Українські Праведники народів світу: Маріуполь та Херсон

Ми продовжуємо цикл публікацій, присвячених українським Праведникам народів світу, рятівникам євреїв, з міст, що постраждали від російської навали. 

Маріуполь
Маріуполь став одним із сучасних синонімів трагедії та жорстокості з винищення майже цілого міста. Засноване у XVIII сторіччі місто на Донбасі. Населення в останні роки становило майже півмільйона осіб. Велика частина його стала примарою, зруйнована російською армією навесні 2022 року. Серед потерпілих — багато євреїв, зокрема релігійна єврейська громада, члени якої на чолі з рабином, посланцем Любавицького Ребе Менахемом Коеном зараз знайшли прихисток у різних містах і країнах по всьому світу.

Згідно з порталом Меморіального центру історії Голокосту «Яд Вашем», відомо про 30 Праведників народів світу, що рятували євреїв у Маріуполі. Одна з Праведниць світу, що народилися у Маріуполі — Анастасія Фоміна.

Вона втікала від Голодомору на Донбасі до Києва. Це була неосвічена проста жінка, дуже порядна. У Києві їй рекомендували родину Каців, в якій були дві маленькі дитини, проте матір померла. Анастасія Фоміна стала працювати в родині Каців нянею.

Восени 1941 року Анастасія Фоміна з трирічним Цезарем Кацем не змогла евакуюватися з української столиці. Вони повернулися у свою квартиру на вулиці Костельній.

«Потяг з евакуацією зупинився біля Ніжина та дуже довго стояв, тому що пропускав евакуйоване обладнання з заводів. У багатьох людей навіть закінчився провіант, тож багато хто встигав поїхати до Києва по продукти й повернутися до потяга. Моя бабуся також сказала няні поїхати по харчі до Києва, бо в Каців закінчувалися продукти. Няня поїхала до Києва та взяла з собою маленького Цезаря», — розповідав Цезар Кац, друге ім'я — Василь Михайловський.

За його розповіддю, 28 вересня додому повернувся батько, військовий, якого заарештували, й більше його не бачили. Двірничка наказала зранку 29 вересня вести маленького Цезаря до Бабиного Яру. Настя взяла з собою паспорт, у якому зазначалося, що вона українка.

Хтось з оточення підняв їх і випустив з ходи до Бабиного яру, відомого як Марш смерті.

Ось що оповідає про подвиг Анастасії сайт Меморіального центру історії Голокосту «Яд Вашем»: «При наближенні до Бабиного Яру жінка почула постріли й зрозуміла, що там вбивають євреїв. Вона схопила хлопчика й втекла. Разом вони кілька днів тинялися вулицями міста, заходячи до друзів і ночуючи в руїнах зруйнованих бомбардуваннями будинків. І ось одного разу Анастасія почула про новий дитячий будинок. Вона відвела туди Цезаря, повісила записку з ім'ям Вася Фомін, зателефонувала в дзвінок і зникла». У  дитячому будинку маленького Цезаря рятувала Ніна Гудкова, про яку ми розкажемо в наступних текстах.

Після війни завдяки контакту з Анастасією родина Каців змогла знайти Цезаря.

Друга історія про Праведників з Маріуполя — про родину Олейниченків.

Як розповідає портал «Яд Вашем», Поліна Олейниченко, її чоловік Акім та двоє їхніх дорослих дітей, Віктор і Валентина, проживали в Маріуполі.

«Поліна була швачкою, Акім із Віктором працювали на заводі, а Валентина навчалася у школі.

24 жовтня 1941 року одна з клієнток Поліни, єврейка, яка була одружена з українцем, привела до будинку Олейниченків свого восьмирічного племінника Веніаміна Борисковського.

За кілька днів до цього, 20 жовтня, Веніаміна разом із його батьками та більшістю маріупольських євреїв відправили до селища Агробаза на околиці міста на розстріл. Під час пострілу Веніамін впав у розстрільний рів і знепритомнів. Хлопчик прийшов до тями тієї ж ночі, і попри поранення в ногу і в плече йому вдалося вибратися з ями. До ранку він дістався дому своєї тітки, і та відвела його до родини Олейниченків. Ті погодилися сховати єврейського хлопчика у своїй оселі й сказали сусідам, що це їхній родич. Незабаром Поліні вдалося добути для Веніаміна свідоцтво про народження, виписане на українське ім'я, проте вона, як і раніше, не дозволяла йому гуляти вулицями, і як тільки починалася облава, хлопчика ховали під соломою у дворі. Взимку, коли на подвір'ї стало надто холодно, Олейниченки спорудили для дитини притулок усередині старого піаніно, де він ховався щоразу, коли до хати приходили чужі. Протягом усього перебування Веніаміна в будинку сім'ї Олейниченків, ті не залишали його на самоті навіть на один день, і переважно час із ним проводили Валентина й Віктор».

У 2021 році один з друзів проєкту «Слово Праведника», український бізнесмен В'ячеслав Черняхівський, побачив на інтернет-аукціоні медалі та грамоту «Яд Вашем» на ім’я Праведників Олейниченків та архів документів — родинних фотографій. Ми не знаємо, чому було прийнято рішення продавати ці речі, як вони потрапили до продавця і чи є він членом родини Праведників. Проте «Слово Праведника» звернулося до громадськості по допомогу у викупі медалей та грамот «Яд Вашем». Інвестиційний банкір, що мешкає в Австралії та працює з Україною, Сергій Будкін, та генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова викупили артефакти. «До подвигів праведників потрібно ставитися з повагою та шанувати. Ми не повинні забувати обличчя героїв і що вони зробили. Медалі — це не річ, це вчинок. Зараз ми бачимо, як агресор підтасовує історію та факти й те, що ми говорили “Never again” знову повернулося», — каже Роза Тапанова. Тепер фотографії, медалі та дипломи Праведників Олейниченків зберігаються у Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр».

Херсон
2 березня 2022 року українське місто Херсон, у якому мешкає понад 270 тисяч людей, окупували війська Російської Федерації, які наступали з Кримського півострова. Коли я пишу цей текст, на початку вересня 2022 року, на Херсонщині йдуть найзапекліші з кінця лютого 2022 року бої.  Українська армія героїчно протистоїть російській навалі, відвойовуючи свої землі.

Згідно з даними Єврейської конфедерації України та «Яд Вашем», усього 17 Праведників світу мешкали на Херсонщині.

Однією з останніх херсонських Праведниць світу, що лишалися з нами на початок 2022 року, є Марія Прутська.

Вона разом з мамою Катериною врятувала двох єврейських хлопчиків, Олега та Владислава Плоткіних. Згідно зі свідченнями пані Марії, мама врятованих дітей товаришувала з Катериною Прутською. Одного разу на початку окупації власівці, бійці так званої Російської визвольної армії, побачили цих двох єврейських хлопчиків у дворі та привели з собою двох німецьких молодих офіцерів. Власівці показували пальцями на хлопчиків та говорили, що то єврейські діти, щоб офіцери їх повбивали. Німці подивилися та пішли, нічого не зробивши.

Мама хлопців бачила усю сцену й ледве не збожеволіла, тож звернулася по допомогу. Катерина та Марія переховували й годували хлопців усю війну. Одразу після війни з фронту повернувся батько й приїхав по них.

Проєкт «Слово Праведника» та інші благодійні організації підтримували контакт з пані Марією останні роки. Вона жила на самоті, бо поховала дорослу дочку декілька років тому. Їй допомагав племінник, що мешкав поблизу. Марія завжди цікавилася тим, як в Україні шанують пам'ять загиблих євреїв, та розповідала про те, як відвідувала колись Бабин Яр, і просила тримати її у курсі усіх новин.

24-25 лютого 2022 року одночасно декілька ізраїльських організацій, у тому числі «From the Depths» Джонні Денієлса й посольство держави Ізраїль, запросили Марію Прутську до евакуації в Польщу або Ізраїль. Проте вона відмовилася. Останні роки вона майже не могла сама ходити без інвалідного знаряддя, і хоча їй були готові допомогти з переїздом, дорога для жінки, які було за 90 років, — це важке випробування. Я останній раз розмовляла з Марією 25 лютого 2022 року.

2 березня росіяни окупували Херсон, і на початку березня 2022 року контакт з пані Марією був втрачений. Юлія Голденберг, голова фонду «Заради тебе», який підтримує Праведників світу, оповідає: «Жахливо усвідомлювати, що ця війна не обминула нікого. Наш фонд “Заради тебе” опікується праведниками, які живуть у різних куточках України, вже багато років. Зайве казати, що наша допомога й турбота зараз їм особливо потрібні, тому ми робимо все можливе, щоб підтримати їх, але в нас немає такої можливості на тимчасово окупованих територіях. Так, одна з Праведниць світу, якою ми опікувалися завжди, мешкає в Херсонській області. З початком окупації в нас немає з нею зв’язку, і ми не можемо відправити їй ані ліки, ані харчові продукти, ані мийні засоби. Серце крається, коли думаємо про те, що вона переживає зараз та в яких умовах перебуває. Ми зовсім безпорадні в цій ситуації й нічого не можемо вдіяти.

Залишається сподіватися, що там є небайдужі сусіди, які підтримують стареньку, котра 80 років тому, ризикуючи собою, надавала допомогу іншим.

Здавалося б Праведники, яким 90+, які вже пережили страшну війну, мали б жити гідно у любові. Але з’явилися “визволителі”».

Наразі ми маємо уривчасті відомості про пані Марію; є надія, що вона жива.

Маргарита Ормоцадзе
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.

Всі фотографії: «Слово Праведника» та домашні архіви родин Праведників народів Світу.

Читайте пов'язані статті:
Вулиця Праведних: як українські міста вшановують Праведників народів Світу

Вулиця Праведних: як українські міста вшановують Праведників народів світу (частина 2)

Українські Праведники народів світу та війна: як агресор намагається стерти історію

Українські Праведники: Івано-Франківськ