Українська тематика в доповідях на 18-му Всесвітньому конгресі юдаїки в Єрусалимі

Всесвітній конгрес юдаїки, що відбувається раз на чотири роки, цього разу пройшов в Єрусалимі 8–12 серпня 2022 року. Учасники з понад 40 країн виголосили на ньому понад 1700 доповідей. Українське представництво було серйозно обмежене через війну Росії проти України, яка не дала багатьом науковцям взяти участь. А проте в кількох важливих доповідях висвітлено українську історію та самобутність української культури й ідентичності.

Панельна дискусія UJE у день відкриття Конгресу під головуванням співдиректорки UJE Алті Родал зосередилася на тому, як історична й політична динаміка, зокрема вплив радянізації, формувала їдишську та українську літератури, театр і мистецтво в радянській Україні.

Тетяна Батанова, наукова співробітниця й виконувачка обов’язків завідувача відділу фонду юдаїки Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, розповіла про розквіт художніх перекладів — з української на їдиш і навпаки — у 1920–1930-х роках. Вона підкреслила взаємодію та внесок єврейської Культур-Ліги й українських письменників-авангардистів і перекладачів, використовуючи яскраві ілюстрації з багатої колекції їдишомовних книг і періодики Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського.

Мейгілл Фаулер, доцентка кафедри історії Університету Стетсона, штат Флорида, у своїй жвавій промові описала театральний ландшафт радянської України як модель багатоетнічної динаміки суспільства. Вона звернула увагу на чудові мережі зв’язків і взаємообмін між митцями різних етнічних груп у тісно пов’язаних між собою державних українських, російських, їдишських і польських театрах. Саме ця мережева інфраструктура дала вцілілим єврейським митцям змогу переконфігурувати своє мистецтво й кар’єру в повоєнний час й після закриття їдишських театрів в СРСР.

Сергій Кравцов, науковий співробітник Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі, дав слухачам поживу для роздумів, висвітливши політичну, культурну, літературну й мистецьку взаємодію між євреями та слов’янськими народами від середньовіччя до періоду після Другої світової війни. Розгляд цієї широкої теми був натхнений новим томом есеїв про єврейську історію та мистецтво на слов’янських землях (том 27 у серії «Євреї та слов’яни»). Видання також містить есеї про нещодавні проєкти, спрямовані на захист єврейської культурної спадщини й пам’яті.

Серед доповідей на інших сесіях Конгресу, присвячених українсько-єврейській тематиці, були такі: Євген Котляр «Модернізація культурної спадщини хасидизму: від дерев’яної синагоги в Тальному (Україна) до нової синагоги тальнівських хасидів в Єрусалимі»; Лада Москалець «Сільське єврейське населення передгір’я Карпат»; Алла Марченко «Місце паломництва хасидів у локальних фреймах пам’яті».

Як і в минулі роки, на цьогорічному Конгресі «Українсько-єврейська зустріч» також мала свій виставковий стенд.