Білика вийшла повість Агарона Аппельфельда «Катерина», а також роман Аппельфельда «Квіти пітьми» – у перекладі Віктора Радуцького та Оксани Пендерецької. Готується до друку книжка Амоса Оза «Повість про любов і темряву» - також у перекладі Радуцького та Пендерецької.
Літературним редактором «Катерини» та «Повісті про любов і темряву» є Роман Дзик. Робота над цими текстами дуже зблизили його з Віктором Радуцьким. «Мені складно прийняти цю жахливу звістку. Єдиною втіхою залишаються спогади про цю неймовірну людину, з якою мені випала щаслива нагода попрацювати разом. Віктор Радуцький був надзвичайно уважним і делікатним співрозмовником», - поділився Роман Дзик.
Віктор Радуцький будував «міст», за яким йшов двосторонній рух і взаємне культурне збагачення між Україною та Ізраїлем, між українським і єврейським народами. На цьому шляху нам всім буде його дуже не вистачати. Але залишилися книги в його перекладах, які і будуть пам'ятником цій талановитій людині і патріоту двох країн.
Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: UJE.
