Дослідження: українці готові приймати євреїв ближче, ніж поляків, американців та канадців
У квітні 2026 року було оприлюднено підсумки цікавого соціологічного опитування, підготовлені президентом Київського Міжнародного інституту соціології (КМІС) д-ром Володимиром Паніотто.
Це були результати всеукраїнського опитування наприкінці 2025 року щодо ставлення до тих чи інших етнічних груп за шкалою соціальної дистанції Богардуса. Методом телефонних інтерв'ю на основі випадкової вибірки у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія) було опитано 1008 респондентів.
Запитання будувалися за такою схемою: «Ви згодні допустити представників цієї етнічної групи:
- Як членів своєї сім'ї — 1
- Як близьких друзів — 2
- Як сусідів —3
- Як колег по роботі — 4
- Як мешканців України —5
- Як гостей України — 6
- Ви б не пускали їх до України — 7».
Отже, чим більше показники наближаються до цифри 7, тим більше зростає дистанція, неприйняття і відторгнення даної етнічної групи. Чим менша цифра, тим відношення до цього етносу краще, та зростає готовність прийняти людей цього етносу у своєму ближньому колі.
Підсумки опитування показали, що найнижча соціальна дистанція в Україні і, таким чином, найбільший ступінь «прийняття та симпатії», зрозуміло, є до україномовних українців і до російськомовних українців.
Але на третьому місці опинилися євреї — жителі України!
Причому це сталося вперше за більш як 30-річну історію таких соціологічних вимірів в Україні.
Дистанція до євреїв (тобто ступінь їх прийняття як своїх і готовність включати їх у своє найближче оточення «сім'я-друзі-робота») виявилася навіть меншою, ніж дистанція до американців. Далі за шкалою йдуть канадці та німці.
Найбільша соціальна дистанція, яка говорить про відштовхування та неприйняття, зберігається після чотирьох років війни у відношенні до росіян — жителів Росії, а також до білорусів — жителів Білорусі та українців — жителів Росії.
Ось деякі точні цифри:
- євреї — жителі України: дистанція 3.9 у 2025 році (збільшення дистанції на 0.1 порівняно з 2022 роком);
- поляки: 4.1 (сильне та помітне збільшення дистанції на 1.1 порівняно з 2022 роком);
- американці: 4.1 (посилення дистанції на 0.4 проти 2022 року).
Київський Міжнародний інститут соціології також наводить дані з індексами соціальної дистанції до євреїв за попередні десятиліття.
Ці цифри показують дві тенденції:
- з одного боку, за опитуваннями 1994 та 2013 років, ставлення до євреїв завжди мало «хороші» індекси, які говорять про високий ступінь прийняття євреїв в українському суспільстві;
- з іншого боку, навіть таке позитивне ставлення покращало ще більше з 2013 по 2025 роки.
У цифрах це виглядає як скорочення соціальної дистанції до євреїв з індексу 4.24 у 2013 році до індексу 3.92 у 2025 році.
Таким чином, євреї України за рівнем їхнього прийняття в українському суспільстві перемістилися з шостого на третє місце серед інших етносів.
Президент КМІС д-р Володимир Паніотто, коментуючи підсумки цього опитування, зазначив, що «рівень ксенофобії в Україні не високий, але й не дуже низький». На думку цього вченого, рівень ксенофобії в Україні знаходиться загалом посередині між відкритістю та національною відокремленістю.
Якщо індекс ксенофобії в Україні (середня соціальна відстань на шкалі Богардуса) за даними цього опитування знаходиться на рівні 4.29, то «єврейський показник» на рівні 3.92 знаходиться помітно нижчим за середній рівень ксенофобії.
А це ще раз говорить про те, що ставлення до євреїв в Україні та ступінь їхнього «прийняття» українським суспільством на індивідуальному рівні помітно краще, ніж до інших етнічних груп.
Лінк на повні результати дослідження КМІС:
https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1603&page=1
За підсумками цього дослідження я звернувся з питаннями до д-ра Володимира Паніотто, професора Національного університету «Київо-Могилянська академія» та президента Київського Міжнародного Інституту соціології.
Шимон Бріман: За даними опитування та на основі ваших опитувань попередніх років, з 1994 по 2025 роки всередині українського суспільства відбулося «переміщення» євреїв — мешканців України на третє місце за ступенем їхнього прийняття серед решти етносів. Чи можна сказати, що за більш як 30 років усередині українського суспільство відбулося позитивне зрушення у прийнятті євреїв як своїх, близьких?
Володимир Паніотто: Так, можна говорити про позитивне довгострокове зрушення. Власне, на початку 1990-х соціальна дистанція до євреїв теж була невисокою, але далі вона зросла через підвищення рівня бідності (разом із підвищенням рівня ксенофобії до інших етнічних груп).
Крім того, з 2000 до 2006 років активно діяла Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП), що фінансується ззовні, що випускала і поширювала величезну кількість антисемітських матеріалів. Після припинення антисемітської діяльності МАУП ситуація покращала.
За шкалою соціальної дистанції (Богардуса) менше значення означає меншу дистанцію та найкраще ставлення. Зокрема, зниження з 4,24 у 2013 році до 3,92 у 2025 році — це рух у бік більшої близькості. Крім того, перехід із 5-го на 3-е місце показує відносне покращення позиції євреїв серед інших груп. Загалом значення нижче 4 балів зазвичай означають досить близьке сприйняття групи як «своєї».
Шимон Бріман: Чи кажуть ці цифри про те, що всередині українського суспільства антисемітизм як неприйняття євреїв та негативне ставлення до євреїв не мають «масового успіху»?
Володимир Паніотто: Так, ці дані дозволяють стверджувати, що антисемітизм не є масовим явищем. Значення індексу близько 3,9 і місце в топ-3 поблизу означають, що євреї входять до числа найбільш прийнятних груп.
Для порівняння: групи з виражено негативним ставленням зазвичай мають значно вищі значення дистанції (4,5–6 і вище). Це підтверджує, що масового неприйняття немає. Це підтверджується результатами системного моніторингу, який багато років здійснювали єврейські організації: рівень антисемітських інцидентів в Україні відносно низький. Йдеться про десятки випадків на рік, причому фізичне насильство відбувається вкрай рідко або взагалі відсутнє.
Для порівняння, у Франція щорічно фіксується понад півтори тисячі таких інцидентів, значна частина яких включає напади на людей, а в Німеччині їх кількість досягає кількох тисяч на рік із різким зростанням останнім часом.
Важливо, що в Україні навіть за наявності певних упереджень вони рідко переходять у насильницькі дії, тоді як у багатьох країнах Західної Європи спостерігається вищий рівень агресивних проявів.
Шимон Бріман: Чи можна припустити, що такий високий рівень прийняття євреїв «як своїх та близьких» позначився, зокрема, й у готовності голосувати за кандидата в президенти єврейського походження у 2019 році? Що єврейське коріння Зеленського не стало для маси виборців відразливим чинником.
Володимир Паніотто: Так, такий зв'язок виглядає обґрунтованим. Перемога Володимира Зеленського у 2019 році із результатом близько 73% у другому турі показує, що його походження не стало бар'єром.
Однак мені здається, що ситуація складніша і тут проявляється так званий «парадокс Лап'єра», коли реальна поведінка не відповідає деяким стереотипним висловлюванням.
У 2018 році ми провели опитування населення України і поставили питання, яке аналогічне багаторічним опитуванням Геллапа. «Якби партія, якій Ви довіряєте, висунула кандидатом у президенти безумовно добре кваліфікованого кандидата жінку/єврея/чорношкірого політика. Чи проголосували б Ви за такого кандидата?
Так ось, в Україні лише 36% сказали, що проголосували б за єврея, тоді як на реальних виборах проголосувало 73%.
Можливо, що українці продовжують використовувати деякі стереотипи при відповідях на прямі питання про євреїв і не завжди усвідомлюють, що реально зараз євреї є однією з найближчих для них груп.
Це узгоджується з даними соціальної дистанції: за значень близько 3,9 група сприймається як «своя», і походження практично не впливає на електоральний вибір.
Шимон Бріман: У 2022-2023 роках, на першому етапі війни, пропаганда РФ намагалася використати розпалювання антисемітизму для дестабілізації всередині України; тоді в Москві наголошували на єврейському корінні президента України і транслювали меседж "не будуть українські козаки підкорятися єврею" — але в результаті ця пропаганда не дала результатів. Чи можна сказати, що ця невдача антисемітської пропаганди з Росії була викликана в тому числі чи головним чином тим, що всередині українського суспільства підкреслення єврейського походження не є «компроматом» на людину?
Володимир Паніотто: Так, багато в чому це так. За рівня соціальної дистанції близько 3,9 єврейське походження не сприймається як негативна характеристика. Тому такі меседжі не знаходять відгуку. Понад те, за умов війни суспільство консолідується навколо громадянської ідентичності, а чи не етнічних відмінностей, що додатково знижує ефективність подібних спроб.
Шимон Бріман: Чи впливає на позитивний рейтинг єврейських мешканців України в очах українського населення фактор симпатії чи позитивного ставлення українців до Ізраїлю? Я пам'ятаю підсумки опитування КМІС у грудні 2023 року, за якими 69% українців підтримали Ізраїль у війні проти ХАМАСу у Газі. Тобто, чи є хороше ставлення українців до Ізраїлю, що бореться проти восі зла, тим чинником, який позитивно впливає на «рейтинг» євреїв усередині України?
Володимир Паніотто: Безперечно є. Вже після 2014 року, після захоплення Росією Криму та розв'язання війни на Донбасі Ізраїль все частіше згадувався в медіа як приклад для наслідування як держава, яка успішно протистоїть більш численному супротивникові. А після 2022 року Ізраїль став країною, яка бореться проти Ірану, вірного союзника Росії.
Щоночі, включаючи сьогоднішню, росіяни обстрілюють Україну зробленими в Ірані або за іранськими технологіями «шахедами». Однак цей фактор, ймовірно, відіграє додаткову роль, адже невисока соціальна дистанція була й до війни з Росією.
Ключовими залишаються внутрішні чинники — довгострокове зниження соціальної дистанції, зростання толерантності та посилення загальної громадянської ідентичності.
Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: Приватний архів д-ра Володимира Паніотто.
