Переможець Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» — книга «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» Йоханана Петровського-Штерна

Канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE) та ГО «Форум видавців» (Львів, Україна) з приємністю оголошують, що книга «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» Йоханана Петровського-Штерна, опублікована київським видавництвом «Критика» в 2018 році, стала переможцем другого року книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія»™.

Переможця оголошено під час церемонії відкриття 28 Львівського міжнародного BookForum'у,15 вересня 2021 року.

Книга досліджує єврейський внесок та інтеграцію з українською культурою через п’ятьох письменників та поетів єврейського походження, чия літературна діяльність охоплює 1880-ті-1990-ті роки. На відміну від їхніх східноєвропейських сучасників, які зневажали культуру України як другосортну, без громадянства та колоніальну, ці особи прийняли українську громаду, де домінували росіяни та радянці, включивши свої єврейські проблеми у свої україномовні твори.

Йоханан Петровський-Штерн — історик, літературознавець^, філолог, есеїст, перекладач, художник. Професор єврейської історії Північно-Західного університету, член-кореспондент Українського наукового інституту Гарвардського університету (2010). Почесний доктор НаУКМА (2013). Професор Українського Вільного Університету в Мюнхенi. Автор понад сотні статей та низки книг, включаючи нагороджену книгу «Штетл. Золота доба єврейського містечка».

«Ми були надзвичайно вражені якістю книг, поданих на премію «Зустріч» від українських видавництв, великих і малих, у категорії нон-фікшн нехудожня», — сказала Наталія Федущак, директор з комунікацій UJE. — Твори відображають широкий спектр тем, які досліджують українсько-єврейський досвід. Подані книги є важливим внеском у розуміння України як багатонаціональної держави, а також стосунків між українцями та євреями, зокрема».

Члени міжнародного журі прокоментували книжки, подані на здобуття Премії «Зустріч» 2021 року.

Микола Рябчук, голова журі (Україна)
«Зізнаюсь, я був приємно вражений і кількістю, і якістю книг, поданих на здобуття Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» у категорії нон-фікшн. До радості додавалося, правда, й трішечки гіркоти, бо ж як член журі цієї престижної нагороди я мав обов’язок із колегами вибрати до короткого списку з десяти гарних книжок [довгого списку] п’ятірку найкращих, а тоді ще й визначити з-поміж них одного-єдиного переможця. А це означає неприємний обов’язок відсіяти низку книжок, які по-своєму теж "найкращі".

Після тривалих дискусій ми таки отримали "чудову п’ятірку", хоч яким був болісним процес добору. Дві книжки в короткому списку — це спогади, ще три — наукові праці. Зіставляти ці два ґатунки "нон-фікшн" — справа складна; не менш складно, втім, порівнювати книжки й у межах одного жанрового ґатунку.

Сома Морґенштерн, "єврейсько-український письменник і журналіст", як його окреслює англомовна вікіпедія, опублікував більшість творів німецькою — мовою своєї університетської освіти (у Відні) та міжвоєнної літературної діяльності. Перед війною встиг емігрувати до США, де й розпочав свої мемуари, котрих, утім, так не завершив, тож побачили вони світ уже після його смерті. Зосереджені вони головним чином на дитячих та юнацьких роках, згадується там зокрема й навчання в українській школі на Поділлі на початку ХХ століття.

Шломо Адлер тим часом подає в мемуарах набагато травматичніший досвід людини, що чудом пережила Голокост і змогла врешті виїхати по війні через Польщу до Ізраїлю. За всієї відмінності цих двох мемуарних книжок та представленого у них досвіду їх об’єднує відкритість до світу, до "іншості", до подій і подробиць. Ні Адлер, ні Морґенштерн не уникають складних, суперечливих аспектів українсько-єврейських відносин у Західній Україні, та все ж наголошують більше на співжитті і співпраці, а не на суперечностях і конфронтації. Ці відносини не варто ідеалізувати, але й не слід демонізувати. Вони були насамперед міжлюдськими, а не "міжетнічними"; визначалися передусім особистими настановами і були в кожному конкретному випадку справою особистого вибору й особистої моральної відповідальності.

Що ж до наукових книжок, то серед них — піонерське дослідження понад столітньої історії єврейського театру в Україні, здійснене Іриною Мелешкіною. Праця охоплює лише події в підросійській та радянській Україні, не торкаючись театру на ідіш у Галичині, але робить це докладно і обґрунтовано, — від елементів театральності у традиційній єврейській культурі та появи аматорських труп на ідіш у ХІХ ст. до нетривалого розквіту єврейського культурного й зокрема театрально життя у 1920-х роках та його драматичного занепаду під тиском сталінської репресивної антисемітської політики.

Друга цікава праця, відібрана до короткого списку, — глибоке, засноване на багатих документальних джерелах дослідження Юрія Скіри, присвячене політиці і діяльності Греко-Католицької Церкви, зокрема ченців Студійського Уставу під час Голокосту. Хоч праця й не виказує виразної політичної тенденції — як це, зрештою, й має бути у наукових текстах, — вона закладає основи для глибшого розуміння тієї ролі, яку відіграла Церква та її ієрархи, зокрема митрополит Андрей Шептицький, у порятунку євреїв під час війни.

І нарешті ще один надзвичайно цікавий аспект українсько-єврейських відносин відкриваємо у монографії Йоханана Петровського-Штерна про п’ятьох єврейських письменників, що зробили досить таки нетиповий для свого часу і середовища вибір — на користь української мови й української культурної ідентичності на противагу панівній російській. Автор слушно називає цей вибір "антиімперським" — вибір на користь слабшого, приниженого й пригнобленого супроти сильнішого, панівного й престижнішого. Ці виняткові випадки, хоч і поодинокі, провістили якоюсь мірою політичний, а почасти й мовно-культурний вибір, зроблений єврейською меншиною в Україні після здобуття незалежності та помітно каталізований 2014 року потребою спільного захисту країни від російської агресії.

Традиційно етнічні меншини впродовж століть трималися, у найкращому разі, осторонь від українських національно-визвольних змагань, — на що, зрештою, були зрозумілі причини. Сьогодні часи взаємної недовіри й відчуження відходять, здається, в минуле. З одного боку, меншини дедалі послідовніше визнають Україну своєю основною або й єдиною батьківщиною, незаперечним об’єктом політичної лояльності. А з іншого боку, українці так само дедалі виразніше визнають — не лише розумово, а й емоційно, — що мають "своїх" (а не, як раніше, російських чи польських) євреїв, мають "своїх" росіян, "своїх" татар, і що всі вони, незалежно від етнічності, є політичними українцями.

Усі перелічені тут книжки із короткого (як і, зрештою, з довгого) списку роблять важливий внесок в інклюзивне усвідомлення українськості, допомагають адекватніше окреслити місце й роль української багатоетнічної нації у модерному світі».

Ліліана Гентош, членкиня журі (Україна)
«Я розглядала свою участь у журі як дуже відповідальну працю. Загалом, вибрати одну книгу як найкращу з десяти якісних та цікавих книг [довгого списку], серед котрих були мемуари, посібники, путівник та наукові монографії, видалося складним завданням. За спільним та одностайним рішенням журі переможцем стала книга «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності», автор Йоханан Петровський-Штерн.

Монографія проф. Петровського-Штерна демонструє дуже високу якість наукового дослідження. Автор досліджує феномен, котрий не був поширеним, радше маргінальним, а до появи його праці загалом не був артикульованим в науковому просторі як окрема важлива проблема. Через аналіз життєвого шляху та творчого доробку п’яти літераторів єврейського походження, котрі писали українською мовою, автор показує як такий вибір мав вплив на їхню власну ідентичність та став викликом домінуючому імперському дискурсу. Ця книга заслуговує на вирізнення тому, що розкриває дуже важливу сторінку українсько-єврейської спільної історії, особливо в такій важливій ділянці як література. Також на прикладі життя та творчості п’яти творчих особистостей демонструє як важливі дві культури, два народи один для другого та яким чином українсько-єврейське порозуміння має значення для побудови нашого майбутнього, адже в такому широкому та глобалізованому світі тільки взаємне розуміння, взаємна повага нашої відмінності допоможе зрозуміти іншого як відмінного, а не чужого. Тому на мою думку книга проф. Петровського-Штерн черпаючи приклади з минулого допомагає розуміти завдання майбутнього».

Марко Роберт Стех, член журі (Канада)
«Книжка Йоханана Петровського-Штерна «Анти-імперський вибір: Постання українсько-єврейської ідентичности» — це перша вагома спроба дослідження та наукового обґрунтування дуже складного й тонкого процесу зародження, становлення та кристалізації певного типу культурної ідентичности: українського єврея. Цей процес складний для опису й концептуалізації, бо чи не на всіх щаблях його еволюції він виринає, здавалося б, із суто індивідуальних специфічних виборів, схвалених однією людиною: даною творчою особистістю. А втім, водночас ці індивідуальні вибори певних культурних кодів і цінностей глибоко закорінені в загальні історико-суспільні контексти та й віддзеркалюють значно ширші процеси, які виходять далеко поза рамки приватного життя даного творця. З часом, індивідуальні вибори провідних творчих фігур радикально впливають на колективну свідомість усієї навколишньої спільноти. В багатогранній студії біографій і літературних досягнень п’яти українських письменників єврейського походження, чиї особисті життя та розгортання творчих талантів мали місце в різних історичних контекстах України насамперед ХХ ст., Йоханан Петровський-Штерн зумів дуже вдумливо розглянути оті складні, — особисті, а в цей же час і колективні, — виміри процесів формування анти-імперської українсько-єврейської ідентичности з кількох ключових перспектив та комплементарних точок зору. Ця монографія, написана на перетині низки академічних дисциплін, заклає надійні підвалини для майбутніх наукових студій цього складного й вагомого аспекту історії української культури.»

Наші історії неповні одна без одної
Заснована 2020 року, Українсько-єврейська літературна премія «Зустріч» присуджується щорічно за найвпливовіший твір художньої літератури та літератури нон-фікшн (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «Наші історії неповні одна без одної».

Суму премії буде поділено між автором і видавцем: 4000 євро і 2000 євро відповідно. Також присуджено чотири (4) заохочувальні премії по 250 євро кожна авторкам і авторам, які увійшли до короткого списку.

У 2021 році на участь у конкурсі надійшло 30 заявок від 20 українських видавців. До довгого списку потрапили 10 книжок, відтак 5 творів були включені до короткого списку.

Разом із книгою «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності», до короткого списку потрапили такі книжки:

«В інші часи. Юні літа у Східній Галичині», Сома Моргенштерн, 2019 р. «Видавництво-21», м. Чернівці

«Покликані: Монахи Студійського Уставу та Голокост», Юрій Скіра, 2019 р. Видавництво «Дух і Літера», м. Київ

«Мандрівні зорі в Україні. Сторінки історії єврейського театру», Ірина Мелешкіна, 2019 р. Видавництво «Дух і Літера», м. Київ  

«Вигнанець з раю: Одісея хлопчика з Болехова», Станіслав Адлєр, 2020 р. Видавництво «Каменяр», м. Львів