Чому християнські, мусульманські та юдейські капелани Української армії зустрічалися у синагозі
У квітні 2026 року Центральна синагога України (київська синагога Бродського) зустрічала незвичайних гостей — велику групу християнських та мусульманських священиків. Це юдейський капелан Збройних Сил України Давид Мільман приймав офіцерів-капеланів ЗСУ, які завітали до синагоги для знайомства з єврейською традицією та життям громади.
Серед християнських капеланів були представники Православного, Греко-Католицького, Римо-Католицького та Протестантського духовенства.
Для гостей провели екскурсію синагогою, розповіли про основи єврейських законів та звичаїв, про молитви та свята, та як сьогодні живе єврейська громада в Україні під час війни.
«Такі зустрічі дуже важливі. Вони допомагають краще розуміти один одного, знімати зайві бар'єри та будувати справжню повагу між людьми різних традицій, які сьогодні разом служать Україні!» — наголосив за підсумками цієї зустрічі головний рабин України Моше Реувен Асман.
Окрему благодарність рабин Асман висловив юдейському капелану 7-го корпусу Десантно-Штурмових Військ України Якову Синякову за допомогу в організації цього візиту.
Військовий капелан Давид Мільман, який між поїздками до різних військових частин виступає з уроками Тори у Синагозі Бродської столиці України, розповів порталу UJE про цю зустріч та про будні релігійного єврея — капелана ЗСУ.
«Щоб зробити капелана зі звичайної людини, йому потрібно мати вищу (бажано богословську) освіту, а також закінчити спеціальні курси у Військовому інституті у Києві чи Львові. У рамках навчання передбачені лекції про різні релігії, у тому числі і про юдаїзм. Відвідування синагоги та зустріч із рабином входить до програми навчання українських капеланів», — повідомив Мільман.
За його словами, більшість гостей синагоги були студентами Військового інституту; хтось із них був уже на реальній війні, а хтось ще ні. Є концепція «капелан де факто» — коли людина починає виконувати обов'язки капелана, ще не маючи спеціальної підготовки. Особливо багато таких серед протестантів. Через деякий час армійської служби їх відправляють навчатися на капелана.
«Нашим гостям все дуже сподобалося. Так як це були священики різних конфесій, то переважно питання зводилися до особливостей богослужіння, побутових норм життя релігійних євреїв і так далі. Зустріч завершилася чаюванням та дегустацією кошерної піци та тістечок», — каже Мільман.
На його думку, помітно зріс рівень поінформованості українських командирів різних рівнів щодо того, хто такі євреї. Тому релігійні та побутові питання почало вирішувати трохи простіше.
Але реалії важкої війни, яка триває вже п'ятий рік, ускладнюють роботу і для капеланів.
«Стало важче переміщати солдатів-євреїв для служби в ті місця, де поряд є єврейські громади, а отже, для нього є можливість хоч іноді відвідувати синагогу. Раніше це можна було зробити за кілька тижнів, тепер треба чекати кілька місяців», — каже Мільман.
За його оцінкою, кількість загиблих та поранених солдатів-євреїв за 2025-й – першу половину 2026 року, на жаль, більша, ніж у попередні роки війни. Хоча точної статистики немає, і капелан ґрунтується на особистих контактах.
Деяких загиблих євреїв ховають на загальних цвинтарях, бо їхні родичі чомусь побоюються втратити грошові виплати, хоча немає жодного зв'язку між виплатами, місцем та релігійним обрядом поховання.
«Особливо це стосується мішаних сімей. У мене було щонайменше вісім відмов [у єврейському похованні — Ш.Б.]. Коли ховали одного такого солдата-єврея, його дружина хотіла поховати за християнським обрядом, а мати — за юдейським обрядом. У результаті вийшов неприродний «салат», і добре, хоч священик виявився розуміючим і тактовним у такій ситуації», — зазначає Давид Мільман.
«Дуже ускладнилося ввезення гуманітарної допомоги. Після кількох скандалів з випадками продажу гуманітарної допомоги, за багатьма найменуваннями стало можливим лише пряме ввезення. Тобто допомога має йти виключно кінцевому отримувачу. Наприклад, машина їде безпосередньо до солдата Рабіновича, оптичний приціл до солдата Абрамовича і таке інше. Але у випадку з ліками це зробити практично неможливо, як і з медичним обладнанням та бронежилетами. Більше паперів, більше перевірок і, як наслідок, менше охочих цим займатися. Додайте до цього втому і охолодження сторони, що відправляє», — ділиться своїми враженнями Мільман.
Гуманітарну допомогу солдатам-євреям ЗСУ надають не лише єврейські організації США, ЄС та Ізраїлю, а й закордонні протестантські організації.
Серед присланого — як предмети єврейської релігії (тфіліни, таліти, кошерна їжа, юдейські книги та молитовники), так і генератори, системи водоочищення, бронежилети, тактичне обмундирування та зарядні пристрої.
«Ми завжди намагаємося надавати допомогу не лише солдатам-євреям, а й їхнім бойовим побратимам-неєвреям у тому самому підрозділі», — каже військовий капелан Давид Мільман.
Він також підкреслив, що надруковані в кишеньковому форматі книжечки Псалмів українською («Тегілім» івритом) дуже популярні як серед солдатів-християн, так і серед євреїв.
Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: із приватного архіву Давида Мільмана.
