Курилик Вільям (1927-1977) — один із найвідоміших і найпопулярніших художників Канади, який залишив по собі вагому спадщину картин і книг. Про нього зняли низку документальних фільмів, починаючи з десятихвилинної стрічки, знятої Канадською державною службою кінематографії 1967 року: https://www.nfb.ca/film/kurelek.
На роботи Курилика вплинули його українсько-канадське коріння, дитинство у преріях, боротьба з психічними захворюваннями та навернення до католицизму. Його картини передають особистий і сімейний досвід, а також певні аспекти культурної та громадської належності.
1959 року Курилик переїхав до Торонто, де він написав і проілюстрував низку дитячих книг, деякі з яких уже стали класикою. 1974 року він проілюстрував нове видання Вільяма Мітчелла «Хто бачив вітер». Він отримав нагороди за свої ілюстрації до книг «Зима хлопчика прерій» (1974) і «Літо хлопчика прерій» (1976). Його призначили членом Королівської канадської академії мистецтв, 1976 року він став членом Ордена Канади.
У контексті українсько-єврейської взаємодії у Канаді особливий інтерес являє особливо успішне та довготривале партнерство Курилика з його давнім посередником Авраамом Айзексом, описане Ярославом Баланом за наступним посиланням: Незвичайний канадський мистецький тандем: Вільям Курилик і Авраам Айзекс.
Інший приклад українсько-єврейського партнерства — серія малюнків Курилика, заохочена Ейбом Шварцом і представлена у книжці «Єврейське життя у Канаді». Ця книжка, опублікована Мелом Гертіґом в Альберті 1976 року, є плодом спільної праці Курилика й історика, журналіста та єврейського громадського активіста Авраама Арнольда. Добірку репродукцій та уривки з оповідей Курилика можна переглянути тут: Малюнки Курилика для книги «Єврейське життя в Канаді» з коментарями автора.
Прадіди і прабаби Курилика по материнській лінії (Гуцуляки і Федораки) емігрували до Канади з села Борівці на Буковині (нині — територія України) 1899 року, оселившись у центрально-східній частині провінції Альберта. Його батько Дмитро Курилик, який теж народився в Борівцях, емігрував до Канади 1923 року. 1970 та 1977 року Курилик відвідав Україну, у тому числі Борівці, та намалював там пейзажі з дитинства свого батька: село, його мешканців, людей і предмети. Після короткого місячного перебування там, він повернувся додому дуже хворим, але з шістьма завершеними картинами та багатьма ескізами. Вони вийшли у його останній книзі, «До села мого батька», яку було видано посмертно 1988 року.
Обкладинка книги Вільяма Курилика «До села мого батька» (видавництво «Tundra Books», 1988).
2001 року Алті Родал (співдиректор ініціативи «Українсько-єврейська зустріч» з 2008 року) також відвідала село Борівці, здійснивши таким чином подорож «повернення до коріння»: там народилися її батьки, а також померли її бабусі та дідусі й інші члени родини у липні 1941 року.
Борівці, 2001
Борівці, 2001
Авторське право і подяка
Ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» отримала дозвіл від розпорядників майна Курилика використовувати репродукції його картин із книги про єврейське життя у Канаді на своєму сайті та пересувній виставці (заплановано на 2015 рік).
Контактна особа: Девід Так, Wynick/Tuck Gallery, S27 - 401 Richmond Street West, Toronto, Ontario. M5V 3A8. ( [email protected])
За відтворення зображень дякуємо федерації UJA (United Jewish Appeal) Великого Торонто, яка є власником картин, що їх Курилик створив для книги «Єврейське життя у Канаді».
Контактна особа: Donna Bernardo-Ceriz, Ontario Jewish Archives, 4600 Bathurst Street, Toronto, Ontario M2R 3V2 ( [email protected] )
14 малюнків Курилика були сфотографовані Девідом Кауфманом, Sun-Street Inc. ( [email protected])
