Такер Карлсон і Україна: Спроба перекреслити досягнення Рейгана

Важко пояснити впливову антиукраїнську позицію Карлсона, його проросійську позицію та підхвалювання Росії.

Первісно опубліковано англійською мовою @The American Spectator

Адріан Каратницький

Війна Росії проти України скоро перетне річний рубіж. За цей час російська держава, яка розв’язала цю війну, жодного американського оглядача не сприймала так добре, як Такера Карлсона (Tucker Carlson). Його коментарі про Україну, Росію, «слабкість» Джо Байдена й навіть гендерну політику широко транслюють та обговорюють російські ЗМІ, більшість з яких належить державі, а під державним контролем перебувають всі. В Карлсона є навіть власний дубльований російською YouTube-канал «Такер Карлсон на русском», який має майже мільйон підписників і пов’язаний з телевізійною станцією в Ханти-Мансійському окрузі. За збігом обставин канал був запущений 26 лютого, через два дні після того, як Росія розпочала повномасштабну війну проти України.

Не дивно, що російський істеблішмент любить Такера, який стверджує, що путінська Росія не є ані ворогом, ані загрозою для Сполучених Штатів, і постійно повторює кремлівську пропаганду, поширюючи напівправду, дезінформацію та відверту брехню, описуючи Україну як безнадійно корумповану тиранію. 11 січня Карлсон зробив абсолютно безпідставну заяву про те, що десятки мільярдів допомоги США, які отримала Україна, пішли «Зеленському та його дружині».

Важко пояснити впливову антиукраїнську позицію Карлсона та періодичне підхвалювання Росії з його боку. Одна справа (хибно) стверджувати, що криваві заходи Росії щодо примусового відродження СРСР становлять незначний стратегічний інтерес для США. Зовсім інша річ — підкріплювати свою позицію неправдивими твердженнями про те, що Україна — це тиранія, якою править корумпована еліта і яка через це нібито не варта нашої підтримки.

Надання допомоги й заспокоєння російських пропагандистів — немалозначна справа. Однак набагато вагоміший вплив Карлсона на США. 23 січня він розкритикував конгресмена-республіканця Майкла МакКола і сенатора Ліндсі Грема за послідовну підтримку України. 27 січня його мішенню став Майк Помпео. І це лише останні в часі напади на тих консерваторів, що, як і колега Карлсона з Fox News Шон Генніті, підтримують Україну в її боротьбі проти агресії Путіна. Шквал критики від Карлсона мав величезний ефект. В одному репортажі цитується неназваний депутат від Республіканської партії, який каже, що «республіканці, які виступають проти допомоги Україні, відчувають ефект “Такера Карлсона”». За словами законодавця, який боїться виступати проти ведучого з огляду на його широкий вплив і лояльну аудиторію, Карлсон «слухає російську дезінформацію. І створює нам проблеми в наших округах».

Тому важливо поглянути на твердження Карлсона, які він найбільш детально пояснив у своїй колонці від 7 грудня на Fox News під назвою «Правда про українського президента Зеленського». Якщо їх не заперечити, ці твердження й надалі підриватимуть підтримку України, що перебуває у стані війні, серед республіканських законодавців та виборців.

Твердження перше: Зеленський — корумпований диктатор
Карлсон стверджує, що «Зеленський не зацікавлений у свободі та демократії. Насправді Зеленський набагато ближчий до Леніна, ніж до Джорджа Вашингтона. Він диктатор. Він небезпечний авторитарист, який витратив сто мільярдів доларів податків американців на створення однопартійної поліційної держави в Україні. І це не перебільшення».

Карлсон помиляється. Україну очолює демократично обраний і демократично підзвітний лідер, який знає, що відданість його нації свободі та демократії така ж сильна, як і її бойовий дух. Росія була під владою Путіна протягом 25 років із 31 (20 з них він обіймав посаду президента), тоді як в Україні за цей період обрано шість президентів і відбулося п’ять ротацій влади. Партія Путіна «Єдина Росія» утримувала більшість протягом останніх 20 років, тоді як Україна лише двічі за свою історію незалежності мала парламентську більшість, контрольовану однією партією.

Зеленський не може бути тираном через один факт, який Карлсон воліє ігнорувати: український народ волелюбний, і він неодноразово довів це в наш час. У 1989–1991 роках сотні тисяч українців вийшли на марші й протести, допомагаючи зруйнувати радянську імперію. У 2004 році величезні маси протестувальників витримали зимову погоду в Києві, щоб домогтися скасування результатів сфальсифікованих виборів. У 2014 році українці стояли на своєму, щоб гарантувати, що країна не потрапить під російське панування, навіть коли майже сотню їхніх побратимів вбили урядові снайпери. А у 2022 році мільйони українців мобілізувалися як громадські волонтери, бійці-добровольці й професійні військові та мужньо дали відсіч армії, яку вважали однією з найпотужніших у світі.

Звичайно, Зеленський має більше влади, ніж попередні українські президенти. Тільки не тому, що він тиран, а тому, що його особиста популярність і демократичний мандат дали потужну більшість у парламенті. Така влада поширена в багатьох демократичних країнах. У 1930-х роках Рузвельт і демократи контролювали близько 70 % Сенату США і три четверті місць у Палаті представників. Ліндон Б. Джонсон мав майже дві третини голосів у Палаті представників і Сенаті після виборів 1964 року. А в Британії Маргарет Тетчер отримала переважну більшість, що дозволило їй втілити амбітну програму вільного ринку. Це не ознаки тиранії, а радше підтвердження громадської волі.

Зеленський не тільки не є тираном — він не заплямований особистою корупцією. Ставши мішенню кільканадцяти замахів на життя, останній рік Зеленський живе аскетичним життям, працюючи по 18-20 годин і сплячи в похмурому урядовому бункері радянських часів, захищеному від ядерних бомб, окремо від дружини та дітей. На відміну від кількох своїх попередників він прийшов на посаду з мультимільйонним статком, що його він накопичив сам. Він заробив гроші завдяки численним комедійним теле- та кінопродукціям. Немає доказів того, що він збагатився завдяки доступу до державної годівниці. Від початку війни він також брав активну участь у викоріненні корупції в урядових колах. За останні тижні відбулося чимало звільнень, зокрема кількох заступників міністрів і призначених Зеленським керівників областей. Більшість із них з’явилися на тлі повідомлень у пресі, які припускали їх причетність до корупційних схем. Зеленський не став чекати ні звинувачень, ні вироків суду. Він звільняв ключових посадовців просто тоді, коли з’являлися ознаки корупції чи розкішного життя під час війни. Важливо те, що від 2014 року в Україні спостерігається значне зниження рівня корупції в результаті урядових реформ і створення незалежних слідчих і прокурорських органів, керівництво яких перевіряють комісії, до складу яких входять американські та європейські експерти. Поява окремого, подібним чином утвореного спеціального антикорупційного суду також мала помітний ефект. Насамперед корупцію вдалося зменшити завдяки продажу державних компаній через прозорі, конкурентні приватизаційні аукціони, а цьому такий консерватор, як Карлсон, мав би тільки аплодувати.

Якщо Карлсон хоче викрити масову корупцію у вищих ешелонах влади, йому треба продемонструвати своїм глядачам уривки з детальних документальних фільмів ув’язненого Олексія Навального про величезні маєтки та фінансові активи більшості лідерів Росії, зокрема Владіміра Путіна.

Але Навальний перебуває у в’язниці, а в атакованій Україні безстрашні українські журналісти-розслідувачі працюють вільно. І тут ми стикаємося з другою нещирістю в каноні Карлсона, а саме з ідеєю, що незалежні ЗМІ й політична опозиція в Україні зазнають нападу.

Твердження друге: Зеленський заборонив політичні партії та ЗМІ
Карлсон: «Протягом останніх двох років Зеленський забороняв опозиційні партії. Він примусово закривав критичні ЗМІ. Він арештовував своїх політичних опонентів».

У переповненому українському медіапросторі закрили аж три новинні канали та їхні афілійовані сайти. Ці підсанкційні канали фінансував мільярдер Віктор Медведчук, багаторічний лідер російської п’ятої колони в Україні. Путін є кумом Медведчука, тож не дивно, що Медведчук і його дружина-телеведуча виграли на неконкурентній основі ліцензії на видобуток нафти в Росії, які щороку приносять сотні мільйонів доларів, що потім використовувалися для фінансування проросійських ЗМІ та проросійської політичної діяльності напередодні повномасштабної війни з боку Росії.

Попри ці цілеспрямовані заборони широкий спектр незалежних і опозиційних ЗМІ безперешкодно функціонують на кабельному телебаченні та в Інтернеті. Щоправда, більшість опозиційних каналів і ЗМІ приглушили різку критику Зеленського, але зробили це добровільно, як акт солідарності з лідером своєї нації під час війни. Журналісти активно продовжують провадити розслідування, залишається й відкрите обговорення дій уряду.

З російської каси Медведчука фінансувалися також політичні партії. І їх, і окремих депутатів, які зрадили Україну, однак не втекли до Росії, заарештували, піддали санкціям або обміняли на військовополонених. Члени забороненої «Опозиційної платформи — За життя», які не були пов’язані з російським фінансуванням або не втекли з країни після початку війни, залишаються в парламенті та працюють як дві переформатовані політичні групи. Партія колишнього президента Петра Порошенка — основного суперника президента Зеленського — працює безперешкодно, як і партія колишньої прем’єр-міністерки Юлії Тимошенко. Вони належать до патріотичної опозиції, що регулярно критикує політику Зеленського в різних сферах.

Твердження третє: українські православні зазнають нападів
Карлсон: «[Зеленський] посилав солдатів у церкви. Спецслужба Зеленського вчинила рейди по монастирях по всій Україні, навіть у жіночому монастирі, повному черниць, і заарештувала десятки священників без будь-яких поважних причин і з явним порушенням Конституції України, яка більше не має значення».

Це емоційне твердження, що знайшло відгук серед консерваторів, є найбільшим обманом Карлсона. Жодна українська релігійна громада чи церква не була заборонена або переслідувана за свої релігійні практики. Жодної української церкви не закрито.

Коли Україна вийшла зі складу СРСР у 1991 році, її православна церква розділилася на дві громади. Одна, Православна церква України, стала повністю незалежною. Інша, залишилася під егідою Московського патріархату. Протягом трьох десятиліть — включаючи вісім років після того, як Росія анексувала Крим і окупувала частини східної України, — ця пов’язана з Росією церква діяла вільно. Лише у 2022 році, з початком тотального вторгнення Росії, уряд наполіг на тому, щоб церква розірвала свої зв’язки з московським патріархом Кірілом, який, як відомо, є давнім співробітником російських служб безпеки. Кіріл з ентузіазмом підтримує російську агресію й окупацію України та бере участь разом з Путіним у нарадах із командувачами збройних сил Росії, які сьогодні тисячами вбивають мирне українське населення.

Словом, дії України спрямовані проти конкретних священнослужителів та ієрархів і виключно на тих, хто поширює кремлівську пропаганду. Ці перевірки виявили масу російських пропагандистських матеріалів, великі суми готівки та докази російського громадянства ряду ключових лідерів Української православної церкви Московського патріархату.

Недавнє опитування показало, що 78 % українців підтримують дії Зеленського проти церкви Московського патріархату. Лише 4 % православних українців підтримують подальшу належність до нині повністю дискредитованого Московського патріархату.

Послідовна пропаганда Такера Карлсона проти України та його загалом нейтральний, а часом і прихильний погляд на Росію й Путіна дивують з огляду на консервативні цінності, що їх він сповідує. Україна, на відміну від Росії, більш консервативна країна. Рівень відвідування церкви в Україні вищий, ніж у Росії; рівень абортів нижчий; євангельські релігійні групи діють без обмежень; переважає простір для вільного вираження поглядів і лібертаріанських цінностей у дусі «живи і дозволяй жити».

Антиукраїнська позиція Карлсона є не менш дивною, якщо врахувати, що його батько Річард Карлсон був визначним діячем періоду Холодної війни й дописувачем журналу American Spectator. Він очолював «Голос Америки» за президентства Рональда Рейгана й підтримував широкий спектр передач, спрямованих на українців та інші неросійські національності, політичні заворушення серед яких розвалили СРСР.

Сьогодні син борця часів Холодної війни старанно працює над тим, щоб перекреслити найбільше геополітичне досягнення Рональда Рейгана і свого батька — демонтаж Імперії зла. Якби Путін переміг Україну й знову ввів її 40-мільйонне населення до складу Російської імперії, то отримав би поштовх для подальшої російської експансії та посилення агресивної російської влади. Саме цього Такер Карлсон допомагає досягти, а тому слід давати пряму відсіч його постійним перекрученням щодо України, а також заплющуванню очей на російську загрозу.

Адріан Каратницький — колишній президент Freedom House і постійний дописувач журналу American Spectator під кінець і після завершення Холодної війни, старший науковий співробітник Атлантичної ради США, автор книжки «Battleground Ukraine: From Independence to the Russian War», що має незабаром вийти друком.

З англійської переклав В. Старко