Джанет Собель (1893-1968)

Джанет Собель, уроджена як Дженні Леховська, — одна із найяскравіших американських художниць ХХ століття, що заснувала, а відтак і працювала у техніці дріпінгу. Вважається також «бабусею американського абстрактного експресіонізму». Народилася 1893 року в околиці міста Дніпра. Походила з єврейської родини. Власне, її батько Барух, загинув під час одного із єврейських погромів. Невдовзі, у 1908 році, це спонукало її матір, Фанні Кінчук, полишити рідні місця і втекти від потенційних переслідувань разом із дітьми до США. Родина замешкала в тогочасному Брукліні.

Джанет вийшла заміж, коли їй виповнилося 16 років. Її чоловіком став український єврей Макс Собель (Цибульський), який займався ювелірною справою. У шлюбі народилося п’ятеро дітей, то ж побут та родинні справи були на плечах Джанет. Її талант до малювання проявився у вже зрілому віці. Собель почала малювати у 1937 р., коли їй виповнилося 44 роки. До того, вона не відвідувала художніх шкіл чи інших мистецьких вишколів. З огляду на це, її стиль був вільний від будь-яких формальностей щодо технік чи матеріалів. Її перші спроби — це яскраві приклади наївного мистецтва або примітивізму, що характерно для митців, які не мали відповідної художньої освіти.

У творчості Джанет Собель можна відслідкувати її досвід дитинства, зокрема прожитого в Україні: вона часто зображала квіткові мотиви, елементи народного мистецтва, єврейський побут і традиції.

Джанет стала зачинателькою техніки дріпінгу, яку згодом підхопив і в якій активно працював відомий американський художник Джексон Поллок. Джанет Собель використовувала скляні піпетки, наливала туди фарби й розбризкувала на картині, що слугувало створенням тоненьких ліній. Її робота «Молочний шлях» (1945 року) є однією з найбільш відомих, а також є яскравим прикладом результату її експериментів з різноманітними малярськими техніками.

У 1944 році відбулася перша персональна виставка Джанет Собель у галереї Puma, що на 57-й вулиці. Художниця ставала більш видимішою та впізнаваною у мистецькому світі Нью-Йорка. У той час її запримітила Пеґґі Ґуґґенгайм, одна з найвідоміших тогочасних колекціонерок. Завдяки цьому знайомству у 1945 році роботи Джанет Собель були внесені до виставки «Жінки» у галереї The Art of This Century 1945 року. Наступний 1946 приніс персональну виставку Джанет у цій же галереї.

Сол, син Джанет Собель, став фактично тим, хто просував талант матері: він студіював мистецтво, що свого часу сталу поштовхом для Джанет самій спробувати свій хист до малювання. У своїх перших роботах вона часто зображувала квіткові мотиви, що мали коріння в українському народному мистецтві.

Творчий розвиток і злет Джанет Собель був певною мірою перерваний у 1946 році: її чоловік у зв’язку зі своєю роботою перевіз сім’ю до штату Нью-Джерсі. Це стало причиною відірваності Джанет від активного мистецького середовища. Наступні двадцять років Джанет прожила у забутті, й померла 1968 році.

В Україні ім’я Джанет Собель зазвучало повноцінно у 2023 році з виходом українського перекладу книги «Книга Джанет Собель. Війна», що побачило світ у видавництві «Родовід».

Провідна українська кураторка, арт-критикиня Аліса Ложкіна у своєму есеї згадує про Джанет Собель наступне: «Наприкінці 1960-х років автор біографічної розвідки про Джексона Поллока авторитетний мистецтвознавець та куратор, що лише починав свою багаторічну співпрацю з музеєм МоМА, Вільям Рубін назвав твори Джанет Собель джерелом натхнення для експериментів Поллока в техніці drip painting. Дві роботи художниці потрапили до колекції MoMA, але, на жаль, на цьому визнання мистецьким світом унікальної авторки закінчилося. Протягом останніх десятиліть ім’я Собель стало потроху повертатися до поля зору фахівців, утім, лише сьогодні, через більше ніж п’ятдесят років після смерті художниці, приходить час повномасштабного переосмислення її спадку в контексті перегляду патріархальної версії історії американського модернізму та мистецтва ХХ ст. загалом».