Сіді Таль (Сореле Біркенталь, 1912–1983)

Сіді Таль (Сореле Біркенталь, 1912–1983) народилася в Чернівцях, тодішній столиці Герцогства Буковина в Австро-Угорській імперії. На тлі зміщення кордонів та зміни політичних режимів Таль побудувала блискучу кар’єру їдишомовної співачки й акторки.

Ще змалку вона долучилася до їдишомовного театру й виступала в Чернівцях, які тоді належали до Королівства Румунія, та в Бухаресті. Через посилення антисемітизму в Румунії — під час одного з її виступів вибух забрав життя сорока людей — Таль повернулася зі столиці Румунії до рідного міста саме перед Другою світовою війною. Радянський Союз анексував Чернівці 1940 року, й Таль перейшла до єврейського театру в Кишиневі.

Після вторгнення німців у 1941 році театр евакуювали до Ташкенту, де Таль стала головною виконавицею в єврейській концертній бригаді. Вона гастролювала протягом усієї війни, виступаючи перед військами та у військових госпіталях. Її ансамбль повернувся до Чернівців 1946 року.

Повоєнні сталінські репресії проти єврейської культури зрештою сягнули Чернівців, де на початку 1950-х років закрили останній в Радянському Союзі єврейський театр. Однак Таль залишилася керівницею концертної бригади з трьох осіб у філармонії та продовжувала традицію їдишомовної пісні й гумору в політично несприятливих обставинах радянського періоду.

Таль працювала в Чернівецькій філармонії до кінця 1970-х років, співала й грала ролі в драмах і комедіях. Вона також навчала й працювала з неєврейськими виконавцями. Одна з її учениць, Софія Ротару, згодом стала суперзіркою радянської й української музичної сцени.

Життя Сіді Таль — це творчий шлях рішучості та стійкості. Їй вдалося представити їдишомовну культуру кільком поколінням вдячних слухачів і глядачів.