(UA) Кому потрібна «денацифікація»?

Девід Харріс
9 березня 2022

Президент Росії Владімір Путін виправдовував своє нинішнє вторгнення в Україну твердженням, що її необхідно денацифікувати.

Це було, м’яко кажучи, досить дивне твердження. Україну очолює гордий, демократично обраний єврей Володимир Зеленський, за якого у 2019 році проголосували майже три чверті виборців. Тим часом українські євреї жили динамічним релігійним і громадським життям до нападу Росії, а український уряд ухвалив один із найжорсткіших у глобальному масштабі заходів проти антисемітизму.

За іронією долі, це чудова ілюстрація прислів’я «чиє б нявчало, а твоє б мовчало». Справді, приклади з нацистського підручника запозичував режим Путіна, а не Україна.

Є один нюанс. Радянський Союз завзято і переможно воював з нацистською Німеччиною з 1941 по 1945 рік, після двох років співучасті з Гітлером в рамках угоди Молотова—Ріббентропа. Радянці зазнали найбільших втрат серед союзних сил, а їхня доблесть і завзятість мали вирішальне значення для перемоги над нацизмом.

Однак навіть ця історія не розв’язує Путіну руки сьогодні. Сувора, невідворотна правда полягає в тому, що поведінка Путіна моторошно нагадує 1938–1939 роки.

Як і Гітлер, він сповнений люті й нескінченних образ. Путін створив фальшиву історію, щоб виправдати свою поведінку, та вважає, що його оточують вороги, які мають на меті принизити Росію. Свою священну місію він вбачає в тому, щоб відновити потугу свого народу й виконати його напередвизначену долю. Путін прагне виставити себе лідером і захисником усіх російськомовних у близькому й далекому закордонні. Він переконаний, що його вороги слабкі, податливі й не готові до бою. Путін діяв крок за кроком, захоплюючи землі (Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, Крим, Донбас, Білорусь), потім робив перерву, щоб оцінити реакцію, а далі захоплював ще більше, коли відповідь видавалася йому значною мірою приглушеною, короткочасною й беззбитковою. Він оточив себе підтакувачами, які не здатні або не хочуть покласти край його божевіллю, яке одного дня може торкнутися і ядерної зброї.

У світі Путіна немає правил ведення війни, окрім як вселяти страх, поширювати терор і атакувати не лише військові, а й цивільні об’єкти по всій Україні. Такі поняття, як міжнародне гуманітарне право, пропорційність і захист цивільного населення, — лише для слабкодухих і вразливих, на його думку.

Тож російські бомби й ракети летять у житлові будинки. Гинуть діти. Виникає масовий потік біженців. Пошкоджено цивільну інфраструктуру. Місце Голокосту вражене ракетою. Так само і церква. Президент стає мішенню загонів кілерів. Атомні електростанції захоплені. А в Росії заарештовують протестувальників, держава контролює засоби інформації.

І весь цей час російська пропагандистська машина з незворушним обличчям наполягає на тому, що ніякого вторгнення немає, а є лише благородні зусилля, щоб зупинити нацистський «геноцид» проти російськомовних в Україні. Геноцид? Це ж цілковита брехня й нісенітниця, гідна, авжеж, Йозефа Геббельса, міністра пропаганди Третього рейху.

Звичайно, речники Путіна також абсурдно стверджують, наслідуючи його самого, що України і українського народу немає, навіть незважаючи на те, що ця «некраїна» і «ненарод», які існували задовго до Росії, чудово об’єдналися, щоб протистояти загарбникам і дали їм такий бій, якого вони не бачили все своє життя, — попри майже практичну відсутність військово-повітряних сил і систем протиповітряної оборони та слабкий флот.

У тумані війни правда рано стає жертвою. Ось чому тим важливіше знову й знову наголошувати: (а) Україна є суверенною державою; (б) Як і інші суверенні нації, вона має право визначати свою власну долю; (в) ні вчора, ні сьогодні Україна не становить абсолютно ніякої загрози для Росії, значно більшого та могутнішого сусіда; (г) Росія вторглася в Україну з власних імперіалістичних міркувань і цим поставила під загрозу весь світ; (ґ) режим Путіна винний у воєнних злочинах.

Тож варто неодмінно обговорити нагальну потребу в денацифікації. Тільки починаймо з Москви, а не з Києва.

Девід Харріс — генеральний директор Американського єврейського комітету (AJC). Будь ласка, приєднайтеся до понад 163 тис. інших людей і стежте за ним у твіттері @DavidHarrisAJC.

Спочатку з'явився англійською @The Times of Israel